Постанова

від 02.12.2016 по справі 815/5708/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5708/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Компані» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2016 року № 0001491401, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 року № 0001491401.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 13.09.2016 року по 19.09.2016 року співробітник Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтелект Груп Компані» з питань взаємовідносин з ТОВ «Гесада компані» за період січень 2016 року.

За результатами цієї перевірки 26.09.2016 року Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 2649/15-54-14-01/35640252, яким встановлені порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 98000,00 грн.

На підставі цього акту перевірки від 26.09.2016 року № 2649/15-54-14-01/35640252 Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення:

- від 12.10.2016 року № 0001491401, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 147000,00 грн., у тому числі за основним платежем 98000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 49000,00 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 12.10.2016 року № 0001491401, вважає його протиправним та таким, що належить до скасування.

В судове засідання, призначене на 01.12.2016 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно. 01.12.2016 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Компані» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 20.12.2007 року за № 8632.

На підставі направлення від 09.09.2016 року № 308/15-54/14-01, на виконання наказу від 09.09.2016 року № 487, в період з 13.09.2016 року по 19.09.2016 року співробітник Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтелект Груп Компані» з питань взаємовідносин з ТОВ «Гесада компані» за період січень 2016 року.

За результатами цієї перевірки 26.09.2016 року Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 2649/15-54-14-01/35640252 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтелект Груп Компані», код ЄДРПОУ 35640252 з питань взаємовідносин з ТОВ «Гесада компані», код ЄДРПОУ 39762287 за період січень 2016 р.».

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 98000,00 грн. за січень 2016 року.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Компані» на підставі акту перевірки від 26.09.2016 року № 2649/15-54-14-01/35640252 Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення:

- від 12.10.2016 року № 0001491401, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 147000,00 грн., у тому числі за основним платежем 98000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 49000,00 грн.

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Впродовж розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, ТОВ «Інтелект Груп Компані» мало фінансово-господарські відносини з контрагентом ТОВ «Гесада компані» на підставі договору від 11.01.2016 року № ГК01.

Так, 11.01.2016 року ТОВ «Інтелект Груп Компані» (замовник) та ТОВ «Гесада компані» (виконавець) уклали договір № ГК01, відповідно до умов якого (виконавець) зобов'язується виконати роботи, перелік яких визначається згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Вартість виконаних робіт по даному договору складає 588000,00 грн., у тому числі ПДВ 98000,00 грн. Відповідно до додатку № 1 до договору від 11.01.2016 року № ГК01 виконавець виконував роботи з збору шаф управління, пультів управління, щитів управління, щитів силових, шаф з резисторами, клемних коробок, прокладки кабеленесучих систем та кабелів, установка та підключення шаф, пультів та клемних коробок.

З огляду на зміст вказаного договору позивача з контрагентом, суд дійшов висновку, що він містить всі істотні умови, які передбачені законодавством.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав до суду наступні документи: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ГК-0000039, податкову накладну (зареєстровану належним чином) від 29.01.2016 № 39 з квитанцією № 1, платіжне доручення від 29.01.2016 року № 56.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: електромонтажні роботи; оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний).

Тобто, суд встановив, що укладений договір позивача з його контрагентом повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначений договір, укладений між позивачем та контрагентом є чинним, ніким не скасований, а його виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд встановив, що за виконані роботи позивач зі своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану.

Також, під час розгляду справи на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій ТОВ «Інтелект Груп Компані» з «Гесада компані» позивач надав до суду копії первинних документів з контрагентом ТОВ «РЕМТЕХМОРПОРТ», який здійснював поставку обладнання та виконував роботи з демонтажу старого обладнання та прокладки кабельно-провідної лінії з реконструкції завантажувально-розвантажувальної машини зернової, а саме: договір № 140101 від 14.01.2016 року з додатками, податкову накладну (зареєстровану належним чином) від 14.01.2016 року № 10.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом позивача в періоді, що перевірявся, виконувалися роботи, а позивач в свою чергу здійснював оплату за виконані роботи з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи суд встановив, що за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкову накладну, яка була включена позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся (податкова декларація з ПДВ за січень 2016 року), яка є в матеріалах справи.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагент на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів (робіт, послуг) від контрагента, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, факт виконання контрагентом позивача передбачених укладеним договором робіт (послуг) підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Тобто, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення від 12.10.2016 року № 0001491401.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 12.10.2016 року № 0001491401.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39578136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелект Груп Компані» (код ЄДРПОУ 35640252) суму сплаченого судового збору в розмірі 2205 (дві тисячі двісті п'ять) грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко