Рішення

від 29.11.2016 по справі 917/1633/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016 р. Справа № 917/1633/16

за позовом Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

до Приватного підприємства "Технос-Гранд" (вул. Пролетарська, буд. 66-А, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

про стягнення 104478,00 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 104478,00 грн., з яких: 66 000 грн. основного боргу за договором № 03/14 від 15.01.2014р. про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука, 38478 грн. пені.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою позивача від 29.11.2016р. та поштовим повідомленням від 04.11.2016р. про вручення судової ухвали відповідачу.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.11.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

15 січня 2014 року між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (позивачем) та приватним підприємством В«Технос-ГрандВ» (відповідачем) був укладений договір № 03/14 про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука по об'єкту будівництва - адміністративна будівля з виставковим залом та складськими приміщеннями, що розташована по вул. Пролетарській, 66-А в м. Кременчуці Полтавської області (далі - Договір).

Згідно з пунктом 2.2.1. Договору відповідач зобов'язався перерахувати на спеціальний рахунок міського бюджету кошти в сумі 10000 грн. на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста - до 31.01.2014р.

В додатковій угоді № 1 від 02.12.2014 до договору № 03/14 від 15.01.2014, сторони домовился, що відповідач (замовник) повинен перерахувати на спеціальний рахунок міського бюджету кошти в сумі 76000 грн. за графіком сплати до 31.12.2014р.

В додатку до даткової угоди сторони узгодили розрахунок розміру пайового внеску (а.с.16).

17.01.2014 року відповідачем на спеціальний рахунок міського бюджету перераховано кошти в сумі 10000,00 грн. Зазначене підтверджується банківською квитанцією № 43 від 17.01.2014р. (а.с.23).

Кошти на суму 66000,00 грн. відповідачем не сплачені.

Згідно зі ст. 40 Закону України від 17 лютого 2011 року N 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Листом від 29.11.2016р. позивач повідомив суду, що на даний час відповідачем борг не сплачено.

Таким чином, відповідачем порушено договірні зобов'язання перед позивачем.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 66000,00 грн . основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 3.2 Договору сторони узгодили, що за порушення сплати внеску, передбаченого п. 2.2.1, замовник (відповідач) сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

На підставі даного положення позивач нарахував відповідачу 38478,00 грн. пені за період 01.01.2015р. - 05.08.2016р. (а.с.26).

Проте при нарахуванні пені позивачем не враховані такі положення.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3,ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, розмір пені слід обмежити подвійною обліковою ставкою НБУ у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також - застосувати обмеження терміну нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З огляду на вказані норми нарахування пені є правомірним за період 01.01.2015р. - 01.07.2015р. в сумі 16675,40 грн . Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги про стягнення пені слід відхилити як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Технос-Гранд" (вул. Пролетарська, буд.66-А, Автозаводський район, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 38468649) на користь Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, буд.2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 04057287) 66000грн. 00 коп. основного боргу, 16675грн. 40 коп . пені, 1378грн. 00 коп . витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 01.12.2016р.

Суддя Безрук Т.М.