Рішення

від 28.11.2016 по справі 902/835/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2016 р. Справа № 902/835/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Вінницької міської ради, м.Вінниця

до : Споживчого товариства "Староміське", м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця

про демонтаж тимчасової споруди

За участю секретаря судового засідання Мовчан Г.М.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 86 від 29.08.2016 р.

відповідача: не з'явився.

третьої особи: ОСОБА_1, паспорт серії АА № 533262 виданий 18.07.1997 р. Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Інші: ОСОБА_3, посвідчення водія видане 10.10.2006 р.

В С Т А Н О В И В :

Вінницька міська рада звернулась до суду з позовом до Споживчого товариства "Староміське" про демонтаж тимчасової споруди прямокутної форми габаритними розмірами 2,8х4,2 м, що виконана з металевого профілю по металевому каркасу покрита металевою покрівлею, яка розташована впритул до будівлі № 140 по вул.Маяковського м.Вінниці за рахунок відповідача.

Ухвалою суду від 04.10.2016 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 26.10.2016 р.

25.10.2016 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання (вх.№ 06-52/9844/16) про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з перебуванням представника у щорічній відпустці та надано ряд документів на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2016 р.

Ухвалою суду від 04.10.2016 р. розгляд справи відкладено до 16.11.2016 р.

15.11.2016 р. представником позивача через канцелярію суду подано постанову про відкриття виконавчого провадження № 52541490 від 04.10.2016 р. щодо виконання наказу господарського суду зі справи № 902/397/16 та заяву від 15.11.2016 р., якою останній уточнює прохальну частину позовної заяви № 01-00-011-30351 від 22.09.2016 р. та просить суд зобов'язати відповідача здійснити демонтаж тимчасової споруди по вул.Маяковсьского, 140 в м.Вінниці.

Ухвалою суду від 16.11.2016 р. залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ФОП ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи до 28.11.2016 р.

В судовому засіданні 28.11.2016 р. представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про конкретизацію позовних вимог від 15.11.2016 р.

Третя особа щодо задоволення позову в повному обсязі не заперечила.

Відповідач в судове засідання 28.11.2016 р. не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання витребуваних доказів не повідомив, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 16.11.2016 р. отримання якої останніми стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2102800235973, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що відповідачем, при наявності доказів його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Як вбачається із змісту позовної заяви обґрунтовуючи позовні вимоги про демонтаж тимчасової споруди прямокутної форми габаритними розмірами 2,8х4,2 м, що виконана з металевого профілю по металевому каркасу покрита металевою покрівлею, яка розташована впритул до будівлі № 140 по вул.Маяковського, м.Вінниці за рахунок відповідача останній посилається на неправомірні дії відповідача, які полягають в безпідставному (самочинному) розміщенні останнім тимчасової споруди (магазин "Еліка") для провадження підприємницької діяльності (ТС) в притул до будівлі № 140 по вул.Маяковського, м.Вінниці.

В якості нормативного обґрунтування заявленого позову позивач, з поміж іншого, посилається на приписи ст.ст.1, 5, 7, 8 ЗУ "Про основи містобудування", ст.ст.6, 7, 23, 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.12 Земельного кодексу України, ст.26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" тощо.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Під час здійснення моніторингу містобудівної ситуації працівниками департаменту архітектури, містобудування та кадастру міської ради встановлено, що на земельній ділянці, яка використовується Споживчим товариством "Староміське" відповідно до державного акту від 10.02.2012 р. на право власності для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, самочинно розміщено тимчасову споруду (магазин "Еліка") для провадження підприємницької діяльності (ТС) в притул до будівлі №140 по вул.Маяковського в м.Вінниці.

13.01.2016 р. робочою групою щодо законності встановлення тимчасової споруди по вул. Маяковського, 140 в м.Вінниці складено акт, яким встановлено наступне:

- Споживчим товариством "Староміське" розміщено тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності (ТС) (магазин "Еліка");

- тимчасова споруда прямокутної форми, габаритними розмірами 2,8х4,2 м, що виконана з металевого профілю по металевому каркасу покрита металевою покрівлею, яка розташована впритул до будівлі №140 по вул.Маяковського, м.Вінниці на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності СТ "Староміське" на підставі державного акту від 10.02.2012 р.;

- комплексною схемою розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м.Вінниці, яка затверджена рішенням виконкому міської ради від 21.06.2012 р. № 1524 не передбачено розміщення тимчасової споруди у вищезазначеному місці;

- такі дії є порушенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р.;

- на момент перевірки тимчасова споруда функціонувала (а.с.10, т.1).

За результатами зазначеної перевірки, відповідачу 25.01.2016 р. направлено письмове попередження № 05-00-010- 1500 від 25.01.2016 р., згідно з яким останнього повідомлено про те, що зазначені вищі дії є порушенням чинного законодавства в сфері земельних відносин, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011р. "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" та комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Вінниці, яка затверджена рішенням виконкому міської ради від 21.06.2012р. № 1524.

У вказаному письмовому попередженні встановлено строк, до якого необхідно демонтувати тимчасову споруду (магазин "Еліка"), яка розміщена в притул до будівлі № 140 по вул. Маяковського, а саме до 01.02 2016 р. (або не пізніше семи календарних днів з моменту отримання попередження) (а.с.11, т.1).

Вказане попередження отримано відповідачем 27.01.2016 р., що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2105001922169 (а.с.12, т.1).

28.03.2016 р. працівниками Департаменту архітектури, містобудування та кадастру міської ради складено акт, який затверджений заступником міського голови про те, що здійснено перевірку щодо виконання вимог письмового попередження стосовно необхідності демонтажу тимчасової споруди.

Згідно даного акту встановлено те, що СТ "Староміське" вимог письмового попередження не виконано, зазначену вище тимчасову споруду не демонтовано; на момент повторної перевірки тимчасова споруда функціонувала; такі дії є порушенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р. (а.с.13, т.1).

Станом на день розгляду справи на адресу Вінницької міської ради та її виконавчих органів не надходило жодних підтверджень того, що відповідачем усунуто зазначені вище порушення чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності серед інших здійснюється також органами місцевого самоврядування.

Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об’єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації. Планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (п. 6 ст. 7, ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно із ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р. (Порядок).

Відповідно п.1.7 Порядку розміщення окремих тимчасових споруд здійснюється згідно з цим Порядком.

Згідно з п.2.1 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки, відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається (п.п. 2.20, 2.21 Порядку).

Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (п. 2.31 Порядку).

Відповідно до п. 2.30 Порядку у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу .

Таким чином, з системного аналізу викладених вище норм слідує, що встановлення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності допускається за умови наявності паспорта прив'язки тимчасової споруди , а у разі встановлення тимчасової споруди без такого паспорта прив'язки, остання підлягає демонтажу.

Отримання паспорту прив'язки передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем паспорту прив'язки для розміщення тимчасової споруди (магазину "Еліка") для провадження підприємницької діяльності в притул до будівлі № 140 по вул.Маяковського в м.Вінниці, а також докази подання відповідної заяви до Вінницької міської ради про можливість розміщення тимчасової споруди.

Докази демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди станом на момент розгляду спору в матеріалах справи також відсутні.

Суд зазначає, що на вимогу ухвали суду позивачем надано акт від 18.10.2016 р. яким повторно встановлено те, що СТ "Староміське" вимог письмового попередження не виконано, зазначену вище тимчасову споруду не демонтовано; на момент повторної перевірки тимчасова споруда функціонувала; такі дії є порушенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р.

Вказані вище обставини та норми чинного законодавства дають підстави вважати, що заявлений позов Вінницької міської ради є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

При цьому факти неправомірних дій відповідача є непоодинокі, що підтверджується прийнятими Господарським судом Вінницької області рішеннями по справах № 902/397/16 та № 902/834/16.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи із встановлених обставин та приймаючи до уваги відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

28.11.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати споживче товариство "Староміське", вул.Маяковського, буд. 140, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 33127089) здійснити демонтаж тимчасової споруди прямокутної форми габаритними розмірами 2,8х4,2 м, що виконана з металевого профілю по металевому каркасу покрита металевою покрівлею, яка розташована впритул до будівлі № 140 по вул.Маяковського м.Вінниці за рахунок відповідача.

3. Стягнути з споживчого товариства "Староміське" вул.Маяковського, буд. 140, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 33127089) на користь Вінницької міської ради, вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 25512617) - 1 378 грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 05 грудня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - відповідачу - вул.Маяковського, 140, м.Вінниця, 21000; ОСОБА_4 - АДРЕСА_1, 21018.