Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/15638/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа №910/15638/16 За позовом Приватного підприємства "ПРОМБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЙДОДИР"

про стягнення 40 826,73 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

Від позивача - Карповська Л.В., представник за довіреністю;

Від відповідача - Сологуб І.М., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ПРОМБУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЙДОДИР" про стягнення 40 826,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №01-02/07-2015 від 01.07.2015 позивач поставив товар, а відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 31 865,48 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6 738,71 грн. та 2 222,54 грн. 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

26.09.2016 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача лише суму інфляційних втрат в розмірі 6 738,71 грн. та 3% річних в розмірі 2 222,54 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем після порушення провадження у справі було повністю погашено суму основного боргу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, відповідно до ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що в повному обсязі оплатив позивачу поставлений товар на загальну суму 119 865,48 грн., згідно видаткових накладних №РН-0000472 від 13.07.2015 та №РН-0000916 від 10.12.2015. У задоволенні позову в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних просив суд відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Приватним підприємством «ПРОМБУД» (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мойдодир» (надалі - Покупець) укладено Договір №01-02/07-2015 (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, Постачальник постачає і передає у власність Покупця дзеркало, скло та скло візерункове в асортименті (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього обумовлену Договором грошову суму (ціну).

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015, а в контексті прийнятих сторонами зобов'язань до повного його розрахунку в оплаті та факту наданих послуг (п. 9.1 Договору).

Ціна, кількість, асортимент обумовлюються заказом та підтверджуються у накладній до даного Договору, яка є його невід'ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача Товар, а відповідач прийняв товар за довіреністю від 13.07.2015 №367 на загальну суму 119 865,48 грн., що підтверджується видатковими накладними від 13.07.2015 №РН-0000472 на загальну суму 82 798, 72 грн. та від 10.12.2015 №РН-0000916 на загальну суму 37 066, 76 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за Товар шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах відстрочення платежу на 40 робочих днів з дня отримання Товару. Дата отримання Товару підтверджується видатковою накладною, підписаною Покупцем.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням дати отримання Товару Покупцем, останній зобов'язаний був виконати грошове зобов'язання по перерахуванню коштів Постачальнику по видатковій накладній від 13.07.2015 №РН-0000472 у розмірі 82 798, 72 грн. - до 08.09.2015, по видатковій накладній від 10.12.2015 №РН-0000916 у розмірі 37 066, 76 грн. - до 09.02.2016.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що (станом на момент подання позовної заяви) Відповідач здійснив оплату Товару лише частково, з порушенням строків оплати, а саме: 09.09.2015 у розмірі 13 000,00 грн.; 22.03.2016 у розмірі 20 000,00 грн.; 05.07.2016 у розмірі 25 000,00 грн.; -16.08.2016 у розмірі 30 000,00 грн. Отже, за період з 09.09.2015 по 16.08.2016 Відповідачем сплачено суму у розмірі 88 000, 00 грн.

В подальшому після звернення позивача з позовом та порушення провадження у справі відповідачем сплачено Позивачу суму основної заборгованості в розмірі 31 865,48 грн., що підтверджується банківськими виписками ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» по рахунку №26004052736646 від 23.08.2016 та від 02.09.2016, а також Актом звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2015-12.09.2016 та листом Відповідача від 13.09.2016 вих. №13/1-2016, копії яких містяться у справі.

Таким чином, Відповідач виконав свої зобов'язання перед Позивачем щодо оплати суми основної заборгованості у розмірі 31 865 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) грн. 48 коп.

Наразі, предметом заявленого позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 6 738,71 грн. інфляційних втрат та 2 222,54 грн. 3% річних, нарахованих відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ГПК України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо інфляційних втрат.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми інфляційних втрат в розмірі 6 738,71 грн.

Також, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 216,39 грн. 3% річних, у зв'язку з чим частково задовольняє вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача щодо нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних не приймаються судом до уваги.

За таких обставин суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 6 738,71 грн. інфляційних втрат та 2 216,39 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в тому числі за розгляд вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 31 865,48 грн., оскільки дії відповідача щодо погашення вказаної суми боргу були вчиненні відповідачем вже після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим спір в цій частині виник саме внаслідок неправомірних дій відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мойдодир» (03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 15, ідентифікаційний код 30724161) на користь Приватного підприємства «Промбуд» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, ідентифікаційний код 25586975) 6 738 (шість тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 71 коп. інфляційних втрат та 2 216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 39 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 83 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.12.2016

Суддя І.І. Борисенко