Рішення

від 01.12.2016 по справі 906/1006/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" грудня 2016 р. Справа № 906/1006/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Павлівський М.Л. - голова ліквідаційної комісії (протокол №1 від 02.11.2010)

від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю "Пединецьке" (с.Пединка Любарського району Житомирської області)

до Пединківська сільська рада Любарського району Житомирської області (с.Пединка Любарського району Житомирської області)

про визнання право власності на будівлю контори загальною площею 218,7 кв.м.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання право власності на будівлю контори загальною площею 218,7 кв.м, яка розташована за межами населеного пункту с. Пединки на території господарського двору, що належить до земель запасу Пединківської сільської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне приміщення постійно перебувало на балансі позивача, що вбачається із книги обліку основних засобів, також згідно рішення виконавчого комітету Пединківської сільської ради №54 від 24.07.2015 прийнято рішення про визнання права власності на будівлю контори. Пединківська сільська рада не заперечує про визнання права власності на вказану будівлю, яка належить позивачу. Крім того, державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив позивачу у державній реєстрації за ним цієї будівлі контори.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надав для огляду оригінали доданих до позову документів.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, суду надано лист від відповідача від 09.11.2016 №308 про розгляд справи без участі їх представника, у своєму листі відповідач не заперечує проти задоволення позову та визнання права власності на будівлю контори.(а.с.55)

Крім того, згідно довідки №314 від 16.11.2016, виданої виконкомом Пединківської сільської ради, спірна будівля контори №1, яка розташована на території сільської ради, є власністю СТОВ "Пединківське".

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне та можливе прийняти рішення у справі за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами (відповідно до ст.75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 1.1. статуту СТОВ "Пединківське" (далі - позивач), товариство на засадах угодами громадян України - юридичними особами шляхом об'єднання майнових, земельних паїв, власних коштів для підприємницької діяльності.

Згідно п.1.4 статуту товариство є правонаступником бувшого КСП "Пединецьке" с. Пединки Любарського району Житомирської області.

Відповідно до книги обліку основних засобів СТОВ "Пединківське" станом на 01.01.2008 за №25 рахується будівля контори СТОВ "Пединківське",1974 року забудови, балансовою вартістю 50996 грн.

Згідно переліку майна за №17 будівля контори виділена позивачеві під забезпечення боргів.

Згідно протоколу № і загальних зборів учасників СТОВ "Пединківське" від 02.11.2010 створено ліквідаційну комісію.

Рішенням виконавчого комітету Пединківської сільської ради №54 від 24.07.2015 визнано право власності на будівлю контори, яке належить позивачу і розташоване на території ради за межами населеного пункту с. Пединки (господарський двір) за СТОВ "Пединківське". (а.с. 24)

На дане нерухоме майно позивачем у КП " Бердичівське МБТІ" виготовлено технічний паспорт.

З метою державної реєстрації права власності на майно, позивач звернувся до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Любарського РУЮ.

10.09.2015 рішенням державного реєстратора № 24320489 позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням на п.п.4,5-2,5-6 ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на день відмови в реєстрації). (а.с.27,28)

Вищевказані обставини зумовили позивача звернутися з позовом до суду про визнання права власності.

Визначення відповідачем за цим позовом Пединківської сільської ради ґрунтується на приписах ч.2 ст. 335 ЦК України, оскільки відсутність правонаступників спірного майна дає підстави відповідній територіальній громаді набути їх у комунальну власність.

Відповідач згідно свого письмового пояснення позовні вимоги визнав, не заперечив проти визнання за позивачем права власності на спірне майно (а.с. 55).

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом.

Так, одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про визнання права власності.

Нормами ч. 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

Нормами ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на день відмови в реєстрації) визначені випадки оформлення права власності на нерухоме майно з видачею відповідного свідоцтва.

Так, частиною першою вказаної норми встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 8-1) фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; 9) в інших випадках, встановлених законом.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Пединківської сільської ради № 54 від 24.07.2015 визнано право власності позивача на будівлю контори.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на день відмови в реєстрації) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього право набувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судом встановлено, що позивач звертався із заявою про проведення державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Любарського районного управління юстиції, однак отримав відмову державного реєстратора саме з тих підстав, що заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до Закону (ст. 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Оскільки наявними у справі доказами підтверджується, що майно, отримане позивачем, є об'єктом нерухомого майна, фактично існує в натурі, тому заявлене право власності позивача на нього підлягає державній реєстрації з одночасним оформленням свідоцтва про право власності.

Частина 3 ст.182 ЦК України надає право особі оскаржити до суду відмову у державній реєстрації права на нерухомість.

Однак позивач обрав інший спосіб захисту порушеного права, який відповідає способу, встановленому законом, зокрема, ст. 392 ЦК України, що є його правом.

Відповідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи вказують, що майно дійсно належить позивачу згідно книги обліку основних засобів СТО "Пединківське" с. Пединки станом на 01.01.2008.

Рішенням №37 виконавчого комітету Пединківської сільської ради від 28.05.2016 присвоєно будівлі контори,що розташована на території Пединківської сільської ради адресу: Житомирська область, Любарський район, територія Пединківської сільської ради (за межами населеного пункту) будівлі №1.

За приписами ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Проте, оскільки майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, позивач позбавлений, зокрема, права розпоряджатись вказаним майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, надавши оцінку доказам, поданим позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що судові витрати, сплачені позивачем, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки в його діях відсутні порушення.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Пединківське " (13144,с. Пединки, Любарського району, Житомирської області, вул. Жовтнева, 1 код 03744882) на будівлю контори, що розташована Житомирська область, Любарський район, територія Пединківської сільської ради (за межами населеного пункту) будівля №1 загальною площею 218, 7 кв.м.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.12.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: