Постанова

від 07.06.2006 по справі 22/8д/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/8д/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.06.06                                                                                       Справа №22/8д/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т.В.    , Радченко О.П.  , Юхименко О.В.

при секретарі Коваленко О.Л.

за участю представників

позивача: Фоміна О.М., довіреність № 936 від 06.06.2006р. головний спеціаліст – юрисконсульт; Саланська І.Л., довіреність  № 284 від 28.02.2006р.

відповідача: Іванов К.О., довіреність № 34 від 10.02.2006р.; Поталова І.В., довіреність             № 36 від 10.02.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 22/8д та апеляційну скаргу Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2006 р. у справі № 22/8д

за позовом Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м.Запоріжжя

до відповідача Спільного Українсько – Німецького підприємства “Саксонія ГМБХ”, м.Запоріжжя

про внесення змін до договору

Встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.03.2006р. у справі № 22/8д (суддя Скиданова Ю.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.188 ГК України та мотивовано тим, що позивач всупереч порядку зміни господарських договорів фактично передав на вирішення суду спір про зміну умов Договору, не направивши відповідачу пропозицію про зміну пунктів 3.1.,3.2 у редакції з урахуванням уточнених позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, звернувшись з відповідною апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.  

Заявник апеляційної скарги зазначає, що внесення змін до договору у повній мірі відповідають тій редакції змін, які було запропоновано Відповідачу раніше. Відміна полягає лише у тому, що запропонована редакція Договору містила грошове вираження орендної плати, розрахованої з застосуванням ставок орендної плати, а у переданих на розгляд суду вимогах орендну плату було встановлено у вигляді відповідної річної ставки (8%) та з зазначенням, що в разі використання площ будівлі за іншим цільовим призначенням повинні застосовуватися відповідні ставки орендної плати, які встановлені рішенням міської ради. Таким чином, висновок суду про недотримання Позивачем того порядку внесення змін до існуючого Договору, який визначено ст.188 ГК України є хибним. Нормами зазначеної статті не встановлено, що передані на розгляд суду зміни мають відповідати тим, з яким відповідач не погодився. Суд невірно оцінив  вимогу позивача про зміну п.1.1 договору, як самостійну додаткову вимогу. Позовні вимоги стосувалися внесення змін до договору оренди в тому числі і щодо визначення предмету   договору.     

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2006р. є законним та обґрунтованим, а доводи заявника апеляційної скарги безпідставними з наступних підстав:

12.12.2005р. за № 1802 на адресу відповідача надійшла позовна заява про внесення змін до договору оренди, відповідно до якої Управління комунальної власності Запорізької міської ради просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до п.3.1 розділу ІІІ Договору оренди державного комунального майна м.Запоріжжя від 25.11.1994р. № 354.

Однак до позову фактично в підтвердження направлення пропозиції додана додаткова угода про внесення змін шляхом викладення договору оренди у новій редакції.

Варіанти змін до договору були направлені супровідними листами від 31.08.2005р., від 14.11.2005р., але пропозиція про зміну умов договору саме в редакції уточнень позовних вимог від 01.03.06р. не направлялася.  

Уточнивши позовні вимоги у судовому засіданні позивач фактично виклав спірні пункти договору в іншій редакції та включив додаткові пункти.

Крім того, рішення № 46, на яке посилається позивач, відрізняється від Постанови КМУ від 04.10.1995р. № 786 “Про методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, річними ставками визначеними для нерухомого майна, яке використовується за однаковим цільовим призначенням. Суттєвою відмінною є те, що Постановою № 786 для цілісних майнових комплексів, побутового обслуговування, яким є об'єкт оренди переданий за договором оренди встановлюється орендна ставка в розмірі     4 % до залишкової вартості. Стосовно строку оплати орендної плати, позивач в позові вимагає сплати орендної плати, з наступних підстав: п.3.1 договору оренди сторонами досягнуто домовленості та визначено, що орендна плата вноситься Орендарем за квартальними розрахунками в п'ятиденний строк від дати, встановленої для подання квартальних бухгалтерських звітів, а за річними розрахунками – протягом 10 діб від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу), такий порядок і строки оплати відповідає порядку рекомендованому в п.14 Постанови  № 786.

У відповідності до п.4 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було направлено на адресу відповідача редакцію змін до договору оренди в тому варіанті, який викладено в позові, що підтверджується матеріалами справи. Порядок внесення змін до договору регулюється ст.188 ГК України, якою визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Як вбачається з вищенаведеного, варіанти запропонованих позивачем змін відрізняються один від одного суттєвими умовами, які потребують безпосереднього узгодження з відповідачем, оскільки законом не надається право позивачу в односторонньому порядку вносити такі зміни до договору. Відповідач наголошує на тому, що предметом договору оренди є саме цілісний майновий комплекс, а не окремо стояча будівля. Визначення предметом оренди окремо стоячу будівлю у відповідача не має правових підстав. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд залишити рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2006р. без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.               

Представник відповідача у судових засіданнях підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні.

У судовому засідання, яке відбулося 16.05.2006р. розгляд справи на підставі               ст.77 ГПК було відкладався на 07.06.2006р., про що свідчить ухвала суду від 16.05.2006р.

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1657 від 06.06.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Радченко О.П., Юхименко О.В. даною колегією прийнято постанову.

За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, у судовому засіданні 07.06.2006р. за згодою представників сторін оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Сутність спору: 25.11.1994 року між представництвом РВ ФДМУ в м.Запоріжжя та Спільним українсько-німецьким підприємством “Саксонія ГМБХ” було укладено договір № 354 оренди державного комунального майна м.Запоріжжя. Правонаступником представництва ФДМУ в м.Запоріжжя є Управління комунальної власності Запорізької міської ради, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 435 від 09.10.1996р. “Про утворення управління комунальної власності  міськвиконкому” та іншими матеріалами справи.

Відповідно до умов договору (п.1.1), орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс Будинку побуту “Ювілейний” за адресою: пр.Леніна, 111-а

-          основні засоби та вкладення вартістю 1243700тис.крб.;

-          оборотні засоби (запаси та витрати, засоби, розрахунки та інші фінансові активи з урахуванням заборгованості) на суму 3358700тис.крб.;

-          загальною вартістю станом на 01 червня 1995 року 4602400тис. крб.

П. 2.1 договору передбачено, що його укладено строком з 25.11.1994р. по 25.11.2009р.

Відповідно до п.3.1 договору, сторони встановили, що за оренду майнового комплексу “Орендарю” встановлюється орендна плата у розмірі 621,85 млн.крб. Невідокремленою частиною цього договору є розрахунок орендної плати. Орендна плата вноситься “Орендарем” за квартальним розрахунками в п'ятиденний строк з дати, яка встановлена для подання квартальних бухгалтерських звітів (балансів), а за річними розрахунками – протягом 10 днів від дати, встановленої для подання річного бухгалтерського звіту (балансу) в грошовій формі.

П.3.2 договору встановлено, що орендна плата використовується з метою та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Також, п.п. 3.3, 3.4 договору встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за вимогою однієї із сторін, у разі зміни цін та тарифів і в інших випадках, передбачених законодавством України. Сума орендної плати підлягає корегуванню при внесенні чергового платежу на індекс інфляції. За несвоєчасне перерахування орендної плати нараховується пеня у розмірі 0,5 % з недоїмки за кожний день прострочення.

Факт передачі орендованого майна встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи.  

До вищенаведеного договору, сторонами протягом 1999-2005років неодноразово укладалися додаткові угоди.

15.11.2005р. позивач надав відповідачу проект додаткової угоди до Договору з пропозицією підписати його та надати один примірник позивачу.

Відповідно до вказаної  додаткової угоди до Договору його викладено у новій редакції.

Так зокрема, відповідно до нової редакції Договору, який було надіслано позивачем відповідачу п.3.1 та п.3.2 викладено у наступній редакції:

“П.3.1 Орендна плата визначається відповідно до Методики, яка затверджена КМУ та у відповідності до рішення Запорізької міської ради від 28.01.2004р. за № 46 і складає 387320,21 грн. на рік згідно з Додатком 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.

П.3.2 Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць”.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що позивач не направляв відповідачу пропозицію про зміну пунктів 3.1 та 3.2 Договору на ту редакцію, яку він просить суд викласти в договорі. а саме:

Викласти у наступній редакції пункт 3.1 Договору:

Розмір орендної плати визначається на підставі чинного Порядку визначення розміру орендної плати за не житлові приміщення (будівлі, споруди), цілісні майнові комплекси, окреме індивідуально визначено майно, що є комунальною власністю міста, затвердженого рішенням виконавчого комітету.

При визначені розміру орендної плати та за умови використання орендованого майна виключно за визначеним п.1.4 цього Договору призначенням, застосовується річна орендна плата ставка у розмірі 8 % від вартості орендованого майна, визначеної шляхом його незалежної оцінки, у відповідності до рішення Запорізької міської ради від 26.01.2004р. № 46 “Про затвердження і введення в дію річних ставок орендної плати за нерухоме майно комунальної власності м.Запоріжжя” (із наступними змінами та доповненнями).

Орендна плата, визначена сторонами у Розрахунку, який є невід'ємною частиною цього Договору, перераховується Орендарем щомісячно, не пізніше 5 числа наступного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на р/р 33215871600007 в УДК Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 26014123, код платежу 22080401.

Доповнити пунктом 3.2 наступного змісту:

При передачі окремих частин орендованої будівлі в суборенду для використання за цільовим призначенням, відмінним від визначеного у п.1.4 цього Договору, розмір орендної плати підлягає перерахуванню. За передану в суборенду площу, розмір орендної плати перераховується із застосуванням річних орендних ставок, які встановлено рішенням Запорізької міської ради від 26.01.2004р. № 46 (із наступними змінами та доповненнями) для відповідного цільового використання майна, з внесенням відповідних змін до Договору.

Пункти 3.2, 3.3, 3.4 вважати відповідно пунктами 3.3, 3.4, 3.5.

Відповідач пропозицію позивача про укладення додаткової угоди Договору залишив без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача на підставі ст.ст.179,181 Господарського кодексу України до укладення додаткової угоди до Договору в редакції позивача. Вказані вимоги стали предметом спору у господарському суді першої інстанції. Рішенням господарського суду Запорізької області у задоволенні позовних вимог відмовлено, з чим не погодився позивач, направивши апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спір виник між суб'єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Укладені договори повинні виконуватися на тих умовах, на яких було досягнуто згоди сторін та не повинні змінюватися, якщо інше не передбачено законом або договором.

Главою 20 Господарського кодексу України, яка регулює укладення, зміну та розірвання господарських договорів, не передбачені підстави для зміни господарського договору. В свою чергу ст.188 Господарського кодексу України передбачений лише порядок зміни господарських договорів.

Загальні підстави для зміни договору встановлені Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, змінити договір, якщо згоди сторін про це не досягнуто, можливо на вимогу заінтересованої сторони лише в судовому порядку і лише при наявності визначених підстав. Такими підставами згідно ч.2 ст.651 ЦК України можуть бути 1) суттєве порушення умов договору другою стороною та 2) інші випадки встановлені договором або Законом.

Умови договору визначались сторонами і в момент укладення погоджені ними, про що свідчать підписи уповноважених сторін і печатки підприємств.

Укладаючи договір сторони повинні оцінювати можливість настання тих чи інших змін існуючих зовнішніх обставин у майбутньому та певним чином забезпечити свої інтереси на випадок таких змін.

Доказів наявності істотного порушення відповідачем умов договору позивач не надав. В обґрунтування своїх вимог посилається на п.п.1.4,3.3.,6.4.4.договору оренди.

У п. 3.3 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати може бути  змінений на вимогу однієї сторони у випадку змін тарифів та цін і в інших випадках , передбачених законом.

Згідно п. 8.1. договору усі доповнення та зміни договору оренди оформлюються у письмові формі і є невід'ємною частиною договору.

Зміна договору, як встановлено ст.654 ЦК України, вчиняється в такій самій формі, що і сам договір.

Виходячи з вищенаведеного колегія вважає, що внесення змін до договору повинно відбуватися шляхом укладання додаткової угоди.

А заявлені позовні вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до договору не відповідають способу захисту цивільних прав, що встановлений для правовідносин щодо зміни умов договору, оскільки відповідач в односторонньому порядку не може вносити зміни у договір, що суперечить ч.1 ст.651 ЦК України.

Порядок внесення змін та розірвання господарських договорів регулюється положеннями ст.188 ГК України.   

Ст.188 Господарського кодексу України передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач супровідними листами неодноразово направляв відповідачу варіанти змін до договору, до цього ж, як пояснив представник відповідача у судових засіданнях варіанти запропонованих позивачем змін до договору відрізняються один від одного суттєвими умовами. Крім того, редакція додаткової угоди про внесення змін до договору, яка була направлена відповідачу суперечить змісту позовної заяви.

Доказів надіслання пропозиції (проекту угоди про зміну договору ) в редакції наданій позивачем у заяві №236 від 01.03.06р. про уточнення позовних вимог в порядку встановленому ст.188ГК України управління комунальної власності не надало.   

Питання визначення розміру орендної плати за користування орендованим майном регулюється ч.1 та ч.2 ст. 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Якими встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Що стосується вимог позивач стосовно зміни предмету договору, то колегія суддів зазначає, що правовідносини з оренди комунального майна регулюються Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Статтею 4 цього закону не передбачено  такого об'єкту, як окремо стояча будівля.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами та не доведені останнім.

Вказані обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Запорізької міської Ради, м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2006р. у справі № 22/8д без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т.В.  

 Радченко О.П.  Юхименко О.В.