Рішення

від 29.11.2016 по справі 910/18619/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016Справа №910/18619/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

До 1. Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторг»

Про стягнення 3 711,60 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лобченко В.В. представник за довіреністю № 951 від 18.03.16.

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторг» (далі - відповідач-2) про стягнення 3 711,60 грн., а саме: 2 711,60 грн. - з відповідача-1 та 1 000,00 грн. - з відповідача-2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача-1, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача-1, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми, та до відповідача-2 у вигляді різниці між фактично понесеною позивачем шкодою та страховим відшкодуванням, яке підлягає відшкодуванню відповідачем-1, як страховиком винної особи, позивачу в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.16. порушено провадження у справі № 910/18619/16 та призначено її до розгляду на 15.11.16.

08.11.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 15.11.16. розгляд справи було відкладено на 29.11.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

28.11.16. відповідачем-1 через відділ діловодства суду було подано клопотання про витребування від позивача в порядку ст. 38 ГПК України повного тексту договору добровільного страхування, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та страхувальником.

Разом з тим, в судовому засіданні 29.11.16. позивачем було надано суду копію повного тексту Договору комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться від 31.08.15. № RZ003255.

В судовому засіданні 29.11.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі-1, 2 в судове засідання 29.11.16. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Повідомлення про вручення відповідачам ухвал суду у справі № 910/18619/16 наявні в матеріалах даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/18619/16.

В судовому засіданні 29.11.16.. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.15. між позивачем (Страховиком) та ОСОБА_2 (Страхувальник, Вигодонабувач) було укладено Договір комплексного добровільного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться № RZ003255 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Chevrolet, д.р.н. НОМЕР_1.

05.02.16. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в м. Одеса на перехресті вул. Прохорівський сквер-Прохорівська, автомобіль марки Chevrolet, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 86958445 про ДТП.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Renault, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Київського районного суду м. Одеси від 04.04.16. в адміністративній справі № 520/2846/16-п.

У відповідності до Калькуляції, складеної за системою Eurotax № 165044 від 24.02.16., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Chevrolet, д.р.н. НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, яке мало місце 05.02.16. з автомобілем марки Renault, д.р.н. НОМЕР_2, склала 4 211,60 грн.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства України визнана позивачем страховим випадком, про що 28.03.16. складено страховий акт № UA2016020800019/L02/01, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті страхувальнику, склала 3 711,60 грн.

На підставі вказаного страхового акту позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 3 711,60 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 40944 від 28.03.16.

Додатково суд відзначає, що в матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт № 374 від 28.08.16., відповідно до якого вартість ремонту автомобіля марки Chevrolet, д.р.н. НОМЕР_1 склала 6 740,00 грн.

З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Renault, д.р.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3, який керував автомобілем марки Renault, д.р.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції станом на момент скоєння ДТП), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами - до відповідача.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом НОМЕР_3 становить 1 000,00 грн., ліміт за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно з листом Верховного Суду України від 19.07.11. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, ні нормами законодавства про страхування, ні договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності, а тому, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі Калькуляції, складеної за системою Eurotax № 165044 від 24.02.16.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 21.01.14. у справі № 910/11450/13, від 23.08.11. у справі № 42/92, від 15.01.13. у справі № 5011-72/9778-2012, від 30.01.13. у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.13. у справі № 5011-50/17051-2012, від 30.07.13. у справі № 910/3655/13.

Жодних заперечень чи скарг від Страхувальника не надходило, отже сума, визначена позивачем, була прийнята та погоджена Страхувальником.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки Renault, д.р.н. НОМЕР_2, застраховано відповідачем-1 за Полісом НОМЕР_3, то саме відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.

З огляду на викладене вище з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 2 711,60 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Далі, згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. (ст. 1192 ЦК України).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Газторг» застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

З огляду на зазначені вище норми права, враховуючи, що позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування, цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої відбулось пошкодження застрахованого автомобіля, застрахована відповідачем-1, який має відшкодувати позивачу в порядку регресу шкоду в межах ліміту відповідальності за винятком франшизи, позивач набув право вимоги до відповідача-2, як до особи, яка є власником автомобіля марки Renault, д.р.н. НОМЕР_2, на відшкодування 1 000,00 грн. франшизи.

З огляду на викладене вище з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 1000,00 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Крім того, за приписами ч. 3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1 в розмірі 1 006,73 грн. та на відповідача-2 в розмірі 371,27 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, б. 6; ідентифікаційний код 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 40; ідентифікаційний код 20782312) 2 711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн. 60 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 006 (одну тисячу шість) грн. 73 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газторг» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, б. 66/3; ідентифікаційний код 38848483) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, б. 40; ідентифікаційний код 20782312) грошові кошти в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та 371 (триста сімдесят одну) грн. 27 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.16.

Суддя Т.М. Ващенко