Рішення

від 23.11.2016 по справі 910/17780/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17780/16 23.11.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ВЕКТОР-ВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА АПП"

про стягнення 991 238,82 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Крамаренко К.М. за довіреністю № б/н від 01.09.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК ВЕКТОР-ВС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА АПП" про стягнення 991 238,82 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.10.2016 р.

17.10.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2016 р. подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 18.10.2016 р. продовжено строк вирішення спору по справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.10.2016 р.

Ухвалою суду від 25.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 23.11.2016р.

У судове засідання 23.11.2016 р. представник відповідача вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 23.11.2016 р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК ВЕКТОР-ВС" (надалі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРА АПП" (надалі - відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 140180 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник бере на себе зобов'язання поставити і передати у власність Покупця товари виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в строки і на умовах даного Договору.

Пунктами 2.1., 2.2. Договору сторони погодили, що поставка Товару може здійснюватися партіями. Під партією слід розуміти ту кількість Товару, яка вказана у відповідній видатковій накладній в межах погодженого Сторонами наданого Покупцем замовлення та виставленого Постачальником рахунку. Асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю Товару, загальна вартість Товару узгоджується Сторонами та вказується у рахунках та видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.4. Договору, строки поставки за даним Договором обумовлюються Сторонами по кожному окремому замовленню. Поставка Товару здійснюється після внесення Покупцем передоплати згідно п.6.4.1. даного Договору. Товар може бути (поставлений) в розпорядження Покупця достроково. В разі замовлення Товару, якого немає в наявності на складі, строк поставки може бути подовжений, про що Постачальник попереджає Покупця. Строки поставки за даним Договором, за взаємною згодою Сторін, можуть бути встановлені у Додатках (Специфікаціях) до даного Договору.

Пунктами 6.1. - 6.4.2. Договору сторони погодили, що Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар за цінами, зафіксованими у рахунку на дату виставлення рахунку на кожну окрему партію Товару на умовах, визначених в даному Договорі. Загальна сума кожної окремої поставки зазначається в рахунках та накладних документах. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України. Оплата Товарів Покупцем проводиться у наступному порядку: передплата у розмірі 50% від суми замовленого Товару на підставі рахунку, виставленого Постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника; остаточний розрахунок в розмірі 50% від суми замовленого Товару Покупець сплачує протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки Товару та підписання Сторонами видаткових накладних. Термін остаточного розрахунку за Товар не повинен перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки кожної партії Товару.

Пунктом 10.2. Договору передбачено, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "31" січня 2016 року, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови Договору в частині поставки відповідачу товару на загальну суму 516 470,50 грн., що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи видаткових накладних № 6800 від 05.12.2014 р., № 6930 від 12.12.2014 р., № 6933 від 12.12.2014 р., № 6962 від 15.12.2014 р., № 6992 від 16.12.2014 р., № 6929 від 12.12.2014 р., № 6980 від 16.12.2014 р., № 6931 від с12.12.2014 р., № 6927 від 12.12.2014 р., № 6981 від 16.12.2014 р., № 7228 від 26.12.2014 р., № 6926 від 12.12.2014 р., № 6979 від 16.12.2014 р., № 6928 від 12.12.2014 р., № 6961 від 15.12.2014 р., № 7082 від 22.12.2014 р.

Проте, відповідач поставлений товар не оплатив, чим допустив порушення умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями про погашення заборгованості, проте такі вимоги залишилась без відповіді та задоволення.

Таким чином, документально підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті поставленого товару Договором на загальну суму 516 470,50 грн.

Крім суми заборгованості, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 126 666,15 грн. пені, 25 823,52 грн. збитків у розмірі 5%, 77 470,57 грн. збитків у розмірі 15%, 26 857,53 грн. 3% річних та 217 950,55 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що Сторона, яка своїми діями (бездіяльністю) причинила іншій Стороні збитки, зобов'язана відшкодувати їх в повній мірі, а також, крім цього сплатити штрафні санкції, визначені даним Договором та чинним в Україні законодавством.

Відповідно до умов п. п. 7.4.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем вимог п.6.4. даного Договору, Постачальник має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості заборгованості за кожний день прострочення платежу.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 126 666,15 грн. пені, 26 857,53 грн. 3% річних та 217 950,55 грн. втрат від інфляції.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача 25 823,52 грн. збитків у розмірі 5%, 77 470,57 грн. збитків у розмірі 15%, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 7.3.2., 7.3.2.1., 7.3.2.2. Договору, Покупець відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань за цим договором. Розмір збитків Постачальника у вигляді процентних ставок встановлюється в залежності від обсягу невиконаного зобов'язання і строків порушення, у таких розмірах: при порушенні зобов'язання строком від 30 до 60 календарних днів - 5% від суми порушеного зобов'язання; при порушенні зобов'язання по оплаті на строк від 60 до 90 календарних днів - 15% від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні суми збитків використовується сума порушеного зобов'язання, що існувала на день відповідного розрахунку. Збитки відшкодовуються понад неустойки.

Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України, визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, законодавчо встановлено два види збитків - реальні збитки (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права); та упущена вигода (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).

У той же час, передбачені п. п. 7.3.2., 7.3.2.1., 7.3.2.2. Договору нарахування (збитки) у розмірі 5% та 15 % від суми порушеного зобов'язання, не являються ні реальними збитками, ні упущеною вигодою.

Відтак, розглядаючи вимоги про стягнення вказаних сум суд має виходити із реальної правової природи зазначених нарахувань, незалежно від їх назви у Договорі.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З урахуванням викладеного суд встановив, що передбачені п. п. 7.3.2., 7.3.2.1., 7.3.2.2. Договору нарахування за порушення зобов'язання строком від 30 до 60 календарних днів у розмірі 5% від суми порушеного зобов'язання та за порушення зобов'язання по оплаті на строк від 60 до 90 календарних днів у розмірі 15% від суми порушеного зобов'язання, являються за своєю правовою природою штрафом.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У постанові № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що «Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення».

Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду України, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що встановлена у пункті 7.4.1. Договору відповідальність за порушення строків розрахунків за Договором у вигляді сплати пені за кожен день прострочення, розповсюджує свою дію на прострочення строків оплати, в тому числі, від 30 до 60 календарних днів (за що передбачено нарахування у розмірі 5 % від суми заборгованості), та від 60 до 90 календарних днів (за що передбачено нарахування у розмірі 15 % від суми заборгованості).

Таким чином, стягнення за одне й те ж порушення умов Договору (строк оплати поставленого товару) пені та штрафу одночасно не допускається.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірах 5% та 15% у повному обсязі.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 516 470,50 грн. заборгованості, 126 666,15 грн. пені, 26 857,53 грн. 3% річних та 217 950,55 грн. інфляційних втрат обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами не спростованими у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА АПП" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 23-А; код ЄДРПОУ 37642650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ВЕКТОР-ВС" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп.91, оф. 512; код ЄДРПОУ 37625571) 516 470 (п'ятсот шістнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 50 коп. основного боргу, 126 666 (сто двадцять шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 15 коп. пені, 26 857 (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 53 коп. 3% річних, 217 950 (двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн. 55 коп. інфляційних втрат та 14 868 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 58 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.11.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна