Ухвала

від 30.11.2016 по справі 805/2016/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року справа №805/2016/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 805/2016/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000254200/2164/10/28-03-42 від 21.04.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26.05.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ним у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року. За її результатами був складений акт перевірки № 97/28-03-42/30600592 від 20.03.2015 року. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000254200/2164/10/28-03-42 від 21.04.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 526 039,00 грн.

Позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000254200/2164/10/28-03-42 від 21.04.2015 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 805/2016/15-а адміністративний позов - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 21 квітня 2015 року № 0000254200/2164/10/28-03-42, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 526 039,00 грн.

Вирішено питання щодо відшкодування судових витрат.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що за результатами камеральної перевірки даних задекларованих ТОВ «Лемтранс» спеціалістами СДПІ виявлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкових кредит за січень 2015 року на суму податку на додану вартість в розмірі 6 526 038, 63 грн.

Апелянт зазначає, що підставою для таких висновків стало завищення позивачем податкового кредиту по контрагенту ДП «Донецька залізниця», оскільки останнім не було відображено даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця. У зв'язку з чим, на думку податкового органу, позивач не має права на податковий кредит.

Податковий орган вказує , що Податковим кодексом України встановлено прямий взаємозв'язок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковими зобов'язаннями його контрагента: у разі недекларування податкових зобов'язань - відсутнє право на податковий кредит.

Отже, обов'язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість. Недотримання наведених вище положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, підтримали свої письмові заперечення на апеляційну скаргу податкового органу.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

20.02.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість № НОМЕР_1 за січень 2015 року, в якій визначено податковий кредит всього на загальну суму 98 479 195 грн. сума від'ємного значення ПДВ складає 13 578 898 грн. В додатку 5, розділу ІІ - податковий кредит під № 28 відображено контрагента ДП «Донецька залізниця», сума податку в розмірі 6 526 038,63 грн. (том. 1 а.с. 160-168).

В період з 10.03.2015 року по 20.03.2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМТРАНС» (далі - ТОВ «ЛЕМТРАНС»). За її результатами був складений акт перевірки № 97/28-03-42/30600592 від 20.03.2015 року (том 1 а.с. 15-20).

В висновках до акту перевірки вказано, що ТОВ «ЛЕМТРАНС» порушено п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038,63 грн.

Позивач 02.04.2015 року подав до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС письмові заперечення на акт перевірки № 97/28-03-42/30600592 від 20.03.2015 року (том 1 а.с. 21-25).

21 квітня 2015 року на підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000254200/2164/10/28-03-42, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 526 039, 00 грн. (том 1 а.с. 27, 28).

Колегія суддів вважає висновок суду щодо задоволення позовних вимог правомірним з огляду на наступне.

Проблемним питання даного спору є правомірність сумніву податкового органу щодо реальності господарських операцій, укладених позивачем з контрагентами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).

За приписами п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За унормуванням положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

26.12.2008 року між ТОВ «ЛЕМТРАНС» (далі - Експедитор) та ДП «Донецька залізниця» (далі - Залізниця) було укладено договір № Э-999555 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Предметом договору є проведення Експедитором розрахунків з Залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів, інші послуги надані Вантажовідправникам/Вантажоодержувачам (далі - Вантажовласникам), вказані у гарантійних листах або телеграмах Експедитора (том 1 а.с. 29-32, 33-43).

Пунктом 2.1.3 Договору визначено, що Залізниця зобов'язується для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відкрити для Експедитора особовий рахунок з присвоєнням коду платника 9105553 для розрахунків при перевезеннях вантажів в загальному парку, коду платника 9101385 для розрахунків при перевезеннях вантажів у власному (орендованому) парку вагонів, та коду платника 9104610 для забезпечення своєчасних розрахунків з Залізницею при поверненні власного (орендованого) рухомого складу експедитора в порожньому стані та надає Експедитору 1000 підкодів (том 1 а.с. 29-32, 33-43).

Пунктами 2.2.4 та 3.2 Договору Експедитор зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та інші транспортні послуги на умовах цього договору шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на доходно-розподільчий рахунок у розрахунковому підрозділі. У міру виконання перевезень та надання послуг згідно з гарантійними листами або телеграмами Експедитора Залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори) з особового рахунку Експедитора (том 1 а.с. 29-32, 33-43).

Пунктом 3.6 Договору визначено, що Залізниця не пізніше сьомого числа наступного за звітним місяця надає Експедитору витяг з його особового рахунка, рахунки-переліки, документи, що підтверджують надання послуг Вантажовласниками і податкову накладну (том 1 а.с. 29-32, 33-43).

Що стосується передплати за договором № Э-999555 від 26.12.2008 року, що здійснюється при потребі передплати Залізниці запланованих обсягів перевезення.

Факт передплати за договором № Э-999555 по особовому рахунку № 9101385 підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 55 від 08.01.2015 року на суму 490911,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 81 818,50 грн.), № 56 від 08.01.2015 року на суму 1 959 089,00 грн. (у т.ч. ПДВ 326 514,83 грн.), № 60 від 09.01.2015 року на суму 2 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 416 666,67 грн.), № 165 від 14.01.2015 року на суму 455 233,00 грн. (у т.ч. ПДВ 75 872,17 грн.), № 166 від 14.01.2015 року на суму 1 544 767,00 грн. (у т.ч. ПДВ 257 461,17 грн.), № 202 від 15.01.2015 року на суму 73 178,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12 196,33 грн.), № 203 від 15.01.2015 року на суму 1 926 822,00 грн. (у т.ч. ПДВ 321 137,00 грн.), № 217 від 16.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 476 від 16.01.2015 року на суму 530 768,50 грн. (у т.ч. ПДВ 88 461,42 грн.), № 477 від 22.01.2015 року на суму 1 469 231,50 грн. (у т.ч. ПДВ 244 871,92 грн.), № 540 від 23.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 582 від 26.01.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.), № 618 від 27.01.2015 року на суму 1 127 222,50 грн. (у т.ч. ПДВ 187 870,42 грн.), № 617 від 27.01.2015 року на суму 872 777,50 грн. (у т.ч. ПДВ 145 462,92 грн.), № 644 від 28.01.2015 року на суму 235 963,50 грн. (у т.ч. ПДВ 39 327,25 грн.), № 645 від 28.01.2015 року на суму 1 764 036, 50 грн. (у т.ч. ПДВ 294 006,08 грн.), № 686 від 29.01.2015 року на суму 434 075,00 грн. (у т.ч. ПДВ 72 345,83 грн.), № 687 від 29.01.2015 року на суму 1 515 925,00 грн. (у т.ч. ПДВ 252 654,17 грн.), № 718 від 30.01.2015 року на суму 4 373 937,50 грн. (у т.ч. ПДВ 728 989,58 грн.), № 717 від 30.01.2015 року на суму 626 062,50 грн. (у т.ч. ПДВ 104 343,75 грн.) (том 1 а.с. 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 98-107, 109-112).

На виконання умов договору по особовому рахунку № 9101385 позивачем були отримані податкові накладні: № 78/011 від 08.01.2015 року на суму 490911,00 грн. ( у т.ч. ПДВ 81 818,50 грн.), № 77/011 від 08.01.2015 року на суму 1 959 089,00 грн. (у т.ч. ПДВ 326 514,83 грн.), № 126/011 від 08.01.2015 року на суму 2 500 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 416 666,67 грн.), № 228/011 від 14.01.2015 року на суму 455 233,00 грн. (у т.ч. ПДВ 75 872,17 грн.), № 252/011 від 14.01.2015 року на суму 1 544 767,00 грн. (у т.ч. ПДВ 257 461,17 грн.), №296/011 від 15.01.2015 року на суму 73 178,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12 196,33 грн.), № 295/011 від 15.01.2015 року на суму 1 926 822,00 грн. (у т.ч. ПДВ 321 137,00 грн.), № 379/011 від 16.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 531/011 від 22.01.2015 року на суму 530 768,50 грн. (у т.ч. ПДВ 88 461,42 грн.), № 532/011 від 22.01.2015 року на суму 1 469 231,50 грн. (у т.ч. ПДВ 244 871,92 грн.), № 558/011 від 23.01.2015 року на суму 5 950 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 991 666,67 грн.), № 619/011 від 26.01.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.), № 670/011 від 27.01.2015 року на суму 1 127 222,50 грн. (у т.ч. ПДВ 187 870,42 грн.), № 671/011 від 27.01.2015 року на суму 872 777,50 грн. (у т.ч. ПДВ 145 462,92 грн.), № 703/011 від 28.01.2015 року на суму 235 963,50 грн. (у т.ч. ПДВ 39 327,25 грн.), № 700/011 від 28.01.2015 року на суму 1 764 036, 50 грн. (у т.ч. ПДВ 294 006,08 грн.), № 740/011 від 29.01.2015 року на суму 434 075,00 грн. (у т.ч. ПДВ 72 345,83 грн.), №743/011 від 29.01.2015 року на суму 1 515 925,00 грн. (у т.ч. ПДВ 252 654,17 грн.), № 832/011 від 30.01.2015 року на суму 4 373 937,50 грн. (у т.ч. ПДВ 728 989,58 грн.), № 831/011 від 30.01.2015 року на суму 626 062,50 грн. (у т.ч. ПДВ 104 343,75 грн.) (том 1 а.с. 57-59, 62-65, 67, 70, 71, 74, 75, 76, 78, 80, 81, 84, 85, 86, 87).

Факт передплати за договором № Э-999555 по особовому рахунку № 9195553 підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 54 від 08.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 218 від 16.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 541 від 23.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 688 від 29.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.) (том 1 а.с. 89, 97, 101, 168).

На виконання умов договору по особовому рахунку № 9195553 позивачем були отримані податкові накладні: № 81/011 від 08.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 335/011 від 16.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 560/011 від 23.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.), № 742/011 від 29.01.2015 року на суму 50 000,00 грн. (у т.ч. 8 333,33 грн.) (том 1 а.с. 56, 66, 73, 83).

Факт передплати за договором № Э-999555 по особовому рахунку № 9104610 підтверджується платіжним дорученням № 36 від 06.01.2015 року на суму 1 000 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166 666,67 грн.). На виконання умов договору позивачем отримано податкову накладну № 50/011 від 06.01.2015 року на зазначену суму. (том 1 а.с. 55, 88).

31.01.2014 року між ДП «Донецька залізниця» (далі - підрядник) та ТОВ «ЛЕМТРАНС» (далі - замовник) було укладено договір підряду № Д/В-083/7-ДР відповідно до якого підрядник на свій ризик та за завданням замовника зобов'язується виконувати деповський ремонт вантажних вагонів, піввагонів замовника силами та на базі структурного підрозділу підрядника - Вагонного депо «Костянтинівка», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.4.5,4.6 договору замовник здійснює передплату вартості робіт на поточний рахунок підрозділу підрядника. (том 2 а.с. 1-30).

Що стосується передплати за договором № Д/В-083/7-ДР від 31.01.2014 року, що сплачується за ремонт вагонів.

Факт передплати за договором № Д/В-083/7-ДР підтверджується платіжними дорученнями: № 143 від 13.01.2015 року на суму 538 389,36 грн. (у т.ч. ПДВ 89 731,56 грн.), № 494 від 22.01.2015 року на суму 538 389,36 грн. (у т.ч. ПДВ 89 731,56 грн.), № 672 від 28.01.2015 року на суму 897 315,60 грн. (у т.ч. ПДВ 149 552,60 грн.) (том 2 а.с. 85, 87 90).

На виконання умов договору № Д/В-083/7-ДР позивачем були отримані податкові накладні: № 1/212 від 13.01.2015 року на суму 538 389,36 грн. (у т.ч. ПДВ 89 731,56 грн.), № 4/212 від 22.01.2015 року на суму 538 389,36 грн. (у т.ч. ПДВ 89 731,56 грн.), № 7/212 від 28.01.2015 року на суму 897 315,60 грн. (у т.ч. ПДВ 149 552,60 грн.) (том 1 а.с. 60, 69, 82).

26.12.2013 року між ДП «Донецька залізниця» (підрядник) та ТОВ «ЛЕМТРАНС» (замовник) було укладено договір підряду № Д/В-018/0-ТО відповідно до якого підрядник на свій ризик та за завданням замовника зобов'язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів замовника: ТОв-1 (технічне обслуговування порожніх вантажних вагонів з відчепленням при підготовці їх до перевезень) та ТОв-2 (технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням їх від поїздів) силами та на базі структурного підрозділу Вагонне депо «Костянтинівка» ДП «Донецька залізниця». Відповідно до п.4.5,4.7 договору замовник здійснює передплату вартості робіт на поточний рахунок підрозділу підрядника. (том 2 а.с. 31-49).

Що стосується передплати за договором № Д/В-018/0-ТО від 26.12.2013 року, що сплачується за технічне обслуговування вагонів.

Факт передплати за договором № Д/В-018/0-ТО від 26.12.2013 року, підтверджується платіжними дорученнями: № 144 від 13.01.2015 року на суму 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.), № 673 від 28.01.2015 року на суму 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.) (том 2 а.с. 86, 92).

На виконання умов договору № Д/В-018/0-ТО позивачем були отримані податкові накладні: № 2/212 від 13.01.2015 року 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.), № 8/212 від 28.01.2015 року 45 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.) (том 1 а.с. 61, 79).

26.12.2013 року між ДП «Донецька залізниця» (підрядник) та ТОВ «ЛЕМТРАНС» (замовник) було укладено договір підряду № Д/В-042/6-ДР відповідно до якого підрядник на свій ризик та за завданням Замовника зобов'язується виконати деповський ремонт вантажних вагонів піввагонів замовника силами та на базі структурного підрозділу підрядника - Вагонне депо «Слов'янськ» ДП «Донецька залізниця», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п.4.5,4.6 договору замовник здійснює передплату вартості робіт на поточний рахунок підрозділу підрядника. (том 2 а.с. 50-79).

Що стосується передплати за договором Д/В-042/6-ДР від 26.12.2013 року, що сплачується за ремонт вагонів.

Факт передплати за договором № Д/В-042/6-ДР від 26.12.2013 року , підтверджується платіжними дорученнями: № 252 від 16.01.2015 року на суму 700 321,32 грн. (у т.ч. ПДВ 116 720,22 грн.), № 493 від 22.01.2015 року на суму 350 160,66 грн. (у т.ч. ПДВ 58 360,11 грн.) (том 2 а.с. 88, 89).

На виконання умов договору № Д/В-042/6-ДР позивачем були отримані податкові накладні: № 4/214 від 16.01.2015 року на суму 700 321,32 грн. (у т.ч. ПДВ 116 720,22 грн.), № 5/214 від 22.01.2015 року на суму 350 160,66 грн. (у т.ч. ПДВ 58 360,11 грн.) (том 1 а.с. 68, 72).

31.12.2014 року між ДП «Донецька залізниця» (розповсюджувач) та ТОВ «ЛЕМТРАНС» (рекламодавець) було укладено договір про надання рекламних послуг № Д/1ОЦ-1412/1ОЦ відповідно до якого Розповсюджувач за дорученням рекламодавця виготовляє, розміщує та розповсюджує рекламу рекламодавця на інтернет-сайті ДП «Донецька залізниця». Відповідно до п.2.1, 2.2 договору рекламодавець здійснює передоплату вартості робіт на поточний рахунок розповсюджувача. (том 2 а.с. 80-84).

Що стосується передплати за договором № Д/1ОЦ-1412/1ОЦ від 31.12.2014 року, що сплачується за розповсюдження реклами.

Факт передплати за договором № Д/1ОЦ-1412/1ОЦ, підтверджується платіжним дорученням № 631 від 27.01.2015 року на суму 3 524,40 грн. (у т.ч. ПДВ 587,40 грн.). На виконання умов договору позивачем були отримано податкову накладну № 7/023 від 27.01.2015 року на зазначену суму (том 1 а.с. 77, том 2 а.с. 91).

З матеріалів справи вбачається, що видані позивачу податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом № 1101603 (том 1 а.с. 113-114).

Колегія суддів зазначає, що суми податку на додану вартість згідно наявних податкових накладних, які були видані позивачеві ДП «Донецька залізниця», були включені до складу податкового кредиту.

Факт реального виконання зазначених вище договорів підтверджується наданими позивачем документами, а саме: календарні плани проходження деповського ремонту, залізничні накладні, відомості вагонів, рахунки до актів виконаних робіт(надання послуг) до договорів, звіти експедиторів про обсяг наданих послуг (том 2 а.с.104-247, том 3 - том 34, том 35 а.с. 1-48).

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «ЛЕМТРАНС», податковим органом зроблено висновок про завищення сум податкового кредиту за січень 2015 року на суму ПДВ 6 526 038, 63 грн. Підставою для такого висновку стало те, що згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ДП «Донецька залізниця» за січень 2015 року становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року ДП «Донецька залізниця» до СДПІ З ОВП у м. Донецьку МГУ МД не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання (том 1 а.с. 17).

Колегія суддів вказує, що надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Характерно, що висновки акту перевірки податкового органу не містять посилання на норми п. 201.10 ст. 201 ПК України, хоча саме вказана норма була правовим регулятором даного спору і її правильне застосування не призвело б до судового вирішення конфлікту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст. 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зазначає, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час перевірки фактично не були дослідженні первинні документи контрагентів. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки не були досліджені первинні документи позивача та податковим органом не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності. Це мало місце у зв'язку з недотриманням відповідачем виду перевірки, яку передбачав п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Крім того, контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Отже, платник податку не може бути позбавлений права на відшкодування ПДВ у разі, коли його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд України, який в своїй постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 вказав, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський Суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, при розгляді справи колегією суддів не встановлено порушення з боку позивача норм п. 198.6 ст. 198 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а податковий кредит та від'ємне значення з ПДВ за січень 2015 року сформовано правомірно, через що заявлені позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 21.04.2015 року № 0000254200/2164/10/28-03-42, підлягають задоволенню.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі і податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з його контрагентами, як юридичними особами та на момент проведення фінансово-господарських операцій які були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При розгляді даної справи податковий орган не надав жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій і рішень.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття спірного повідомлення-рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 805/2016/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 2 грудня 2016 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4