Постанова

від 01.12.2016 по справі 815/4726/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4726/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕТАЛОН» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000841401 від 30.06.2016 року та №0001342200 від 15.09.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕТАЛОН» (далі - ТОВ «БК «ЕТАЛОН») до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2016 року № 0000841401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 940724,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 470362,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 року № 0001342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 846652,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у останнього були наявні всі необхідні первинні документи, оформлені з дотриманням вимог діючого законодавства України, проте перевіряючим безпідставно зазначено в Акті перевірки від 09.06.2016 року №1850/15-54-14-01/32431388 про порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПКУ, що призвело на думку перевіряючого до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 846652,00 грн. за період 2015 рік та про порушення позивачем п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст. 201 ПКУ, що призвело на думку перевіряючого до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 940724,00 грн., оскільки позивач є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту . Так, вказані висновки в Акті перевірки зроблені відповідачем виключно на підставі службової інформації без урахування фінансово-господарської діяльності позивача та без урахування реальності та товарності господарських угод, які укладалися позивачем. Перевіркою встановлено підтвердження валових витрат та податкового кредиту позивача належно оформленою первинною документацією та податковими накладними, які згідно акту проаналізовано відповідачем, разом з цим, відповідач посилається на завищення позивачем об'єкта оподаткування у зв'язку з віднесенням до їх складу вартості придбання товарів (робіт, послуг) без наявності первинних документів, підтверджуючих придбання від контрагентів - постачальників для використання у власній господарській діяльності, що не відповідає дійсності.

Висновки ДПІ щодо завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування є безпідставними, оскільки ґрунтуються на недоведених висновках та спростовуються наявними у позивача первинним документами, а тому вказані твердження відповідача позивач вважає безпідставним, оскільки до перевірки ревізорам надавались всі первинні документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», ТОВ «ДОРСТРОЙ», ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД».

У своєму позові позивач зазначив, що не погоджуються з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.

Позивач вказує, що у період, що перевірявся, він мав господарські відносини з підприємствами ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», ТОВ «ДОРСТРОЙ», ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» на підтвердження яких ТОВ «БК «ЕТАЛОН» має необхідні первинні документи оформлені з дотриманням вимог діючого законодавства України. Будь-яких зауважень чи претензій до форми чи змісту наданих товариством до перевірки документів з боку фахівців ДПІ не було. Разом з цим, відповідач посилається на податкову інформацію, отриману від інших податкових інспекцій ДФС України, в яких на податковому обліку перебувають підприємства-контрагенти позивача та по яким встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціям з підміни товарів. Таке посилання позивач вважає лише припущенням, яке жодним чином не спростовує фактичність господарських відносин із вищевказаними контрагентами.

Позивач вважає, що, з огляду індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме для цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами

Крім того, позивач зазначає, що висновки ДПІ щодо заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 846652,00 грн. за період 2015 рік та щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 940724,00 грн., є безпідставними, оскільки ґрунтуються на недоведених висновках, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за його відсутності та наявними у справі письмовими доказами.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.11-15 т.2), в яких зазначив, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача встановлено порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПКУ, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 846652,00 грн. за період 2015 рік та про порушення позивачем п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст. 201 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 940724,00 грн. Так, при проведенні аналізу наявної в органі ДФС інформації та аналізом діяльності суб'єктів господарювання згідно ЄРПН щодо ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», ТОВ «ДОРСТРОЙ», ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єктів до схем формування штучного податкового кредиту третім особам. Щодо контрагента ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» відповідач зазначає про відсутність управлінського та технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг та постачання товару, що свідчить про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та вказаною особою. Поряд з цим, щодо ТОВ «ДОРСТРОЙ» встановлено відсутність (не надання до перевірки) договору, додатків до договору та документів про перевезення товарів, у зв'язку з чим зроблено висновок про відсутність фінансово-господарської діяльності між позивачем та постачальником, також ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлено про те, що вказаний контрагент є складовою частиною ймовірного ланцюга постачання, а актом №124/26-59-11-05-92 від 26.01.2016 року встановлено, що за податковою адресою підприємство не знаходиться, у зв'язку з чим та аналіз наявної інформації ДФС свідчить про факти формування податкових зобов'язань з підміни товарів. Відносно контрагента ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС» позивачем також не надано до перевірки договір та документи про перевезення приладдя для будівельно-монтажних робіт, у зв'язку з чим зроблено висновок про відсутність фінансово-господарської діяльності із контрагентом-постачальником, а також прийнято до уваги лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 29.10.2015 року №152/22-208, згідно якого повідомлено про відсутність підприємства за місцезнаходженням, що підтверджено актом від 20.08.2015 року №108/22-226, та складанням щодо вказаного підприємства узагальненої податкової інформації, яка свідчить про здійснення ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС» діяльності не властивої основному виду діяльності, кількість та асортимент придбаних ТМЦ не співвідносно з кількістю та асортиментом реалізованих товарів, крім того, значні обсяги та різноманітність номенклатури придбаних товарів має за собою наслідком наявність складських приміщень, які у контрагента відсутні, підтвердити реальність виконання оформлених господарських операцій наявним трудовим ресурсам неможливо, у зв'язку з чим реальність господарських операцій не підтверджена, а стан підприємства обліковується 14- «Визнано банкрутом», дата внесення вказаних змін 09.07.2015 року. Також, відповідач зазначає, що в межах кримінального провадження №42016100000000402 від 20.04.2016 року за ознаками злочинів передбачених ч.2 ст.364, ч.3 ст.212 КК України встановлено, зокрема, що з метою забезпечення функціонування «конвертаційного центру», за результатом проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» в період 2015 року ТОВ «БК «ЕТАЛОН» сформувало собі податковий кредит на суму 918043,00 грн. та відповідно мало фінансово-господарські відносини із вказаним суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим та неможливістю підтвердити факт придбання товарів позивачем, в порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПКУ встановлено завищення задекларованого у звіті про фінансові результаті показника «Собівартість» реалізованої продукції за 2015 рік на загальну суму 4703620,40 грн.. що призвело до заниження податку на прибуток та підлягає слаті до бюджету у сумі 846652,00 грн. та в порушення п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст. 201 ПКУ встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 940724,00 грн.,

Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «БК «ЕТАЛОН» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справу вирішено розглянути в порядку ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 2.3 акту перевірки ТОВ «Будівельна компанія «ЕТАЛОН» зареєстровано Суворовською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради 02.06.2003 року за № 26303235Ю0010144, про що 22.06.2005 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено відповідний запис №15561200000008994.

ТОВ «БК «ЕТАЛОН» взято на облік в органах державної податкової служби з 05.06.2003 року за № 1467, станом на дату підписання акту перевірки підприємство перебувало на обліку у ДПІ в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Згідно з випискою з ЄДРПОУ серії АБ № 278094 підприємство здійснює такі види діяльності за КВЕД: будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с.10-11 т.1).

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

У період з 20.05.2016 року по 02.06.2016 року на підставі наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 19.05.2016 року №290 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» та згідно направлень, виданих ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, Толоковою П.В. - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту, Устименко О.О. - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту, Говядіною Н.М. - головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків та зборів з фізичних осіб та Поліщуком Д.А. - головним державним ревізором-інспектором відділу погашення боргу, згідно із пп. 78.1.4 п.78.1, п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з ненаданням документів на запит відповідача, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БК «ЕТАЛОН» (код ЄДРПОУ - 32431388) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 09.06.2016 року № 1850/15-54-14-01/32431388 з додатками (а.с. 12-75 т. 1).

Згідно вказаного акту перевірки посадовими особами відповідача встановлено порушення ТОВ «БК «ЕТАЛОН» п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПКУ, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 846652,00 грн. за період 2015 рік та про порушення позивачем п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст. 201 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 940724,00 грн.

На підставі вказаного акту та встановлених порушень ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 30.06.2016 року № 0000841401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 940724,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 470362,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.09.2016 року № 0001342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 846652,00 грн.(а.с.76-77 т.1).

З акту перевірки вбачається, що встановлені порушення з боку позивача у перевіряємому періоді пов'язуються податковим органом з тим, що господарські операції ТОВ «БК «ЕТАЛОН» не мали реального характеру, оскільки вказане підприємство мало фінансово-господарські відносини із контрагентами, зустрічну звірку яких провести неможливо, які не знаходяться за юридичною адресою, наявні факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єктів до схем формування штучного податкового кредиту третім особам. Крім того, як стверджує відповідач, до перевірки не надані первинні документи, що підтверджують укладання договорів, зокрема, з ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС» та ТОВ «ДОРСТРОЙ» та транспортування придбаного ТОВ «БК «ЕТАЛОН» товару.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС в одеській області, проте рішенням від 02.09.2016 року №1929/10/15-32-10-01-07 у задоволенні скарги відмовлено, у зв'язку з чим ТОВ «БК «ЕТАЛОН» звернулось до суду із даним позовом.

Так, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПКУ передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Так, судом встановлено, що 19.08.2015 року між ТОВ «БК «ЕТАЛОН» (покупець) та ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» (постачальник) укладено договір № П-20.08-15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність, а покупець в свою чергу прийняти та оплатити товар - металопрокат, згідно Специфікації №1, що є додатком до Договору, поставка якого здійснюється на умовах DDP - склад покупця (Інкотермс-25000) м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 35/2, якщо інше не вказано у Специфікаціях (а.с.121-124, 125 т.1)

В підтвердження виконання умов вказаного договору до суду надано: рахунки-фактури від 01.09.2015 року №СР-0000194 та від 25.09.2015 року №СФ-0000230, видаткові накладні від 01.09.2015 року № ВН-0000194 та від 25.09.2015 року №РН-0000230; податкові накладні від 16.09.2015 року та від 25.09.2015 року; товарно-транспортні накладні та банківські виписки (а.с.126-167 т.1).

Також судом встановлено, що між ТОВ «БК «ЕТАЛОН» (замовник) та ТОВ «ДОРСТРОЙ» (виконавець) 12.11.2015 року укладено договір про надання послуг № 12/11-2015, відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника послуги по переміщенню вантажів за допомогою автокрана марки ZoomlionQY100-H3 для забезпечення виконання будівельно-монтажних та навантажувально-розвантажувальних робіт на об'єктах замовника, власним кваліфікованим персоналом, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги (а.с.168-170 т.1).

В підтвердження виконання умов вказаного договору до суду надано: довідки про виконані роботи від 03.12.2015 року та від 24.12.2015 року, акти здачі-прийняття виконаних робіт від 03.12.2015 року та від 24.12.2015 року, рахунки-фактури від 04.12.2015 року №0412/01, від 14.12.2015 року №1412/02 та від 24.12.2015 року №2412/02, податкові накладні від 03.12.2015 року, від 14.12.2015 року та від 24.12.2015 року, банківськи виписки по рахунках (а.с. видаткові накладні від 01.09.2015 року № ВН-0000194 та від 25.09.2015 року №РН-0000230; податкові накладні від 16.09.2015 року та від 25.09.2015 року; товарно-транспортні накладні та банківські виписки (а.с.171-201 т.1).

Так, вказані договори укладались з метою забезпечення виконання умов договору підряду №002/03-15 від 02.03.2015 року, укладеного між позивачем та ТОВ «САНШАЙН ТЕРМІНАЛ» (а.с.210-215 т.1), а саме поставлена арматура в асортименті використовувалась для проведення робіт з реконструкції існуючого універсального майнового комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 28, що підтверджується звітами про видатки основних матеріалів в будівництві у порівнянні з нормами за жовтень 2015 року (а.с.216-241 т.1) та сертифікатами якості (а.с.242-245 т.1)

Крім того, у періоді, що перевірявся, ТОВ «БК «ЕТАЛОН» (покупець) мало господарські відносини з ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС».

В підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС» позивачем надано рахунок на оплату будівельних матеріалів та інструментів №32 від 20.01.2015 року, видаткова накладна №287 від 23.02.2015 року, податкова накладна від 23.02.2015 року та банківські виписки по рахунках (а.с. 202-207 т.1).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 кодексу 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Оцінивши приєднані до справи копії первинних документів суд прийшов до висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «МП Ефес» та його контрагентами у періоді, що перевірявся.

Також суд приймає до уваги, що отриманий товар ТОВ «БК «ЕТАЛОН» використано у подальшому при виконанні договору з ТОВ «САНШАЙН ТЕРМІНАЛ» (а.с.210-215 т.1), а саме поставлена арматура в асортименті використовувалась для проведення робіт з реконструкції існуючого універсального майнового комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 28.

Всі операції належним чином оформлював позивач у бухгалтерському обліку.

При цьому згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Як вбачається яз матеріалів справи господарські відносини між ТОВ «БК «ЕТАЛОН» та ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», ТОВ «ДОРСТРОЙ», ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» фактично здійснені та оформлені належним чином складеними первинними документами.

Поряд з цим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Посилання ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на акти щодо неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», ТОВ «ДОРСТРОЙ», ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» не може бути безумовною підставою для твердження щодо відсутності фактичності господарських операцій з ТОВ «БК «ЕТАЛОН».

Позивач вважає господарські операції такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже з наданих позивачем документів вбачається, що контрагентами були виконані послуги з перевезення вантажів, а також надані товари для ТОВ «БК «ЕТАЛОН», які підтверджують ведення господарській діяльності.

Таким чином позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом - постачальником, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «БК «ЕТАЛОН» та ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», ТОВ «ДОРСТРОЙ», ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД» є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Крім того, позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження господарських відносин із ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», ТОВ «ДОРСТРОЙ», ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД». Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій лише є можливим приводом для звернення контролюючим органом до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним, однак, відповідачем не підтверджено недійсність відповідних правочинів відповідними судовими рішеннями, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань платнику податків з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

Поряд з цим, чинним законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, в тому числі з питань належного зберігання первинних документів, належного декларування та сплати податкових зобов'язань тощо. Сам по собі факт порушення вимог податкового законодавства контрагентом платника податку не може виступати доказом порушення таким платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження господарських операцій ТОВ «БК «ЕТАЛОН» та ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», ТОВ «ДОРСТРОЙ», ТОВ «ПРОМ ТОРГ ІНВЕСТ ЛТД», суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 09.06.2016 року № 1850/15-54-14-01/32431388. Відтак, скасуванню підлягає і податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0000841401 від 30.06.2016 року та №0001342200 від 15.09.2016 року.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕТАЛОН» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000841401 від 30.06.2016 року та №0001342200 від 15.09.2016 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №0000841401 від 30.06.2016 року та №0001342200 від 15.09.2016 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕТАЛОН» (код ЄДРПОУ 32431388) витрати зі сплати судового збору у розмірі 33866 /тридцять три тисячі вісімсот шістдесят шість/ грн. 07 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин