Постанова

від 28.11.2016 по справі 820/2953/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 р. Справа № 820/2953/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016р. по справі №820/2953/16

за позовом Комунального підприємства "Харківспецбуд"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківспецбуд", звернувся до суду із адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення в.о. начальника Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 07.09.2015 року форми "Р" №0000162201, форми "Р" №0000172201, форми "В4" №0000192201 та форми "С" №0000182201.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що КП "Харківспецбуд" має всі необхідні первинні документи, якими документовані операції з контрагентами. Висновки Акту перевірки базуються лише на підставі неможливості підтвердження ланцюгу постачальників контрагентів, хоча при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватися відносини між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку та повинні братися до уваги лише ті первинні документи, які складені при здійсненні господарської операції. Також, посадовими особами КП "Харківспецбуд" під час прийняття авансових звітів про витрачання коштів було дотримано законодавчо визначені вимоги щодо їх оформлення, як наслідок твердження контролюючого органу про не відзвітованість одержувачами коштів є необґрунтованим.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Основ'янської ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 07.09.2015 року №0000162201, №0000172201, №0000192201 та №0000182201.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на користь КП "Харківспецбуд" судовий збір у розмірі 13685,71 грн. грн. 71 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що оскільки встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то спірні податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що КП "Харківспецбуд" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи, взято на податковий облік.

Співробітниками Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у період з 02.06.2015 року по 21.07.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку КП "Харківспецбуд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року та валютного законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року", за наслідками якої складено Акт від 21.07.2015 року №69/20-38-22-01-08/32168454.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 360522 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 8162 грн., за 2014 рік на суму 352360 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 301 114 грн., у т.ч. за березень 2013 року у сумі 494 грн., за січень 2014 року у сумі 2572 грн., за лютий 2014 року у сумі 3793 грн., за березень 2014 року у сумі 4395 грн., за квітень 2014 року у сумі 7651 грн., за травень 2014 року у сумі 52927 грн., за червень 2014 року у сумі 51910 грн., за липень 2014 року у сумі 44010 грн., за листопад 2014 року у сумі 67697 грн., за грудень 2014 року у сумі 65665 грн.

Зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17-рядок 9) (позитивне значення) у сумі 62956грн., у т.ч. за грудень 2014 у сумі 62956 грн.

- п.239.2 ст. 239 ПК України, в результаті чого порушено строк подання збору за першу реєстрацію автомобілю;

- пп. 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, в наслідок несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати серпень - грудень 2011 р., січень - серпень 2012 року, січень - лютий, жовтень 2013 року у сумі 27 466,14 грн. та згідно п. 129.4, ст.129 ПК України та п.2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.12.2010 № 953 та зареєстрованої в Мінюсті України 27.12.2010 за 1350/18645 нараховано пені у сумі 1 381,35 грн.

- п.51.1 ст.51 та п.п. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме не в повному обсязі включено до довідок за формою № 1 ДФ за 1-4 квартали 2014 р. - даних про виплачені доходи фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності;

- відповідно до п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" № 436/95-ВР від 12.06.1995 застосовано фінансові санкції за порушення вимог п.п. 2.11 п.2 Положення № 637 у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів, а саме 22379,80 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками перевірки, надав письмові заперечення на акт перевірки.

Листом від 07.09.2015 року №2831/20-38-22-01-06 «Про розгляд заперечень до акту планової виїзної перевірки 21.07.2015 року №69/20-38-22-01-08/32168454» податковим органом повідомлено, що висновки акту перевірки залишені без змін. Проте, контролюючим органом внесено зміни до акту перевірки, а саме, п.4 «Висновки» викладено в наступній редакції:

«п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 301114 грн., у т.ч. за березень 2013 року у сумі 494 грн., за січень 2014 року у сумі 2572 грн., за лютий 2014 року у сумі 3793 грн., за березень 2014 року у сумі 4395 грн., за квітень 2014 року у сумі 7651 грн., за травень 2014 року у сумі 52927 грн., за червень 2014 року у сумі 51910 грн., за липень 2014 року у сумі 44010 грн., за листопад 2014 року у сумі 67697 грн., за грудень 2014 року у сумі 65665 грн.

Зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9) (позитивне значення) у сумі 62956 грн., у т.ч. за грудень 2014 у сумі 62956 грн.».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, з урахуванням розглянутих заперечень, Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 07.09.2015 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000162201 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій приватної власності, у загальному розмірі 450652 грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем 360522 грн. та штрафні санкції - 90130,50 грн.;

- №0000172201 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 376392 грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем 301114 грн. та штрафні санкції - 75278,5 грн.;

- №0000182201 (форма "С"), яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22379,80 грн.

- №0000192201 (форма "В4"), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62956 грн.;

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідком якої, ДФС України прийнято рішення №5803/6/99-99-1001-01-25 від 17.03.2016 року, яким скаргу задоволено частково, залишено без змін податкові повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 07.09.2015 №0000162201, №0000182201 та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000172201, №0000192201 у частині завищення податкового кредиту на 3967,6 грн. по взаємовідносинах з НВО "Новые технологии" у формі ТОВ та в зазначеній частині рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишені без змін.

Позивач, не погодившись із правомірністю вищевказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені контролюючим органом за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність встановлених за наслідком проведених перевірок порушень позивачем вимог діючого законодавства в частині заниження податку на прибуток, заниження податку на додану вартість, а також завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість, які слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 138.8 ст.138 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами ПП "Укрспецпоставка М", ТОВ "БДУ", ТОВ "БМП СХІДБУД" та ПП "Словенія Плюс".

Перевіряючи наявність правових підстав для віднесення позивачем витрат по господарським операціям із вказаними контрагентами до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формуванню на їх підставі складу податкового кредиту, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період КП "Харківспецбуд" на підставі укладеного із ПП "Укрспецпоставка М" договору поставки № Б-0072 від 27.04.2013р., придбало товар (фаба, труба, профіль, уайт - спіріт, ґрунтовка, бітумна, пісок, лист г/к, цемент, цвяхи, електроди, дюпель, рукавички, провід, труба, профнастіл, брус, цементно - пісчана суміш та інше).

На підтвердження факту отримання товару позивачем надано та долучено під час розгляду справи копії відповідних видаткових накладених.

В бухгалтерському обліку операції з підприємством ПП "Укрспецпоставка М" відображено наступним чином: Дт 201 "Матеріали", Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Факт оплати позивачем вартості отриманого товару не заперечувався податковим органом та підтверджений актом перевірки.

Вартість придбаного у контрагента товару була віднесена позивачем до складу валових витрат за 2014р. та відображена в Декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 05.1 за 2014р. у сумі 1777105 грн.

За наслідком вказаних господарських операцій ПП "Укрспецпоставка М" виписано на адресу позивача податкові накладні. Заперечень щодо форми та порядку складення податкових накладних, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи податковим органом не вказано.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період КП "Харківспецбуд" придбало транспортні послуги по перевезенню щебня у ПП "Словенія Плюс" відповідно до договору про надання послуг № 14/03 від 14.03.2013р.

На підтвердження факту отримання даних послуг, позивачем надано та долучено під час розгляду справи відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 21/03-1 від 21.03.2013; № ОУ - 28/03-2 від 28.03.2013; № ОУ - 29/03-17 від 19.03.2013; № ОУ - 29/03-18 від 20.03.2013; № ОУ - 29/03-19 від 28.03.2013.

Факт оплати позивачем вартості отриманих послуг не заперечувався податковим органом та підтверджений актом перевірки.

Вартість виконаних контрагентом послуг віднесена позивачем до складу валових витрат за 2013р. та відображена в Декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 05.1 за 2013р. у сумі 2470 грн.

За наслідком вказаних господарських операцій ПП "Словенія Плюс" виписано на адресу позивача податкові накладні. Заперечень щодо форми та порядку складення податкових накладних, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи податковим органом не вказано.

Крім того, як встановлено під час розгляду справи, у перевіряємий період КП "Харківспецбуд" мало господарські відносини із ТОВ "БДУ" на підставі договору поточного ремонта ХТР 9-3/В 28.07.2014 щодо придбання субпідрядних робіт.

На підтвердження факту виконання вказаних у договорі робіт, позивачем надано та долучено під час розгляду справи відповідні акти виконаних робіт: №б/н за грудень 2013; №б/н за березень 2014; № б/н за травень 2014.

Факт оплати позивачем вартості виконаних робіт не заперечувався податковим органом та підтверджений актом перевірки.

Вартість виконаних контрагентом робіт віднесена позивачем до складу валових витрат за 2013р. та 2014р. та відображена в Декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 05.1 за 2013 р. у сумі 52583 грн., за 2014 р. у сумі 193508 грн.

За наслідком вказаних господарських операцій ТОВ "БДУ" виписано на адресу позивача податкові накладні. Заперечень щодо форми та порядку складення податкових накладних, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи податковим органом не вказано.

Також, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період КП "Харківспецбуд" придбало субпідрядні роботи у ТОВ "БМП "СхідБуд" відповідно до договору поточного ремонту ПР 25/03-3 04.03.2014 р.

На підтвердження факту виконання вказаних у договорі робіт, позивачем надано та долучено під час розгляду справи відповідний акт виконаних робіт № б/н за липень 2014.

Факт оплати позивачем вартості виконаних робіт не заперечувався податковим органом та підтверджений актом перевірки.

Вартість виконаних контрагентом робіт віднесена позивачем до складу валових витрат та відображена в Декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 05.1 за 2014р. у сумі 136 219 грн.

За наслідком вказаних господарських операцій ТОВ "БМП "СхідБуд" виписано на адресу позивача податкові накладні. Заперечень щодо форми та порядку складення податкових накладних, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи податковим органом не вказано.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України №996-XIV, ст.44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що контрагенти позивача - ПП "Укрспецпоставка М", ТОВ "БДУ", ТОВ "БМП СХІДБУД", ПП "Словенія Плюс" виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а позивач прийняв відповідний товар (послуги, роботи), сплатив їх вартість та відобразив вказані операції у податковому та бухгалтерському облік.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

Чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Згідно ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч.2 ст. 8 КАС України).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що підлягають оподаткуванню, витрат по господарським операціям із вказаними контрагентами та формуванню на їх підставі складу податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, а також завищення розміру від'ємного значення податку на додану вартість по взаємовідносинам із контрагентами ПП "Укрспецпоставка М", ТОВ "БДУ", ТОВ "БМП СХІДБУД", ПП "Словенія Плюс", та як наслідок неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, що виявилось у наступному.

Як було встановлено під час проведеної перевірки та зазначалось податковим органом під час судового розгляду справи, однією із підстав для висновків щодо порушення позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення у перевіряємий період суми податкового кредиту з податку на додану вартість, слугував встановлений перевіряючими факт подвійного включення позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних отриманих від ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Махіма плюс».

Колегія суддів зазначає, що з метою повного та всебічного розгляду справи, у відповідача витребовувались письмові розрахунки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та пояснення з приводу вказаних порушень, а також докази на їх підтвердження, внаслідок чого апеляційний розгляд справи неодноразово відкладався. Проте, витребуваних документів надано не було, в зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вирішення справи на підставі наявних доказів.

Так, з акту перевірки вбачається, що згідно реєстрів отриманих податкових накладних, даних податкового та бухгалтерського обліку, податкових накладних, первинних документів встановлено, що КП "Харківспецбуд" задвоєно суму податкового кредиту по контрагенту - постачальнику ТОВ «Епіцентр К», тобто податкову накладну №5362 від 15.04.2014 року (сума ПДВ 666,5 грн.) включено до складу податкового кредиту та відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» як у квітні 2014 року, так і у травні 2014 року.

Також, КП "Харківспецбуд" задвоєно суму податкового кредиту по контрагенту - постачальнику ТОВ «Махіма плюс», тобто податкову накладну №32 від 21.05.2014 року (сума ПДВ 116,67 грн.) включено до складу податкового кредиту та відображено у додатку №5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» у травні 2014 року.

У наданих під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції запереченнях на апеляційну скаргу позивач підтвердив вказані порушення та зазначив, що вказана обставина була зумовлена технічною помилкою.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем визнані вказані порушення, керуючись положеннями ч. 3 ст. 72 КАС України колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності їх доказування.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, зокрема акту перевірки, податкових повідомлень-рішень та рішень за наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, вбачається, що збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно вказаних порушень було визначено податковим органом у податковому повідомленні-рішенні форми "Р" №0000172201 від 07.09.2015 року.

Також, як вбачається із рішень податкового органу прийнятих за наслідком розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення, суму штрафних санкцій, яка була застосована до позивача, згідно п.123.1 ст. 123 ПК України, склала 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 07.09.2015 року №0000172201 на загальну суму 978 грн. 96 коп., у т.ч. за основним платежем 783,17 грн. (666,5 грн.+ 116,67 грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями 195,79 грн. (666,5 грн.+ 116,67 грн.) *25%) є законним, а тому не підлягає скасуванню.

З приводу решти встановлених порушень, які були покладені податковим органом в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Судом першої інстанцїі встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що у документації підприємства, яка була надана перевіряючому органу, працівниками КП "Харківспецбуд" були здані всі авансові звіти про витрачання коштів на суму 22379,80 грн., з дотриманням вимог п. 2.11 Положення № 637.

До вказаних звітів, підзвітними особами було прикріплено розрахункові документи, в тому числі: касові чеки на оплату, які підтверджують факт сплати за товар готівкою.

Згідно наказу Міністерства доходів та зборів України № 845 від 24.12.2013 року "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання", який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.01.2014 р. за №104/24881, в звіті про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт підзвітною особою вказується дата, порядковий номер платіжного документа, кому, за що і на підставі якого документа заплачено. Крім того, платіжний документ, що підтверджує понесені витрати прикріплюється до звіту.

З наявних матеріалів вбачається, що звіти "про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт" які надавалися працівниками КП "Харківспецбуд", заповнені відповідно до наведених вище вимог з прикріпленням розрахункових документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність фактичним обставинам справи тверджень контролюючого органу про наявність в діях позивача вказаного порушення.

Також, як було встановлено під час розгляду справи, 17.10.2013 року КП "Харківспецбуд" зареєструвало в управлінні Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова заявку на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів на суму 199545,42 грн., з них на сплату податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати - 18677,54 грн.

21.10.2013 року КП "Харківспецбуд" з метою сплати податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати, подало до управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Харкова платіжне доручення №31 на суму 18677,54 грн. Зазначене платіжне доручення було зареєстровано у Реєстрі бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Харкова здійснило перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати за першу половину жовтня 2013 року у сумі 18677,54 грн. 31.10.2013 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку КП "Харківспецбуд".

31.10.2013 року КП "Харківспецбуд" зареєструвало в управлінні Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова заявку на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів на суму 180003,01 грн., з них на сплату податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати - 20837,80 грн.

07.11.2013 року КП "Харківспецбуд" з метою сплати податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати, подало до управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Харкова платіжне доручення №63 на суму 20837,80 грн. Зазначене платіжне доручення було зареєстровано у Реєстрі бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів.

Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова здійснило перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати за другу половину жовтня 2013 року у сумі 20837,80 грн. 08.11.2013 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку КП "Харківспецбуд".

Таким чином, позивачем було надано під час перевірки та розгляду справи в суді вичерпний перелік документальних підтверджень (виписки з рахунків управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова, платіжні доручення на вказані суми тощо) своїх дій в рамках податкового законодавства України, та підтверджує факти своєчасної та повної сплати вищезазначених платежів з боку підприємства.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням ДФС України від 17.03.2016 року №5803/6/99-99-1001-01-25 частково задоволено скаргу позивача, залишено без змін податкові повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 07.09.2015 №0000162201, №0000182201 та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000172201, №0000192201 у частині завищення податкового кредиту на 3967,6 грн. по взаємовідносинах з НВО "Новые технологии" у формі ТОВ та в зазначеній частині рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишає без змін.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі - Порядок №1204), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

В той же час, згідно п. 7 розділу ІІ Порядку №1204, податкові повідомлення-рішення складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного оскарження.

Відповідно до п.п.60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням п. 60.4 ст. 60 ПК України, у випадках, визначених, зокрема, підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов'язання.

Разом з тим, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не було надано доказів складання та надіслання позивачу відповідних податкових повідомлень-рішень прийнятих за наслідком адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Основ'янської ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 07.09.2015 року №0000172201, №0000192201.

Тобто, станом на час розгляду справи вказані податкові повідомлення-рішення є чинними, в зв'язку з чим, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, правомірність їх винесення підлягає перевірці під час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову КП "Харківспецбуд" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 07.09.2015 року №0000172201 на загальну суму 978 грн. 96 коп. (в т.ч. за основним платежем 783,17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 195,79 грн.) не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у їх задоволенні.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016р. по справі №820/2953/16 скасувати в частині задоволення адміністративного позову Комунального підприємства "Харківспецбуд" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 07.09.2015 року №0000172201 на загальну суму 978 грн. 96 коп. (в т.ч. за основним платежем 783,17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 195,79 грн.)

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити Комунальному підприємству "Харківспецбуд" в задоволенні вказаної частини адміністративного позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016р. по справі №820/2953/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 02.12.2016 р.