Постанова

від 14.11.2016 по справі 826/5351/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2016 року № 826/5351/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТ-СИСТЕМС" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлень-рішень №0006162201 та №0006172201 від 16.10.2015 р.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФТ-СИСТЕМС" (далі - позивач та/або ТОВ "СОФТ-СИСТЕМС") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0006162201 від 16.10.2015;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0006172201 від 16.10.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про численні порушення відповідачем норм Податкового кодексу України, зокрема, процедурних питань щодо проведення перевірки, відсутність підстав для проведення останньої.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Разом з цим, представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника в порядку письмового провадження.

За таких обставин, з урахуванням поданого клопотання представника позивача судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу №1060 від 19.08.2015 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та направлення на перевірку від 20.08.2015 №20051 здійснено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" (на даний час відповідно до протоколу загальних зборів №39 від 14.03.2016 змінено назву на ТОВ "СОФТ-СИСТЕМС).

За наслідком проведення вищевказаної перевірки, відповідачем складено акт №4510/26-58-22-01/37642733 від 10.09.2015 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕМІС-КОНСАЛТ" за період лютий - березень 2015 (далі - акт перевірки ).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючий орган дійшов до висновку про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 7 051 949, 00 грн., в тому числі: за лютий 2015 в розмірі 2 287 645, 00 грн., за березень 2015 в розмірі 4 764 304, 00 грн.

Крім цього, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві встановлено завищення ТОВ "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду за перевіряємий період на суму 909 373, 00 грн., в тому числі: за лютий 2014 в розмірі 185 642, 00 грн.; за березень 2014 в розмірі 723 731 грн.

З урахуванням вищевказаних висновків, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення - рішення (далі - оскаржувані та/або спірні рішення ):

- податкове повідомлення - рішення №0006162201 від 16.10.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 7 051 949, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 3 525 975;

- податкове повідомлення - рішення №0006172201 від 16.10.2015, яким ТОВ "МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН" визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмір 909 373, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідком адміністративного оскарження спірних рішень, останні залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФТ-СИСТЕМС" не погоджується із оскаржуваними рішеннями, вважає безпідставним проведення перевірки як такої, з огляду на що, спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинними на час спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року, та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що підставами для зменшення відповідачем в ході перевірки податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 909373 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕМІС-КОНСАЛТ» (код 34353396) стали висновки відповідача про документальне непідтвердження реальності здійснених господарських операцій та визнання нікчемними укладених правочинів з ТОВ ««ТЕМІС-КОНСАЛТ» (код 34353396) та такими, що не створюють реальних правових наслідків.

Як вбачається з акта перевірки, в ході її проведення встановлено, що одним із постачальників товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН» є ТОВ «ТЕМІС-КОНЛАЛТ» (код ЄДРПОУ 34353396), за рахунок чого ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН» сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2015 року складає 2473286,82 грн, за березень 2015 року - 5488034,79 грн.

Податковим органом встановлено, що між ТОВ «МЕГАТРЕЙД АЙТІ ДИСТРИБ'ЮШН» (замовник) та ТОВ «ТЕМІС-КОНЛАЛТ» (виконавець) укладено договір №21/01-2013 від 21.01.2013 року щодо надання товарів.

Представником позивача надано до суду копію договору поставки №21/01-2013 від 21.01.2013 року, згідно п.1.1 якого постачальник (ТОВ «ТЕМІС-КОНЛАЛТ») зобов'язується передати у власність покупця мережеве, серверне, технологічне та комп'ютерне обладнання, інше обладнання, комплектуючі та аксесуари відповідно до видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах, визначених цим договором та/або будь-якими додатками до нього і рахунків-фактур.

Номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару вказуються у рахунках-фактурах, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію товару, які є невід'ємними частинами договору (п.1.2 Договору).

У випадку необхідності сторони також можуть укласти специфікацію на поставку окремої партії товару, що в такому випадку також є невід'ємною частиною договору (п.1.3 Договору).

Умови та порядок поставки товару визначені пунктом 2 Договору.

Так, постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 90 календарних днів з дня погодження замовлення на товар, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP - м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору або специфікаціями на поставку окремої партії товару.

Днем поставки товару є дата передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в п.2.2 цього Договору, та підписання представниками Сторін видаткової накладної на Товар.

Передача Товару може здійснюватися Постачальником поетапно. Прийом-передача Товару по кожному з етапів оформлюється шляхом підписання Сторонами відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору складається із сум вартості Товарів, поставлених за всіма підписаними Сторонами видатковими накладними.

На підтвердження виконання умов даного договору представник позивача надав до суду: копію видаткової накладної №189 від 26.03.2015 року усього на суму 131342,28 грн (сума ПДВ - 21890,38 грн); копію видаткової накладної №188 від 26.03.2015 року усього на суму 9196339,20 грн (сума ПДВ - 1532723,20 грн); копію видаткової накладної №185 від 25.03.2015 року усього на суму 5875800,00 грн (сума ПДВ - 979300,00 грн); копію видаткової накладної №186 від 25.03.2015 року усього на суму 3506601,60 грн (сума ПДВ - 584433,60 грн); копію видаткової накладної №182 від 26.03.2015 року усього на суму 3645,60 грн (сума ПДВ - 607,60 грн); копію видаткової накладної №187 від 26.03.2015 року усього на суму 10756062,00 грн (сума ПДВ - 1792677,00 грн); копію видаткової накладної №176 від 25.03.2015 року усього на суму 18414,48 грн (сума ПДВ - 3069,08 грн); копію видаткової накладної №184 від 25.03.2015 року усього на суму 519110,40 грн (сума ПДВ - 86518,40 грн); копію видаткової накладної №180 від 20.03.2015 року усього на усього на суму 603806,40 грн (сума ПДВ - 100634,40 грн); копію видаткової накладної №179 від 20.03.2015 року усього на суму 620061,60 грн (сума ПДВ - 103343,60 грн); копію видаткової накладної №178 від 20.03.2015 року усього на суму 550123,20 грн (сума ПДВ - 91687,20 грн); копію видаткової накладної №177 від 20.03.2015 року усього на суму 350748,00 грн (сума ПДВ - 58458,00 грн); копію видаткової накладної №175 від 18.03.2015 року усього на суму 30887,90 грн (сума ПДВ 5147,98 грн); копію видаткової накладної №173 від 17.03.2015 року усього на суму 12409,68 грн (сума ПДВ 2068,28 грн); копію видаткової накладної №174 від 13.03.2015 року усього на суму 51657,59 грн (сума ПДВ - 8909,60); копію видаткової накладної №172 від 11.03.2015 року усього на суму 64629,24 грн (сума ПДВ - 10771,54 грн); копію видаткової накладної №171 від 10.03.2015 року усього на суму 544980,84 грн (сума ПДВ - 90830,14 грн); копію видаткової накладної №170 від 04.03.2015 року усього на суму 64466,36 грн (сума ПДВ - 10744,39 грн); копію видаткової накладної №167 від 26.02.2015 року усього на суму 159816,91 грн (сума ПДВ - 26636,15 грн); копію видаткової накладної №166 від 25.02.2015 року усього на суму 2870802,00 грн (сума ПДВ - 478467,00 грн); копію видаткової накладної №164 від 23.02.2015 року усього на суму 18348,72 грн (сума ПДВ - 3058,12 грн); копію видаткової накладної №158 від 20.02.2015 року усього на суму 831497,23 грн (сума ПДВ - 138582,87 грн); копію видаткової накладної №163 від 19.02.2015 року усього на суму 2260,92 грн (сума ПДВ - 376,82 грн); копію видаткової накладної №162 від 17.02.2015 року усього на суму 2766,02 грн (сума ПДВ - 461,00 грн); копію видаткової накладної №161 від 17.02.2015 року усього на суму 5369,06 грн (сума ПДВ - 894,84 грн); копію видаткової накладної №157 від 17.02.2015 року усього на суму 4565,38 грн (сума ПДВ - 760,90 грн); копію видаткової накладної №155 від 13.02.2015 року усього на суму 464461,73 грн (сума ПДВ - 77410,29 грн); копію видаткової накладної №154 від 13.02.2015 року усього на суму 928923,46 грн (сума ПДВ - 154820,58 грн); копію видаткової накладної №152 від 13.02.2015 року усього на суму 968286,50 грн (сума ПДВ - 161381,08 грн); копію видаткової накладної №153 від 13.02.2015 року усього на суму 928923,46 грн (сума ПДВ - 154820,58 грн); копію видаткової накладної №151 від 13.02.2015 року усього на суму 2272377,70 грн (сума ПДВ - 378729,62 грн); копію видаткової накладної №150 від 13.02.2015 року усього на суму 865100,10 грн (сума ПДВ - 144183,35 грн); копію видаткової накладної №149 від 13.02.2015 року усього на суму 940691,03 грн (сума ПДВ - 156781,84 грн); копію видаткової накладної №148 від 10.02.2015 року усього на суму 33150,56 грн (сума ПДВ - 5525,09 грн); копію видаткової накладної №147 від 09.02.2015 року усього на суму 700654,16 грн (сума ПДВ - 116775,69 грн); копію видаткової накладної №146 від 09.02.2015 року усього на суму 552651,05 грн (сума ПДВ - 92108,51 грн); копію видаткової накладної №64 від 05.02.2015 року усього на суму 814,27 грн (сума ПДВ - 135,71 грн); копію видаткової накладної №65 від 04.02.2015 року усього на суму 21203,60 грн (сума ПДВ - 3533,93 грн); копію видаткової накладної №63 від 04.02.2015 року усього на суму 418,02 грн (сума ПДВ - 69,67 грн); копію видаткової накладної №62 від 03.02.2015 року усього на суму 4805,15 грн (сума ПДВ - 800,86 грн); копію видаткової накладної №58 від 03.02.2015 року усього на суму 215237,76 грн (сума ПДВ - 35872,96 грн); копію видаткової накладної №145 від 02.02.2015 року усього на суму 29594,95 грн (сума ПДВ - 4932,49 грн); копію видаткової накладної №61 від 02.02.2015 року усього на суму 36010,78 грн (сума ПДВ - 6001,80 грн); копію видаткової накладної №57 від 02.02.2015 року усього на суму 863321,28 грн (сума ПДВ - 143886,88 грн); копію видаткової накладної №56 від 02.02.2015 року усього на суму 441396,91 грн (сума ПДВ - 73566,15 грн).

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «ТЕМІС-КОНСАЛТ» у зв'язку з наступним:

- у більшості видаткових накладних відсутні печатки товариств;

- до перевірки та до суду не надані ТТН заповнені з дотриманням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, що підтверджували б кінцевий пункт розвантаження;

- не надано до перевірки документи, що підтверджують факт транспортування товару ТОВ «ТЕМІС-КОНСАЛТ».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «ТЕМІС-КОНСАЛТ») належними первинними і розрахунковими документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків акта перевірки ДПІ в Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про завищення позивачем показника податкового кредиту за звітний період по господарських операціях з названим вище підприємством, та відповідно про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, доводи позивача щодо вилучення податковою міліцією первинних документів за період лютий-березень 2015 року та, як наслідок, ненадання їх перевіряючим, не підтверджена жодними доказами (протоколом, актом тощо).

Додатково суд зазначає, що відповідно до узагальненої податкової інформації №382/7/26-58-22-08 від 24.07.2015 року щодо товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМІС- КОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 34353396) з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за весь період декларування ПДВ: грудень 2014 року, січень, лютий, березень 2015 року, за результатами аналізу зібраної податкової інформації встановлено декларування за вказаний період неправомірно визначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 2 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СОФТ-СИСТЕМС» відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов