Рішення

від 30.11.2016 по справі 903/787/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2016 р. Справа № 903/787/16

за позовом: Державного підприємства В«Володимир-Волинське лісомисливське господарствоВ» , м. Володимир-Волинський, Волинська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕКОЕНЕРГОСИСТЕМВ» , м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк

про стягнення 235548,71 грн.

Суддя Вороняк А. С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №01/384 від 20.11.2015р.

від відповідача: н/з

від третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , довіреність №15 від 30.09.2016р.

Права та обов'язки роз'яснені відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне підприємство В«Володимир-Волинське лісомисливське господарствоВ» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕКОЕНЕРГОСИСТЕМВ» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Волинській області про стягнення 115471,06 грн. - заборгованості з орендної плати, 86186,06 грн. - заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів, 14922,62 грн. - пені, 14115,99 грн. - штрафу, 3629,82 грн. - втрат від інфляції, 1223,16 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №490 від 20.10.2009р. оренди індивідуально визначеного(нерухомого або іншого) майна, що належить до держаної власності(з додатковими угодами до нього), договір від 20.08.2015р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, акти приймання-передавання майна від 20.10.2009р. та від 29.07.2016р., акти здачі-приймання робіт(надання послуг), претензію №01-207 від 11.07.2016р., акт звіряння взаємних розрахунків за період січень - липень 2016р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.10.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 16.11.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті. Також даною ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по Волинській області.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.11.2016р. розгляд справи відкладено на 30.11.2016р. через неподання відповідачем витребуваних судом документів та необхідність витребування нових доказів.

25.11.2016р. на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі з додатками.

У судовому засіданні 30.11.2016р. представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача позов підтримали в повному обсязі, позовні вимоги просили задовольнити.

Відповідач у судове засідання 30.11.2016р. не з'явився, компетентного представника не направив, вимог ухвал господарського суду Волинської області від 28.10.2016р. та від 16.11.2016р. не виконав. Ухвала господарського суду Волинської області від 16.11.2016р. направлялись відповідачу за адресою зазначеною у витязі з ЄДРПОУ, а саме: 43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Конякіна, буд.6 та повернута відділенням поштового зв'язку до суду із позначкою В«За зазначеною адресою не значитьсяВ» .

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, господарський суд, -

встановив:

20.10.2009р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області(далі - Орендодавець) та ТОВ В«ЕКОЕНЕРГОСИСТЕМВ» (далі - Орендар) укладено договір №490 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності(далі - Договір оренди)(а.с.22-25).

Згідно п.1.1 Договору оренди, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначена майно: приміщення паркетного цеху загальною площею 1419,5 кв.м., літера «А-2», що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ільїна, 1, та обліковується на балансі ДП В«Володимир-Волинське лісомисливське господарствоВ» (далі - Балансоутримувач).

Згідно п.2.1 Договору оренди, Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно п.3.1 Договору оренди, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить 5500 грн. за базовий місяць оренди (липень 2009р.) без врахування ПДВ.

Згідно п.3.3 Договору оренди, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п.3.6 Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем щомісячно в термін не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 70 відсотків від суми орендної плати - до державного бюджету, а 30 відсотків від суми орендної плати - на рахунок балансоутримувачу.

Згідно п.3.11 Договору оренди, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та Баласоутримувачу.

Згідно п.5.11 Договору оренди, Орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна Договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на отримання орендованого майна, надання комунальних послуг Орендарю(в т.ч. плата за землю).

Згідно акта приймання-передавання індивідуальні визначеного (нерухомого) майна від 20.10.2009р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування приміщенню паркетного цеху загальною площею 1419,5 кв.м., що знаходятьсю за адресою: Волинська область, м.Володимир-Волинський. вул. Ільїна, 1, Балансоутримувачем якого є ДП В«Володимир-Волинське лісомисливське господарствоВ» (а.с.33).

Строк дії даного Договору неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод за №1 від 18.09.2012р. та №2 від 20.08.2015р.(а.с.26-31).

На підставі додаткової угоди №2 від 20.08.2015р., між ДП В«Володимир-Волинське лісомисливське господарствоВ» та ТОВ В«ЕКОЕНЕРГОСИСТЕМВ» укладено договір від 20.08.2015р. про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послу Орендарю(Договір про відшкодування)(а.с.35-36).

Згідно п.1.1 Договору про відшкодування, Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт приміщення паркетного цеху, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ільїна, 1, загальною площею 1419 кв.м., а також утримання території на якій знаходиться будівля, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Згідно п.2.1 Договору про відшкодування, Балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і території на якій будівля розташована, та створення необхідних умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі Орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим Договором.

Згідно п.2.2.3 Договору про відшкодування, Орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю за санітарне обслуговування прибудинкової території і допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Згідно п.5.1 Договору про відшкодування, цей Договір укладено на строк дії Договору оренди будівлі.

Згідно розрахунку позивача(а.с.113), відповідачу було надано орендних та комунальних послуг за період з січня 2014р. по лютий 2016р. на загальну суму 230270,26 грн., що стверджується актами задачі-приймання робіт(надання послуг) за №1 від 31.01.2014р. на суму 15475,20 грн., №38 від 31.08.2015р. на суму 20448 грн., №49 від 01.09.2015р. на суму 60613,48 грн., №57 від 30.09.2015р. на суму 18288 грн., №67 від 31.10.2015р. на суму 11952 грн., №73 від 30.11.2015р. на суму 3494,40 грн., №78 від 31.12.2015р. на суму 14123,20 грн., №6 від 29.01.2016р. на суму 12835,20 грн., №8 від 29.02.2016р. на суму 29279,54 грн., №10 від 09.03.2016р. на суму 12071,20 грн., №17 від 31.03.2016р. на суму 6112 грн., №35 від 29.07.2016р. на суму 25578,04 грн..

