Рішення

від 01.12.2016 по справі 904/8850/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2016 Справа № 904/8850/16 За позовом Інституту проблем природокористування та екології Національної академії наук України

до Дніпропетровської обласної організації товариства "ЗНАННЯ"

про стягнення суми заборгованості по орендній платі та комунальних послуг

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № 1 від 14.01.16р.

Відповідача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 101 392,43 грн., з яких: 31 197,07 грн. - основний борг, 40 907,10 грн. - пеня, 24 912,40 грн. - збитки від інфляції, 4 375,86 грн. - 3 % річних.

01.12.16р. від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку суми основного боргу з розбивкою по місяцях та актів здачі-приймання за договором №3 від 31.12.09р.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи докази відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Відповідач про засідання суду повідомлявся належно, суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №4900047696009.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи відкладався.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.09р. сторонами укладено договір № 28 оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій та підприємств (далі Договір № 28), за п.1.1. якого Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно інституту проблем природокористування та екології - кімнати №15 в адміністративному корпусі (далі майно) площею 21,8 м 2 , розміщеної за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Московська 6, в адміністративному корпусі, що перебуває на балансі ОСОБА_2 (далі Балансоутримувач), вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 22.10.09р. і становить станом на 22.12.09р. 114 351,00 грн.

Відповідно до п.3.1. та п.5.1.4. Договору № 28 Відповідач повинен своєчасно і в повному обсязі сплачувати Позивачеві платежі за Договором, які визначаються в установленому законом порядку і становлять без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції листопад 2009 р.) 67,43 грн. за 1 кв. м, а за всю орендовану площу кімнати № 15 - 1 763,96 грн . , в тому числі ПДВ 293,99 грн.

Орендна плата перераховується Орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць (п.3.3. Договору №28).

Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь Балансоутримувач відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.6. Договору №28).

31.12.09р. сторонами укладено Договір № 3 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендареві (далі Договір №3), за п.1.1. якого Балансоутримувач (Позивач) забезпечує обслуговування (прибирання приміщень, прибудинкової території, обслуговування водоканалізаційної системи, дію електроустановок споживачів до 1000 V (, телефонного зв'язку), експлуатацію (постачання питною водою і водовідведення стоків, електроенергією, забезпечення теплом з власної котельні, утилізація твердих побутових відходів), ремонт (капітальний ремонт будинку, поточний ремонт приміщень загального користування), оплату земельного податку будинків і споруд, які перебувають за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 6, загальною площею м 2 , а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувач на виконання зазначених робіт пропорційно займаної ним площі, кількості користувачів, кількості та потужності джерел електроустаткування, згідно показань лічильників з обліку спожитих послуг.

Орендар зобов'язався не пізніше 10 числа місяця, що йде за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувач будинку, за санітарне обслуговування прибудинкової території і допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування будинку відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновленої вартості приміщення, а також за комунальні послуги, відшкодовувати сплату податку на землю згідно з пред'явленими рахунками. Оплата проводиться за безготівковим розрахунком на реєстраційний рахунок Балансоутримувача.

За несвоєчасну оплату за спожиті комунальні послуги Орендар сплачує неустойку у розмірі 0,1 % від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % суми несплаченого своєчасно платежу (п.2.2.3. Договору №3).

За даними Позивача, починаючи з 01.05.11р., Відповідач обумовлену суму орендної плати вносив не регулярно, чим порушив п. 3.1. та п. 5.1.4. Договору № 28 та п. 2.2.3. Договору № 3, у зв'язку з чим його борг станом на 20.09.16р. становить 31 197,07 грн.

Позивач, намагаючись врегулювати спір у досудовому порядку, 20.08.13р. та 23.10.13р. на адресу Відповідача направив попередження за вих. № 270/298 та № 270/400, про суму боргу та необхідність її погашення. В попередженнях Позивач зазначав, що у випадку непогашення заборгованості Договір не буде продовжено. Попередження залишені без відповіді оплата не проведена.

Строк дії Договору № 28 від 15.12.09р. закінчився 31.12.13р.

Позивач, посилаючись на п. 3.6 Договору № 28, на борг Відповідача нарахував пеню в розмірі 40 907,10 грн. за період прострочення з 20.04.11р. по 19.09.16р.

Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України Позивач нарахував збитки від інфляції - 24 912,40 грн. за період прострочення з 20.04.11р. по 19.09.16р., та 3 % річних від простроченої суми - 4 375,86 грн. за період прострочення з 20.04.15р. та 13.10.11р. по 19.09.16р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 762 ЦК України на орендаря покладено обов'язок щомісячно сплачувати орендну плату.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст.901 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.

Перевіривши доводи Позивача, проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає підстав для стягнення відшкодувань за комунально-побутові послуги за квітень 2013р., оскільки Позивачем не надано доказів надання таких послуг за зазначений період. Також судом встановлено невірне нарахування Позивачем пені, оскільки відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а Позивач розрахунки провів з 10.05.13р. по 19.09.16р. і з 20.04.15р. по 19.09.16р. (розрахунки проводилися за кожним актом окремо) тобто розрахунки проведені з перевищенням строків визначених законом. Також Позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку індексу інфляції, за розрахунком суду індекс інфляції становить 23 928,72 грн. Розрахунок основного боргу та 3 % річних Позивачем проведено вірно, відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, стягненню підлягають: 30 686,60 грн. - основного боргу, 2 312,53 грн. - пені, 23 928,72 грн. - індексу інфляції, 4 375,86 грн. - 3% річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати. Позивач при звернені з позовом, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, сплатив 1 827,00 грн. судового збору, а виходячи із ціни позову мав сплатити 1 520,89 грн., тобто переплата становить 306,11 грн.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської обласної організації товариства "Знання", 49000, м. Дніпро, вул. Московська, 6, (код 02923453) на користь Інститут проблем природокористування та екології Національної академії наук України, 49000, м. Дніпро, вул. Московська, 6, (код 05540095) 30 686,60 грн. - основного боргу, 2 312,53 грн. - пені , 23 928,72 грн. - збитків від інфляції, 4 375,86 грн. - 3% річних, 919,56 грн. - судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено