Рішення

від 29.11.2016 по справі 924/1054/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2016 р.Справа № 924/1054/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шпака В.О.., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м.Київ

до Приватного підприємства "Мрія-ВВ", с. Миролюбне Старкостянтинівського району

про стягнення 8 581,52 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №3 від 04.01.2016 р.

від відповідача: не з'явився

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м.Київ звернувся до суду із позовом до відповідача - Приватного підприємства "Мрія-ВВ", с. Миролюбне Старкостянтинівського району про стягнення 8581,52 грн.

В обґрунтування зазначених позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору складського зберігання зерна від 21.10.13 року №87.

Позивач в засіданні суду підтримав вимоги викладені у позові та наполягав на його задоволенні в повному обсязі.

Відповідач своїм правом участі в судових засіданнях не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав

Неявка в судове засідання господарського суду відповідача чи його представника не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ухвала суду направлялась відповідачу на його юридичну адресу: Хмельницька обл., Старокостянтинівський район село Миролюбне.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу можу бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» ).

Підпунктом 3.9.1 Постанови передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

21.10.13 року між сторонами укладено договір складського зберігання № 87 в силу якого поклажодавець (відповідач) зобов'язується передати, а зерновий склад (позивач) зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, олійні культури врожаю 2013 року, надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору та у встановлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором.

В силу п. 4.3.2 поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження а також додаткові послуги згідно з додатком 1 до договору.

Згідно п. 5.1. розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені зерновим складом та є невід'ємною частиною договору (додаток 1).

Оплата послуг, що надані зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом трьох робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку ( п. 5.6.).

За прострочку оплати вартості послуг, наданих зерновим складом поклажодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки (п. 6.2.).

Договір містить додатки: перелік та вартість послуг складу; техумови приймання зерна. Крім того до договору укладено додаткові угоди, яким внесено зміни стосовно строку договору.

Договір та додатки підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно складської квитанції серія AX№130303 №646 від 21.10.2013 року відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання кукурудзу 3 класу заліковою вагою 4918 кг.

На підтвердження виконання договору позивачем та прийняття послуг відповідачем за договором № 87 надано акт виконаних робіт на сум у 3854,16 грн.

Акт виконаних робіт підписаний та скріплений печатками сторін.

За надані послуги позивач виставив рахунок №39 від 24.10.2013 року на суму 3854,16 грн.

Позивач звернувся до відповідача із листом-нагадування за №1657 від 31.12.2013 року та листом - вимогою №88 від 05.01.2016 року про сплату заборгованості, однак відповіді на листи не отримав.

Позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушеного права та просить стягнути 3854,16 грн., основного боргу.

Окрім того, на підставі п 6.2 договору ст. 231 ГК України, ст. 625 ЦК України нараховує відповідачу 726,92 грн. - пені, 269,79 грн. - 7% штрафу, 3405,95 грн. інфляційних втрат та 324,70 грн. - 3% річних.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір складського зберігання, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Відповідно до ст. ст. 956, 957 ЦК товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності; за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач отримав від відповідача товар на зберігання 21 жовтня 2013 року що підтверджується складською квитанцією та актом, що підписані відповідачем на виконання пункту 5.7 договору №87 від 21.10.2013 року.

Вартість послуг позивача, за актом виконаних робіт складає 3854,16 грн.

Відповідно до п. 5.6 договору обов'язок оплати послуг виникає у відповідача на протязі трьох робочих днів з дня одержання рахунку. Враховуючи дати направлення рахунків (поштові відправлення та журнал вихідної кореспонденції), станом на час подання позову обов'язок оплати наданих послуг у відповідача настав у повному обсязі.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи, що строки оплати пропущено (докази оплати у встановлені строки відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить 3854,16 грн.

На момент прийняття рішення, доказів сплати зазначеної заборгованості, а також доказів, які б спростовували позовні вимоги про її стягнення, суду не надано.

Сума основної заборгованості заявлена позивачем в розмірі 3854,16 грн., обґрунтована підтверджена наявними в матеріалах справи доказами та підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення 726,92 грн. - пені, 269,79 грн.

Сторони погодили, що відповідно до п.6.2 договору за прострочку оплати вартості послуг, наданих зерновим складом поклажодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В силу п. 2 постанови КМУ від 06.06.11 № 593 „Про внесення зміни до постанови КМУ від 11.08.10 „ 764В» встановлено, що 100 відсотків акцій ПАТ „Державна продовольчо - зернова корпорація УкраїниВ» , які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення КМУ.

За таких обставин позивач є підприємством, що входить до державного сектора економіки. В свою чергу, така обставина свідчить про те, що відносини між сторонами входять в сферу регулювання вищевказаної ст. 231 ГК, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення пені і штрафу, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем умов договору щодо строків проведення розрахунків є обґрунтованими. Розмір підтверджується поданим позивачем та перевіреним судом розрахунком.

Позивачем заявлено до стягнення 3405,95 грн. інфляційних втрат та 324,70 грн. - 3% річних

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних і інфляційних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" м.Київ до Приватного підприємства "Мрія-ВВ", с.Миролюбне Старкостянтинівського району про стягнення 8 581,52 грн. задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "Мрія-ВВ" Хмельницька обл.. Старкостянтинівський район с. Миролюбне, вул. Радянська 16 (код 33582964) на користь публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо - зернова корпорація УкраїниВ» м. Київ, вул. Саксаганського, 1, (код 37243279) 3854,16 грн.(три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні, шістнадцять копійок ) основного боргу, 726,92 грн. (сімсот двадцять шість гривень дев'яносто дві копійки) пені, 269,79 грн. (двісті шістдесят дев'ять гривень, сімдесят дев`ять копійок) 7% штрафу, 3405,95 грн.(три тисячі чотириста п'ять гривень дев'яносто п'ять копійок) інфляційних втрат, 324,70 грн. (триста двадцять чотири гривні, сімдесят копійок ) 3% річних та судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 01 грудня 2016 року.

Суддя Шпак В.О.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, м.Київ, вул.Саксаганського,1

3 - відповідачу. Хмельницька обл., Старокостянтинівський район, село Миролюбне, вул. Радянська 16 рекомендованим із повідомленням