Відповідач, за вказаний вище період, провів часткову оплату за надані послуги в сумі 21600 грн., що стверджується прибутковими касовими ордерами за №174 від 05.05.2015р. на суму 1600 грн., №264 від 30.06.2015р. на суму 10000 грн. та платіжним дорученням №15501160 від 02.03.2016р. на суму 10000 грн.(а.с.116-118).

30.07.2016р. дію Договору оренди державного нерухомого майна №490 від 20.10.2009р. припинено на підставі додаткового договору №3 від 01.08.2016р.(а.с.32).

Згідно акту прийому-передачі орендованого майна від 29.07.2016р. Орендар повернув, а Балансоутримувач прийняв приміщення паркетного цеху загальною площею 1419,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул. Ільїна, 1(а.с.34). Також в даному акті зафіксована заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 201657,12 грн..

Позивачем 12.07.2016р. на адресу відповідача була направлена претензія №01-207 від 11.07.2016р. про оплату заборгованості, проте остання залишена відповідачем без відповіді та виконання(а.с.48-49).

Позивач просить стягнути з відповідача 201657,12 грн.( 115471,06 грн. - заборгованості з орендної плати, 86186,06 грн. - заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів).

Згідно пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (а.с.79-80), орендна плата(70%) та штрафні санкції(пеня) по Договору оренди, відповідачем перед Орендодавцем погашені в повному обсязі, інша частина орендної плати(30%) та не відшкодовані комунальні послуги, як заборгованість в сумі 201657,12 грн. існує у відповідача перед Балансоутримувачем(позивачем по справі).

На момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 201657,12 грн.(115471,06 грн. - заборгованості з орендної плати, 86186,06 грн. - заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів). Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, контррозрахунку останньої суду не подано.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності із п.1 та 6 ст.283 Господарського кодексу України(далі - ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 286 ГК України, передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ст.144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договорів, надання позивачем на їх виконання відповідачу послуг, отримання їх відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 201657,12 грн. (115471,06 грн. - заборгованості з орендної плати, 86186,06 грн. - заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів) підлягає до задоволення.

Окрім цього, заборгованість відповідача в сумі 201657,12 грн. підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період січень - липень 2016р.(а.с.47).

Щодо стягнення з відповідача 3629,82 грн. - інфляційних втрат та 1223,16 грн. - 3% річних за період з 01.08.2016р. по 13.10.2016р., суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків(а.с.50-52, 74-76) інфляційних втрат, та 3% річних, приходить висновку, що 3% річних в розмірі 1223,16 грн. підставні та підлягають до задоволення, а інфляційні втрати в розмірі 3629,82 грн. підлягають до часткового задоволення в розмірі 3013,97 грн.(в стягненні 615,85 грн. інфляційних втрат слід відмовити), через неврахування позивачем при нарахуванні останніх дефляційних процесів в серпні 2016р..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо стягнення з відповідача 14922,62 грн. - пені, 14115,99 грн. - штрафу, суд зазначає таке.

Позивач нараховує пеню та штраф на підставі ч.2 ст.231 ГК України(а.с.5).

За змістом положень ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання , в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг) , з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості .

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді пені та штрафу, передбаченого ч.2 ст.231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання , пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Згідно п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» , грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

З матеріалів справи слідує, що у відповідача виникли грошові зобов'язання, а не господарські зобов'язання по двох Договорах.

Окрім того, в абз.2 п.2.2.3 Договору відшкодування, сторони погодили, що при несвоєчасному внесенні плати, Орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку 2% облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

За таких обставин, нарахування позивачем пені та штрафу до грошових зобов'язаннь на підставі положень ч.2 ст.231 ГК України, є помилковим.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014р. №3-1гс14.

За таких обставин суд приходить висновку, що у стягненні 14922,62 грн. - пені, 14115,99 грн. - штрафу слід відмовити через безпідставність.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази позивача, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням , що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи і їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача слід стягнути 115471,06 грн. - заборгованості з орендної плати, 86186,06 грн. - заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів, 1223,16 грн. - 3% річних, 3013,97 грн. - втрат від інфляції, а в частині стягнення 14922,62 грн. - пені, 14115,99 грн. - штрафу та 615,85 грн. - інфляційних втрат - відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3081,41 грн. судового збору, в іншій частині(451,82 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕКОЕНЕРГОСИСТЕМВ» (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Конякіна, буд.6, код ЄДРПОУ 36181196) на користь Державного підприємства В«Володимир-Волинське лісомисливське господарствоВ» (44700, Волинська обл., м.Володимир-Волинський, вул. Ковельська, буд.130, код ЄДРПОУ 00991516) 115471,06 (сто п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят одну гривню шість копійок) грн. - заборгованості з орендної плати, 86186,06 (вісімдесят шість тисяч сто вісімдесят шість гривень шість копійок) грн. - заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів, 1223,16 (одну тисячу двісті двадцять три гривні шістнадцять копійок) грн. - 3% річних, 3013,97 (три тисячі тринадцять гривень дев'яності сім копійок) грн. - втрат від інфляції та 3081,41 (три тисячі вісімдесят одну гривню сорок одну копійку) грн. судового збору.

3. У позовних вимогах Державного підприємства В«Володимир-Волинське лісомисливське господарствоВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕКОЕНЕРГОСИСТЕМВ» в частині стягнення 14922,62 грн. - пені, 14115,99 грн. - штрафу та 615,85 грн. - інфляційних втрат - відмовити .

Повний текст рішення складено

05.12.2016

Суддя А. С. Вороняк