Постанова

від 10.10.2016 по справі 804/4573/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 р. Справа № 804/4573/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі судового засідання Гелетій М.Т., розглянувши за участю:

представника позивача - Франскевич Ю.І.

представника відповідача - Лозової Г.В.

свідків - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , -

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000121400 від 05.07.2016 року про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 27 177 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» не погоджується з винесеним Дніпропетровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області податковим повідомленням-рішенням, вважає його необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно винесене податковим органом на підставі протиправних та необгрунтованих висновків, викладених у акті перевірки від 15.05.2016 року. Позивач зауважує, що на підтвердження факту реального здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Металосистема» службовим особам податкового органу були надані усі первинні документи, які відображені у акті перевірки. Жодних зауважень щодо змісту та форми наданих платником податків документів у акті перевірки від 15.06.2016 року податковим органом не зафіксовано. Крім того, у вказаному акті перевірки контролюючим органом не зазначено про ненадання ТОВ «Дніпропромліт» будь - яких додаткових документів, а також про звернення Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області безпосередньо до підприємства або до інших суб'єктів господарських відносин або органів державної податкової служби в порядку, передбаченому п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації на підтвердження або спростування факту здійснення господарських операцій безпосередньо між ТОВ «Дніпропромліт» та ТОВ «Металосистема»». Зазначені обставини, на думку позивача, доводять те, що вказаний факт податковим органам не досліджено належним чином.

Також зазначено, що на момент укладення та виконання угоди між ТОВ «Дніпропромліт» та ТОВ «Металосистема» останнє мало відповідну правосуб'єктність, тобто було зареєстровано у встановленому законом порядку, та мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Окрім цього, позивачем звернуто увагу на те, що акт перевірки від 15.06.2016 року обгрунтовано посиланням на негативну податкову інформацію, що наявна в автоматизованих інформаційних базах податкового органу відносно ТОВ «Металосистема» та його постачальників. Проте, враховуючи практику Верховного суду України, а також Європейського суду з прав людини, платник податків не має нести відповідальності за дії своїх контрагентів по ланцюгу постачання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ВСТАНОВИВ:

Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З 15.06.2016 року по 15.06.2016 року на підставі довідки від 24.06.2015 року №11416/10/04-17-04 та наказу Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15.06.2016 року №268, відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України №2755-УІ від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), головним державним ревізором - інспектором була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Дніпропромліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Металосистема» (код 39476069) за липень 2015 року.

Копія наказу органу ДФС від 15.06.2016 №268 була вручена під розписку головному бухгалтеру ТОВ «Дніпропромліт» ОСОБА_5.

Перевірку проведено з відома директора ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_5.

За результатами перевірки складений акт від 15.06.2016 року №118/04-17-140/2186637, в якому встановлені та зафіксовані наступні порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Дніпропромліт» занизило податок на додану вартість всього у сумі 27 177 грн. у тому числі за липень 2015 року у розмірі 27 177 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000121400 від 05.07.2016 року про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 27 177 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що у періоді, що перевірявся, ТОВ «Дніпропромліт» використовувало у своїй діяльності офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення тощо). ТОВ «Дніпропромліт» надано до перевірки документи на оренду комплексу виробничих та побутових споруд, а саме: між ТОВ «Дніпропромліт» - (орендатор) та ТОВ «Мета» (код 32010989) - (орендодавець) укладено договір №1-14 від 02.01.2014 року. Згідно умов вказаного договору орендодавець передає, а орендатор приймає в оплатне користування майно: комплекс виробничих, та побутових споруд с прилеглою територією, розташованій на земельній ділянці загальною площею, 5779 га. за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н., смт. Ювілейне, вул. Виробнича, 13.

Основним фактичним видом діяльності ТОВ «Дніпропромліт» є здійснення виробництва та реалізація власної продукції вітчизняним та іноземним покупцям, а саме, лиття - заготівлі деталей для машинобудування і металургійної промисловості більше 100 найменувань відливань з чавуну (сірий високоміцний, легований) і сталі (вуглецева, легована, жаростійка) масою від 1кг до 700 кг.

Балансова вартість основних фондів згідно додатку АМ до податкової декларації з податку не прибуток за 2015 рік складає 7 731,9 тис. грн.

Кількість працівників відповідно до форми 1ДФ за III квартал 2015 складала 138 чоловік.

Також, в акті перевірки зазначено, що при проведенні перевірки було використано інформацію баз даних ОДПС, а саме База даних «Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АІС «Реєстр платників податків», ІС «ПБ».

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Дніпропромліт» та ТОВ «Металосистема» було укладено договір №08-07-15 від 08.07.2015 року.

До перевірки було надано такі первинні документи: договір №08-07-15 від 08.07.2015 року, податкова накладна від 20.07.2015 року №7080001, видаткова накладна від 10.07.2015 року №РН-0000028, товарно-транспортна накладна на перевезення товару від 10.07.2015 року №РН-0000028, інші документи.

В акті зазначено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту за липень 2015 року у сумі 27 177 грн., та відповідають даним додатку до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період 2015 року.

Товар отримувався на підставі довіреності від 08.07.2015 року №1397 ОСОБА_4, перевезення товару здійснювалось автомобілем НОМЕР_2.

До регіонального сервісного центру МВС в Дніпропетровській області направлено запит на встановлення факту наявності зазначеного автомобіля на підприємстві.

Розрахунки за нібито поставлений товар, у періоді, що перевірявся, проводились відповідно до платіжного доручення від 08.07.2015 №2338 на суму 163 060,81 грн.

Згідно журналу ордеру 631 станом на 01.08.2015 року заборгованість відсутня, станом на 31.08.2015 року заборгованість відсутня.

В ході аналізу можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг наявним трудовим ресурсом, здійснення проведених операцій визначено як «неможливе», з урахуванням чисельності працівників на підприємстві ТОВ «Металосистема», яка складає 1 особа, в тому числі, ОСОБА_7, який є директором та головним бухгалтером підприємства в одній особі.

Балансова вартість основних засобів відповідно до додатку АМ до рядка 06.4.27 додатку ІВ до рядка 06.4 податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік, прийнятої 22.01.2015 за №9079009353 - додаток АМ не подавався.

Балансова вартість на 31 грудня 2015 року на кінець звітного періоду прийнятої 27.01.2016 за №9274362363 - 0 грн.

Таким чином, на ТОВ «Металосистема» відсутні основні засоби для здійснення гоподарської діяльності.

За результатами аналізу зареєстрованих в ЄДР податкових накладних встановлено відповідність у кількісних показниках продукції, яка була придбана ТОВ «Металосистема» та у подальшому реалізована в адресу своїх контрагентів, в тому числі і на ТОВ «Дніпропромліт» за період з початку своєї діяльності по дату продажу товарів, як приклад, було придбано:

- швелер № 16 у кількості 2,08 т. - реалізовано 4,16 т.;

- труба 80x40x2,0 мм у кількості 2 т.- реалізовано 10,85 т.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновків, що постачання товару від ТОВ «Металосистема» до ТОВ «Дніпропромліт» в липні 2015 року фактично не відбувалось, проведено лише документування транзитних фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет контрагентами - покупцями ТОВ «Дніпропромліт».

Виписані ТТН на постачання товару від ТОВ «Металосистема» до ТОВ «Дніпропромліт» не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, що ставить під сумнів факт перевезення товару.

Окрім цього, в акті перевірки вказано, що відповідно до п.6.1 Договору №08-07-15 від 08.07.2015 року, укладеного між підприємствами, приймання товару повинно відбуватись відповідно даних, вказаних в сертифікаті якості заводу-виробника, проте в ході перевірки встановлено відсутність сертифікатів походження, що унеможливлює встановити реального виробника реалізованої продукції на ТОВ «Дніпропромліт».

Отже, перевіряючими зазначено, що ТОВ «Дніпропромліт» лише обмежилося перевіркою факту реєстрації цього платника як юридичної особи, однак, не перевірило ділову репутацію та місцезнаходження контрагента, не оцінило ризики можливого не виконання ним договірних зобов'язань.

З урахуванням викладеного, надані ТОВ «Дніпропромліт» первинні документи не можуть бути розцінені як такі, що підтверджують факт поставки товару (труби, швеллера) ТОВ «Металосистема» в адресу ТОВ «Дніпропромліт».

Також, в акті перевірки зазнчано, що відповідно до податкової інформації, в ході проведення перевірочних заходів, направлених на встановлення та виявлення осіб, які надають послуги клієнтам Дніпропетровської та інших областей України щодо мінімізації сплати податків до бюджету, співробітниками відділу ОСАПДВ ОУ ДГП у Жовтневому районі м.Дніпропетровська встановлена група підприємств (ТОВ «Дніпроспецметал» код 40294171, ТОВ «Металосистема» код 39476069, ТОВ «Стройпромгруп», код 39476069, ТОВ «Мідасгруп-ЛТД» код 40072222, ТОВ «Стальенергомонтаж» код 39781556), які здійснюють зазначену незакону діяльність.

03.06.2016 року невстановленими особами, які контролюють зазначену групу підприємств, було здійснено маніпулювання податковою звітності в частині нібито здійснених імпортних операцій ТМЦ та сплати ПДВ митним органам.

Враховуючи наведене, перевіряючі дійшли висновків про те, що наявність вищевказаних доказів є підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, юридичну дефектність первинних документів, складених від імені ТОВ «Металосистема» на адресу ТОВ «Дніпропромліт» в частині придбання товарів.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник юдатків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в ті.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Судом були досліджені первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт», а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, неправомірними, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до установчих документів ТОВ «Дніпропромліт», основними видами діяльності підприємства за КВЕД є: лиття чавуну, лиття сталі, лиття легких кольорових металів, оптова торгівля металами та металевими рудами, оптова торгівля хімічними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля.

В рамках господарської діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» (покупець) та ТОВ «Металосистема» (продавець) було укладено договір №08-07-15 від 08.07.2015 року (мовою оригіналу: Предмет договора: продавец обязуется на условиях и в порядке определенных настоящим Договором передать металлопродукцию (далее Товар) покупателю в собственность для использования его в предпринимательской деятельности, а покупатель обязуется принять Товар и оплатить за него определенную денежную сумму на условиях и в порядке определеных настоящим Договором).

На підтвердження правомірності формування спірної суми податкового кредиту та реальності наведеної вище угоди позивачем до суду надано наступні документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: договір №08-07-15 від 08.07.2015 року, податкова накладна від 20.07.2015 року №7080001, видаткова накладна від 10.07.2015 року №РН-0000028, товарно-транспортна накладна на перевезення товару від 10.07.2015 року №РН-0000028, довіреність на отримання товару від 08.07.2015 року №1397, платіжне доручення.

Судом встановлено, та не спростовано представником відповідача, що податкові накладні, складені ТОВ «Металосистема» на адресу ТОВ «Дніпропромліт», зареєстровані у встановленому законом порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних, та відповідно, є підставами для формування ТОВ «Дніпропромліт» податкового кредиту по вказаному контрагенту.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на п. 6.1 договору № 08-07-15 від 08.07.2015 року, згідно якого приймання товару повинно відбуватись відповідно даних, вказаних в сертифікаті якості заводу-виробника, та водночас, на відсутність вказаних сертифікатів при проведенні перевірки, суд вважає за необхідне зазначити про те, що пунктом 6.1 вказаного договору передбачено, що приймання товару відбувається на складі продавця: за якістю - згідно даним, зазначеним у сертифікаті якості заводу- виробника, за кількістю - згідно ваги, зазначеній у видатковій накладній.

Водночас, згідно з п. 6.4 договору, разом з товаром продавець надає покупцю наступні документи: накладні (видаткові, податкові, товарно-транспортні або залізничні).

Тобто, договором передбачено обов'язкову наявність сертифікатів якості при прийманні товару. Проте, посилання на обов'язковість надання вказаних сертифікатів продавцем покупцю у договорі № 08-07-15 від 08.07.2015 р. - відсутні.

При цьому, слід зазначити, що норми ст. 198 ПК України не містять заборони на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі відсутності товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, сертифікатів відповідності чи походження товару за умови наявності інших оформлених у встановленому законодавством порядку первинних бухгалтерських документів, визначених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зокрема, первинними бухгалтерськими документами щодо отримання товарів є видаткова накладна, податкова накладна, які, в свою чергу, були надані позивачем до перевірки, про що свідчить також і зміст акту перевірки від 15.06.2016р., а також були надані і суду у ході судового розгляду справи, досліджені судом та наявні в матеріалах справи.

Крім того, акт перевірки від 15.06.2016 року містить посилання на п. 8.25, п. 8.26, п. 11.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995 року № 7.

Суд зазначає, що вказаною постановою Кабінету міністрів України затверджено Програму заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті.

Правила ж перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі - Правила).

Пунктами 8.25, 8.26 вказаних правил передбачено, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно- транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно - транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно - транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Вказані положення регулюють розділ 8 Правил - «Правила вантаження і розвантаження вантажів».

Водночас, розділом 11 Правил передбачено правила оформлення документів на перевезення.

Зокрема, згідно з п. 11.1 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно - транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Тобто, товарно-транспортна накладна має містити основні відомості, які характеризують який вантаж було перевезено, яким транспортом, під чиїм керуванням з ікого до якого пункту, та осіб, якими було здано/прийнято такий вантаж.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна № РН-0000028 від 10.07.2015 року повністю розкриває змість здійсненого перевезення продукції, придбаної ТОВ «Дніпропромліт» у ТОВ «Металосистема». Зокрема, вказана товарно-транспортна накладна містить відомості щодо транспортного засобу, яким було здійснено перевезення, водія, який керував цим транспортним засобом, адреси пунктів навантаження та розвантаження, номер та дату складання довіреності, згідно якої було отримано вантаж, відомості щодо товару та згідно якої накладної його передано.

Отже, суд вважає, що вказана товарно-транспортна накладна складена відповідно до норм чинного аконодавства України та є належним доказом здійснення перевезення товару, придбаного ТОВ «Дніпропромліт» згідно договору № 08-07-15 від 08.07.2015 року.

З показань свідка - начальника відділу матеріально - технічного забезпечення ОСОБА_4 в судовому засіданні було з'ясовано, що на підприємстві він працює з 2000 року. Купував метал безпосередньо на підприємстві, приблизно 11 т., отримував ТМЦ за своїм підписм, товар отримував з водієм - ОСОБА_8 Іших документів не оформлювали.

Свідок ОСОБА_3 показала, що нею безпосередньо здійснювався прийом лому, перевірка фактичної наявності товару. Перевірку наявності всіх труб та шейлерів при погруженні здійснювалось шляхом переваження металу. Переваження здійснювалось у кожному випадку. Зазначила, що метал перевозили на Камазі.

Отже, на думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність господарської операції з вищезазначеним контрагентом та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на вище досліджені первинні бухгалтерські документи, суд приходить до висновку, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищенаведеними контрагентами відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже висновок податкового органу про юридичну дефектність оформлених документів суперечить вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

Наведені фактичні обставини та проаналізовані норми чинного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми .

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Суд зауважує, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за недотримання норм чинного законодавства України. У відповідності до глави 11 Податкового кодексу України зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі і контрагентів.

Таким чином, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Також, суд зауважує, що такі обставини, як відсутність у контрагента складських приміщень, автомобільного транспорту, трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю поставити зазначені товари із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна. Крім того, відсутність у контрагента працюючих осіб не позбавляє такого суб'єкта господарювання права залучати при виконанні своєї господарської діяльності інших осіб та обладнання на підставі цивільно-правових договорів, що не суперечить нормам цивільного та господарського законодавства.

Окрім того, слід зазначити, що висновки акту перевірки фактично не містять посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, а містять лише припущення перевіряючих про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем, що є неприпустимим.

Отже, є безпідставними покладення податковою інспекцією в основу порушення позивачем норм податкового законодавства, порушень, які вчинені контрагентом позивача - ТОВ «Металосистема», оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, а тому позивач не може нести юридичної відповідальності за дії своїх контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, необхідно зазначити, що на час укладення договору ТОВ «Дніпропромліт» з ТОВ «Металосистема» останне було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мало індивідуальний податковий номер, отже, воно мало право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

На підставі викладеного, судом було встановлено рух активів від контрагента до позивача, а саме придбані у ТОВ «Металосистема» товари: труби та швелера були використані ТОВ «Дніпропромліт» у власній господарській діяльності шляхом їх використання у виготовленні власної продукції, що, в свою чергу, підтверджено калькуляцією від 31.07.2015 року №000000249, долученою до матеріалів справи.

Суд зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентом свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000121400 від 05.07.2016 року на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про його протиправність та наявність підстав для його скасування, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1378,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №2874 від 18.07.2016 року.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.10.2016 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текс постанови складено 17.10.2016 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000121400 від 05.07.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропромліт» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Д.В. Сидоренко