Постанова

від 30.11.2016 по справі 826/4737/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 листопада 2016 року                                                    № 826/4737/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» до регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,-                                         В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» до регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, мотивуючи позовні вимоги тим, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки в ньому відсутні підстави проведення перевірки, не зазначено строків роботи комісії та початку проведення перевірки. Крім того, представник позивача зазначає, що з оскаржуваного наказу незрозумілим є питання об'єкту перевірки. В позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві від 09.03.2016 р. №356 «Про проведення перевірки». В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача зазначив про безпідставність та необґрунтованість позову та просив відмовити в його задоволенні. В судове засідання представник відповідача не прибув, надав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Матеріалами справи підтверджується, що 26.12.2013 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києві та товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» укладено договір оренди №6718 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові будівлі (п'ятиповерхова фасадна будівля з підвалом літ. «Б» площею 3231,7 кв.м. та чотирьохповерхова будівля з підвалом площею 1840,5 кв.м., що знаходиться у дворі (всередині кварталу) літ. «»), загальною площею – 5072,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26, що перебуває на балансі товариства з обмеженою відповідальністю «Київтехсервіс» (ідентифікаційний код 25641214). Вищевказане майно належить орендодавцю на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року №5011-36/11740-2012 та зареєстрованого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 16.08.2013 р. за №8846215. Зазначене нерухоме майно, що передається в оренду знаходиться на земельній ділянці площею 1880,00 кв.м. код 8000000000:76:023:0026, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2013 року і становить 24268700,00 грн. без ПДВ. Відповідно до п. 10.1 даного договору, останній укладено строком на 15 років, що діє 26.12.2013 року до 26.12.2028 року включно. Актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 26 від 26.12.2013 року підтверджується прийняття ТОВ «ВБ Нерухомість» в строкове платне користування нерухомого майна, що є предметом договору оренди №6718, та взяття даного майна на баланс позивача. 15.12.2014 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києві та товариством з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» укладено договір №6718/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, яким внесено зміни до пунктів 1.1, 1.2, 3.1, 3.11, 5.3, 5.4, 5.6, 5.9, 5.11, 5.12, 5.15, 8.1, 10.7.6, 10.9, 10.10 Договору. 09.03.2016 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києві прийнято наказ №356 «Про проведення перевірки», яким доручено розпочати перевірку виконання вимог чинного законодавства в сфері орендних відносин щодо державного нерухомого майна, яке обліковується на балансі ТОВ «Київтехсервіс» (вказане майно належить орендодавцю – Фонду державного майна України, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року та передане в оренду ТОВ «ВБ Нерухомість» відповідно до договору оренди від 26.12.13 р. №6718. Позивач, вважаючи даний наказ протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. До основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління. Механізм проведення перевірок підрозділами контролю та аудиту Фонду державного майна України та регіональних відділень ФДМУ визначає Порядок планування та проведення перевірок Фондом державного майна України та регіональними відділеннями ФДМУ, затверджений Наказом Фонду державного майна України від 06.04.2012 р. N465 (далі – Порядок №465). Відповідно до п. 2 даного Порядку перевірка полягає у документальному і фактичному вивченні певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю відповідно до визначених завдань і повноважень Фонду державного майна України. Згідно п. 7 Порядку №465 перевірку проводить комісія. Склад комісії та строки її роботи затверджуються наказом Фонду (регіонального відділення). У випадку необхідності та наявності достатньо обґрунтованих підстав може проводитись позапланова перевірка. Такими підставами можуть бути: виявлення фактів подання об'єктом перевірки до Фонду державного майна України недостовірної інформації та/або звітності; наявність фактів, що можуть свідчити про здійснення об'єктом перевірки діяльності у порушення законодавства України в сфері оренди, відчуження, використання державного майна; у разі надходження доручення Кабінету Міністрів України; у разі звернень правоохоронних органів, в яких містяться факти, що свідчать про порушення законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції Фонду державного майна України (п.6 Порядку №465). З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ прийнятий з метою захисту майнових інтересів держави, керуючись Законом України «Про Фонд державного майна України», Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та керуючись вимогами Положення про РВ ФДМ України по м. Києву, затвердженого наказом голови Фонду державного майна України від 02.10.2012 року №3607 (зі змінами), а також враховуючи наказ Фонду державного майна України від 02.03.2016 року №433 «Про проведення перевірки Регіонального відділення ФДМУ по м. Києву». Водночас, враховуючи положення договору оренди від 26.12.2013 року №6718, Регіональне відділення ФДМ України по м. Києву має право контролювати виконання умов Договору та використання майна, переданого в оренду за договором, і у разі необхідності вживати відповідних заходів реагування (вимоги п.8.1 розділу 8 Договору). Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877-V. Відповідно до ст. 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю). Пунктом 2 оскаржуваного наказу передбачено, що метою його прийняття є необхідність здійснення перевірки виконання вимог чинного законодавства в сфері орендних відносин щодо державного нерухомого майна, яке обліковується на балансі ТОВ «Київтехсервіс» та передане в оренду ТОВ «ВБ Нерухомість» відповідно договору оренди від 26.12.2013 р. №6718. Вищенаведене в сукупності свідчить, що оскаржуваний наказ прийнятий за наявності обґрунтованих на те підстав та у передбачений чинним законодавством спосіб. Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Між тим важливо, щоб порушення цих прав, свобод та інтересів відбувалося у публічно-правових відносинах та виходило від суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (ч. 2 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17, ст. 3 КАС України). Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Між тим, принцип, наведений в ст. 2 КАС України, полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову. Наведене свідчить, що оскаржуване рішення має бути таким, що породжує, змінює або припиняє права та обов'язки позивача або може породжувати, змінювати або припиняти права та обов'язки позивача в майбутньому. Водночас, як зазначив позивач в позовній заяві, відповідачем вчинено дії щодо реалізації оскаржуваного наказу шляхом проведення перевірки позивача. Оскільки акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує чи може породжувати певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, то відсутність правовідносин, що зумовлює реалізація оскаржуваного акту, виключає можливість надання судового захисту.   Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності порушеного права позивача. Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ВБ Нерухомість» відмовити. Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Є.В. Аблов