Рішення

від 01.12.2016 по справі 917/1652/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016 р. Справа № 917/1652/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово- роздрібна компанія "Євротек", вул. Соціалістична,5, корпус 2, м. Київ, 03186

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квота 2012", вул. Шевченка,27, кім.. 35, м. Полтава, 36039

про стягнення 19432,07 грн. заборгованості за договором від 09.12.2015 року № ГО-062-89

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 19432,07 грн. заборгованості за договором суборенди від 09.12.2015 року № ГО-062-89, з яких: 12300,02 грн. - заборгованість, 218,85 грн. - пеня за перші 15 днів прострочення виконання грошових зобов'язань, 2640,00 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 15 календарних днів, 3690,01 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 60 календарних днів, 396,30 грн. - індекс інфляції, 186,89 грн. - 3% річних.

07.11.2016 року від позивача до суду надійшов лист. ОСОБА_1 даного листа позивач повідомляє, що у провадженні господарських судів України, інших органів, що у межах своєї компетенції вирішують спори, нема судових рішень чи судових проваджень щодо предмету спору та інших документів, щодо спірних правовідносин чи питань, пов'язаних зі спірними правовідносинами між сторонами по справі. До листа позивач додав копію акту звіряння взаємних розрахунків, копію Статуту ТОВ "ТРК "Євротек", копію протоколу.

В судовому засіданні 08.11.2016 року суд розпочав слухання справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2016 року виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 01.12.2016 року явка позивача судом обов'язковою не визнавалась.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвали суду від 19.10.2016 року та від 08.11.2016 року, які направлялися відповідачу на адресу: м. Полтава, вул. Шевченка, 27, кімн. 35, 39039, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за не запитом".

ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запитом суду станом на 04.11.2016р. відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кімн. 35, 39039, тобто за адресою, зазначеною в позовній заяві на яку і здійснювалось відправлення ухвали суду.

Відповідно до пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Місцезнаходження юридичної особи визначається даними її державної реєстрації, а розшук відповідача та встановлення його фактичного місцезнаходження (у разі, якщо таке не співпадає з даними державного реєстру) не входить до компетенції суду.

Враховуючи наведене, відповідач двічі належним чином та завчасно був повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово- роздрібна компанія "Євротек» ( позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квота 2012» (відповідач ) 09 грудня 2015 року укладено Договір суборенди №ГО-062-89 ( арк. справи 13-19), згідно з яким в суборенду відповідачу було надане нежитлове приміщення (об'єкт суборенди), розташоване на другому поверсі торгового центру «Арсен» на проспекті Чорновола, 93 у м. Львові (Торговий центр).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 грудня 2015 року об'єкт суборенди було передано відповідачу для проведення облаштувальних робіт за відповідним Актом; 14 грудня 2015 року за Актом приймання - передачі об'єкта суборенди вказане вище нежитлове приміщення було передане Відповідачу для використання за цільовим призначенням.

За твердженням позивача, передаючи об'єкт суборенди відповідачу в суборенду, позивач діяв правомірно, в рамках домовленостей з власникам вказаного Торгового центру, оскільки позивач отримав в оренду будівлю Торгового центру на підставі укладених 01.07.2015 Договорів оренди №ТРК0208-15/062; №ТРК0209-15/062; №ТРК0210-15/062 та №ТРК0211-15/062 ( арк.. справи 25-44).

Як вказує позивач, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі внесена суборендна плата та кошти на відшкодування експлуатаційних витрат. Так, заборгованість з внесення суборендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат за березень 2016 року виникла 21.02.2016 р.; відповідач частково погасив цю заборгованість: 26.02.2016 року на поточний рахунок позивача надійшли кошти у сумі 2 500,00 грн., призначення платежу: оплата за послуги згідно pax. на оплату №38247 від 12.02.2016, про що свідчить довідка AT В«УкрексімбанкВ» від 27.09.2016 №1598/05/К (арк.. справи 47).

Таким чином, заборгованість відповідача з суборендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат за березень, квітень та травень 2016 року на загальну суму 5 838,17 грн. - 2 500,00 грн. + 5 790,06 грн. + 1 109,95 грн. = 10 238,18 грн.

Також відповідач не відшкодував позивачу комунальні витрати (плату за спожиту електроенергію) за грудень 2015 року; січень, лютий, березень, квітень та травень 2016 року на загальну суму 167,90 грн. + 570,28 грн. + 366,20 грн. + 547,39 грн. + 410,07 грн. = 2061,84 грн.

Крім того, позивачем на підстав п.6.2,6.3 договору суборенди №ГО-062-89 від 09 грудня 2015 року нараховано та заявлено до стягнення 218,85 грн. - пеня за перші 15 днів прострочення виконання грошових зобов'язань; 2 640,00 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 15 календарних днів: 3 690,01 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 60 календарних днів.

На підставі статті 625 ЦК України повивач також просить суд стягнути з відповідача 396,30 грн. - інфляційних та 186,89 грн. - три відсотки річних.

Таким чином, позивач з посиланням на ст. 526, абз.1 ч.1 ст. 530, ст. ст. 536, 610, 625, 629 Цивільного кодексу; ч.1 ст.193, ч.1 ст.286 Господарського кодексу, просить суд задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача 19 432,07грн. заборгованості, з яких 12 300,02 грн. - сума боргу по суборендній платі та комунальним платежам; 218,85 грн. - пеня за перші 15 днів прострочення виконання грошових зобов'язань; 2 640,00 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 15 календарних днів: 3 690,01 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 60 календарних днів: 396,30 грн. - інфляційні; 186,89 грн. - три відсотки річних.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

ОСОБА_1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

ОСОБА_1 ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, що позивач отримав в оренду будівлю Торгового центру на підставі укладених 01.07.2015 Договорів оренди №ТРК0208-15/062; №ТРК0209-15/062; №ТРК0210-15/062 та №ТРК0211-15/062 ( арк.. справи 25-44).

Факт отримання позивачем в оренду площ Торгового центру підтверджується відповідними актами приймання-передачі:

- 5 437,1 м 2 - на підставі Акта приймання-передачі Об'єкта оренди до Договору оренди №ТРК0208-15/062 від 01.07.2015;

- 193,0 м 2 - на підставі Акта приймання-передачі Об'єкта оренди до Договору оренди №ТРК0209-15/062 від 01.07.2015;

- 1319,05 м 2 - на підставі Акта приймання-передачі Об'єкта оренди до Договору оренди №ТРК0210-15/062 від 01.07.2015;

-309,45 м 2 - на підставі Акта приймання-передачі Об'єкта оренди до Договору оренди №ТРК0211-15/062 від 01.07.2015 ( арк.. справи 29,34,39,44).

Відповідно до пп.6.1.4 п.6.1 перелічених вище договорів оренди позивачу було надане право без окремої згоди орендодавця (власника будівлі ТЦ) отримані в оренду площі ТЦ здавати в суборенду іншим фізичним та/або юридичним особам в межах строку, визначеного відповідним договором оренди, та на умовах, що цьому договору не суперечать.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3 ст. 774 ЦК України).

Між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору суборенди, згідно якого, в силу ст. ст. 759, 774 ЦК України, ст. ст. 283, 288 ГК України орендодавець передає орендареві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 762 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній, оплатний. Двосторонній - оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки по відношенню до іншої сторони.

Відповідно до частини першої ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1 договору суборенди сторони погодили, що відповідач зобов'язаний вносити суборендну плату у розмірі, погодженому в додатку 2 до цього Договору. У пп.1.1 п.1 додатку 2 до Договору встановлено, що суборендна плата разом з ПДВ без врахування індексації становить І 4 623,42 грн. за 1 (один) повний календарний місяць.

Частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що істотною умовою договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

У договорі суборенди погоджено, що до сплати підлягає суборендна плата з врахуванням індексації; порядок обчислення суборендної плати з урахуванням індексації наведено у п.2 та п.3 додатку 2 до Договору. Суборендна плата з врахуванням індексації обчислюється за формулою:

Оп = Оп1 * К, де

Оп - розмір суборендної плати, що підлягає перерахуванню, Оп1 - розмір суборендної плати без врахування індексації, вказаний у п.1 цього Додатку, К - коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

К1

К= ,де

КО

К1 - офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ станом на 12 (дванадцяте) число місяця, що передує оплачуваному, КО - курс гривні до долара США, встановлений за домовленістю сторін (1 долар США = 22,92 грн.).

Коефіцієнт К застосовується при визначенні розміру суборендної плати у випадку, якщо його величина більша 1 (одиниці) - п.3 додатку 2 до Договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що внесення суборендної плати здійснюється

щомісяця авансом не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує оплачуваному.

У випадку, якщо дата початку нарахування суборендної плати не припадає на перше число календарного місяця, то протягом 3 робочих днів з дати передачі відповідач мав

сплатити суму суборендної плати, яка відповідає кількості днів користування об'єктом

суборенди у цей місяць.

Пунктом 4.4 договору суборенди сторони передбачили зобов'язання відповідача відшкодовувати позивачу частину витрат, пов'язаних з експлуатацією будівлі, в якій розташований об'єкт суборенди (видатки позивача на загальну охорону будівлі; прибирання місць загального користування і прилеглої території; вивезення твердих побутових відходів. Відшкодування експлуатаційних витрат здійснюється у ті ж строки, що й внесення суборендної плати, тобто не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця,що передує оплачуваному.

Для сплати суборендної плати позивачем відповідачу були виставлені такі рахунки:

- рахунок №38247 від 12.02.2016 на загальну суму 5 838,17 грн. (разом з ПДВ), з яких 5 261,59 грн. - суборендна плата з врахуванням індексації; 576,58 грн. - відшкодування експлуатаційних витрат за березень 2016 року;

- рахунок №39729 від 12.03.2016 на загальну суму 5 790,06 грн. (разом з ПДВ), з яких 5 213,48 грн. - суборендна плата з врахуванням індексації; 576,58 грн. - відшкодування експлуатаційних витрат за квітень 2016 року;

- рахунок №41118 від 12.04.2016 на загальну суму 1 109,95 грн. (разом з ПДВ), з яких 998,35 грн. - суборендна плата з врахуванням індексації; 111,60 грн. - відшкодування експлуатаційних витрат за травень 2016 року ( арк.. справи 48-50).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договором суборенди щодо сплати суборендних платежів виконував неналежним чином, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати перед позивачем складає 10 238,18 грн. грн. за період за березень, квітень, травень 2016 року. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідач також не відшкодував позивачу комунальні витрати (плату за спожиту електроенергію) за грудень 2015 року; січень, лютий, березень, квітень та травень 2016 року на загальну суму 2 061,84 грн. (167,90 грн. + 570,28 грн. + 366,20 грн. + 547,39 грн. + 410,07 грн. = 2 061,84 грн.), не оплативши виставлені відповідні рахунки №36475 від 31.12.2015 року; №37681 від 31.01.2016 року; №39267 від 29.02.2016року; №40404 від 31.03.2016 року; №42294 від 30.04.2016 року ( арк.. справи 51-55).

Умовами договору суборенди ( п.5.1) було встановлено строк суборенди по 30 листопада 2016 року. Однак, оскільки відповідач порушував умови розрахунків - не вніс забезпечувальний платіж; прострочив більш ніж на 15 (п'ятнадцять) днів внесення суборендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних витрат за кілька місяців, позивач, керуючись п.п.5.2, 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 Договору суборенди, в односторонньому порядку достроково припинив дію Договору з 07 травня 2016 року, про що відповідачу був надісланий рекомендований лист від 26.04.16 №00459-04/16-ТРК/ЛВ/ЛЬВОВ ( арк.. справи 56-58) Разом з вказаним листом відповідачу було надіслано два примірники акта приймання-передачі об'єкта суборенди, підписаних позивачем.

Проте відповідач не отримав вказаного надсилання, про що свідчить відмітка поштового відділення Полтава-39 від 30.05.2016 про повернення позивачу вказаного поштового надсилання у зв'язку із закінченням терміну зберігання ( арк.. справи 58).

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, які мали місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ОСОБА_1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Під штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, слід розуміти господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за кожен день прострочення внесення суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу. Пункт 6.2 Договору передбачає право позивача стягнути з відповідача штраф за прострочення внесення суборендної плати та/або інших платежів більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів. Таким чином, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ нараховується Позивачем лише за перші ,15 днів прострочення виконання грошових зобов'язань.

Пеня, нарахована відповідно до п.6.1 Договору за перші 15 календарних днів прострочення виконання зобов'язання з внесення суборендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат становить 182,58 грн. Пеня, нарахована відповідно до п.6.1 Договору за перші 15 календарних днів прострочення виконання зобов'язання з відшкодування комунальних витрат становить 36,27 грн.

Пунктом 6.2 Договору встановлено право позивача стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від простроченої суми у випадку, якщо прострочення внесення суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором, перевищує 15 (п'ятнадцять) календарних днів.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що якщо прострочення внесення суборендної плати та/або інших платежів, передбачених цим Договором, перевищує 60 (шістдесят) календарних днів, суборендар зобов'язаний додатково до штрафу, передбаченого в п.6.2 цього Договору, сплатити позивачу штраф у розмірі 30% від простроченої суми та/або інших платежів за цим договором.

Штраф, нарахований відповідно до п.6.2 Договору за прострочення більш ніж на 15 календарних днів виконання зобов'язання з внесення суборендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат становить 2 047,63 грн.

Штраф, нарахований відповідно до п. 6.2 Договору за прострочення більш ніж на 15 календарних днів виконання зобов'язання з відшкодування комунальних витрат становить 412,37 грн.

Загальний розмір штрафу за прострочення платежів більш ніж на 15 днів:

2 047,63 грн. + 412,37 грн. = 2 640,00 грн.

Штраф, нарахований відповідно до п.6.3 Договору за прострочення більш ніж на 60 календарних днів виконання зобов'язання з внесення суборендної плати, відшкодування експлуатаційних витрат становить 3 071,46 грн.

Штраф, нарахований відповідно до п.6.3 Договору за прострочення більш ніж на 60 календарних днів виконання зобов'язання з відшкодування комунальних витрат становить 618,55 грн.

Загальний розмір штрафу за прострочення платежів більш ніж на 60 днів:

3 071,46 грн., + 618,55 грн. = 3 690,01 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача:

- три відсотки річних від суми заборгованості з внесення суборендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат становлять 155,64 грн.,

- три відсотки річних від суми заборгованості з відшкодування комунальних витрат становлять 31,25 грн.;

- 332,84 грн. - нарахування індексу інфляції на заборгованість з внесення суборендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат;

- 63,46 грн. - нарахування індексу інфляції на заборгованість з відшкодування комунальних витрат.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, штрафу, річних та інфляційних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "ЛІГА: ОСОБА_2 ". Розрахунок позивача є вірним.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

ОСОБА_1 зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

ОСОБА_1 положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат.справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, відшкодовується йому за рахунок відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

вирішив :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квота 2012" (вул. Шевченка,27, кім.. 35, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 38377981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - роздрібна компанія "Євротек" (вул. Соціалістична,5, корпус 2, м. Київ, 03186, ідентифікаційний код 37378350) 19 432,07грн. заборгованості, з яких 12 300,02 грн. - сума боргу по суборендній платі та комунальним платежам; 218,85 грн. - пеня за перші 15 днів прострочення виконання грошових зобов'язань; 2 640,00 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 15 календарних днів: 3 690,01 грн. - штраф за прострочення виконання грошових зобов'язань більш ніж на 60 календарних днів: 396,30 грн. - інфляційні; 186,89 грн. - три відсотки річних, а також 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2016 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією