Рішення

від 24.11.2016 по справі 910/16685/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016Справа №910/16685/16

За позовом Національного банку України до 1)Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2)Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Громадська організація "Спілка вкладників АТ "Дельта Банк" про зобов'язання вчинити дії

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кузьменко Ю.С. (дов. № 18-0009/60158 від 19.07.2016 року) від відповідача-1 Герасименко Т.В. (дов. № 27-27944/16 від 22.06.2016 року) від відповідача-2 Мединський М.М. (дов. б/н від 12.10.2016 року) Ханович К.В. (дов. б/н від 12.10.2016 року) Ковалено М.Ю. (дов. б/н від 07.11.2016 року) від третьої особи Кононеко Р.О. (дов. б/н від 02.11.2016 року) Сініцина Н.В. (дов. б/н від 02.11.2016 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24 листопада 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Національний банк України (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі по тексту - відповідач-1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. (надалі по тексту - відповідач-2) про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" наявна заборгованість перед Національним банком України за Кредитним договором № 39/09-08/СТ від 11.09.2008 року, Кредитним договором № 86/11-08/СТ від 11.11.2008 року, Кредитним договором № 51 від 22.10.2008 року, Кредитним договором № 64 від 05.11.2008 року, Кредитним договором № 144 від 29.12.2008 року, Кредитним договором № 144/1 від 29.12.2008 року, Кредитним договором № 144/2 від 30.12.2008 року, Кредитним договором № 144/3 від 31.12.2008 року, Кредитним договором № 144/4 від 05.01.2009 року, Кредитним договором № 144/5 від 12.01.2009 року, Кредитним договором № 144/6 від 29.01.2009 року, Кредитним договором № 144/7 від 06.02.2009 року, Кредитним договором № 144/8 від 11.02.2009 року, Кредитним договором № 144/9 від 13.02.2009 року, Кредитним договором № 144/10 від 16.02.2009 року, Кредитним договором № 144/11 від 27.02.2009 року, Кредитним договором № 144/12 від 04.03.2009 року, Кредитним договором № 144/13 від 05.03.2009 року, Кредитним договором № 144/14 від 13.03.2009 року, Кредитним договором № 144/15 від 20.03.2009 року, Кредитним договором № 144/16 від 06.04.2009 року, Кредитним договором № 144/17 від 15.04.2009 року, Кредитним договором № 144/18 від 17.04.2009 року, Кредитним договором 144/19 від 30.04.2009 року, Кредитним договором №144/20 від 03.06.2009 року (Кредитні договори), яка була визнана та акцептована Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк". Виконання зобов'язань позичальника за Кредитними договорами було забезпечено заставою облігацій підприємств на підставі Договору застави облігацій підприємств № 51/64/144/39/86/ОП-3 від 14.05.2014 року, укладеного між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавець). Позивач зазначає, що цінні папери, що є предметом застави були погашені 11.05.2015 року, у зв'язку з цим отримані від цього кошти мають бути використані для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року порушено провадження у справі № 910/16685/16 та призначено справу до розгляду на 13.10.2016 року.

23.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

12.10.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Громадської організації "Спілка вкладників АТ "ДЕЛЬТА БАНК" надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

13.10.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів. У поданому відзиві відповідач-2 зазначив, що вимоги Національного банку України акцептовано та віднесено до сьомої черги задоволення вимог кредиторів. Станом на час розгляду справи відбувається погашення вимог третьої черги задоволення вимог кредиторів (згідно з Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 4 від 14.01.2016 року про початок процедури погашення вимог другої та третьої черги). Оскільки Національний банк України включено до реєстру вимог кредиторів у сьому чергу, задоволення вимог кредиторів кожної черги має здійснюватись Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду. Відповідач-2 стверджує, що виконавчою дирекцією Фонду не надавалось погодження про перерахування коштів від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Національного банку України.

У судовому засіданні 13.10.2016 року представник позивача підтримав клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Громадську організацію "Спілка вкладників АТ "ДЕЛЬТА БАНК" та заперечив проти поданого клопотання про витребування доказів.

Представники відповідачів у судовому засіданні підтримали клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Громадську організацію "Спілка вкладників АТ "ДЕЛЬТА БАНК", клопотання про витребування доказів та заперечили проти поданого клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Судом задоволено подані клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Громадську організацію "Спілка вкладників АТ "ДЕЛЬТА БАНК" та клопотання відповідача-2 про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 року розгляд справи було відкладено на 03.11.2016 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

28.10.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

02.11.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі. У поданих поясненнях позивач зазначив про те, що кошти, які надійшли Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" від погашення цінних паперів, переданих в заставу Національному банку України, підлягають перерахуванню Національному банку України як кредитору, вимоги якого забезпечені заставою в позачерговому порядку.

03.11.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

03.11.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні 03.11.2016 року представник відповідача-2 подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Представники учасників судового процесу у судовому засіданні не заперечили проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане позивачем 03.11.2016 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.11.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 24.11.2016 року.

24.11.2016 року представник відповідача-2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву в якій зазначив, що вимоги Національного банку України за кредитними договорами включені до переліку вимог кредиторів, що свідчить про дотримання вимог законодавства у цій частині.

У судовому засіданні 24.11.2016 року представник позивача надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів та третьої особи у судовому засіданні 24.11.2016 року проти позову заперечили надали пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, з вересня 2008 року по червень 2009 року між Національним банком України (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк укладено ряд кредитних договорів, а саме: Кредитний договір № 39/09-08/СТ від 11.09.2008 року, Кредитний договір № 86/11-08/СТ від 11.11.2008 року, Кредитний договір № 51 від 22.10.2008 року, Кредитний договір № 64 від 05.11.2008 року, Кредитний договір № 144 від 29.12.2008 року, Кредитний договір № 144/1 від 29.12.2008 року, Кредитний договір № 144/2 від 30.12.2008 року, Кредитний договір № 144/3 від 31.12.2008 року, Кредитний договір № 144/4 від 05.01.2009 року, Кредитний договір № 144/5 від 12.01.2009 року, Кредитний договір № 144/6 від 29.01.2009 року, Кредитний договір № 144/7 від 06.02.2009 року, Кредитний договір № 144/8 від 11.02.2009 року, Кредитний договір № 144/9 від 13.02.2009 року, Кредитний договір № 144/10 від 16.02.2009 року, Кредитний договір № 144/11 від 27.02.2009 року, Кредитний договір № 144/12 від 04.03.2009 року, Кредитний договір № 144/13 від 05.03.2009 року, Кредитний договір № 144/14 від 13.03.2009 року, Кредитний договір № 144/15 від 20.03.2009 року, Кредитний договір № 144/16 від 06.04.2009 року, Кредитний договір № 144/17 від 15.04.2009 року, Кредитний договір № 144/18 від 17.04.2009 року, Кредитний договір 144/19 від 30.04.2009 року, Кредитний договір №144/20 від 03.06.2009 року (надалі - Кредитні договори).

30.06.2010 року між Національним банком України, Товариством з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2258. Згідно вищезазначеного договору правонаступником прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк за Кредитними договорами стало Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про що до Кредитних договорів 20.07.2010 року було укладено відповідні Договори про внесення змін та доповнень до кредитних договорів.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Кредитними договорами Національний банк України виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами 14.05.2014 року між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавець) укладено Договір застави облігацій підприємств № 51/64/144/39/86/ОП-3 (далі - Договір застави).

Відповідно до пункту 1.1. Договору застави з метою забезпечення виконання зобов'язань заставодавця за кредитними договорами від 11.09.2008 року № 39/09-08/СТ, від 11.11.2008 року № 86/11-08/СТ, від 22.10.2008 року № 51, від 05.11.2008 року № 64, від 29.12.2008 року № 144, від 29.12.2008 року № 144/1, від 30.12.2008 року № 144/2, від 31.12.2008 року № 144/3, від 05.01.2009 року № 144/4, від 12.01.2009 року № 144/5, від 29.01.2009 року № 144/6, від 06.02.2009 року № 144/7, від 11.02.2009 року № 144/8, від 13.02.2009 року № 144/9, від 16.02.2009 року № 144/10, від 27.02.2009 року № 144/11, від 04.03.2009 року № 144/12, від 05.03.2009 року № 144/13, від 13.03.2009 року № 144/14, від 20.03.2009 року № 144/15, від 06.04.2009 року № 144/16, від 15.04.2009 року № 144/17, від 17.04.2009 року № 144/18, від 30.04.2009 року № 144/19, від 03.06.2009 року № 144/20, що укладені між сторонами, та будь-якими додатковими угодами (договорами) до них, додатками, змінами та доповненнями до них, які чинні на момент укладення цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладення, заставодавець передає в заставу заставодержателю облігації, емітентом яких є Харківське Державне Авіаційне ордену Жовтневої Революції та Трудового червоного прапору виробниче підприємство, забезпечені гарантією Кабінетом Міністрів України, загальною вартістю 220 518 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2. Договору застави за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, уключаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню та інші витрати заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі.

02.10.2015 року постановою Правління Національного банку України № 664 банківську ліцензію ПАТ «Дельта Банк» відкликано та розпочато процедуру його ліквідації, а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 року про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

28.10.2015 року Національний банк України в межах вказаної ліквідаційної процедури звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» із заявою № 18-02012/81701 про визнання його кредитором на загальну суму 9 368 737 335,89 грн. При цьому у своїй заяві позивач послався на наявність заборгованості АТ «Дельта Банк» перед НБУ за низкою кредитних угод.

Розглянувши вказану заяву, уповноважена особа Фонду в АТ «Дельта Банк» направила Національному банку України електронне повідомлення № 3032 про акцептування його вимог в сумі 9 344 571 307,23 грн. та віднесла їх до сьомої черги кредиторських вимог.

Національний банк України звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом № 12-0004/51501 від 17.06.2016 року в якому зазначив, що кошти, які надійшли Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" від погашення цінних паперів, переданих в заставу Національному банку України, підлягають перерахуванню Національному банку України як кредитору, вимоги якого забезпечені заставою в позачерговому порядку.

У відповідь на вищезазначений лист Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом № 21-30469/16 повідомив позивача про те, що оскільки погашення обтяжених заставою цінних паперів відбулось 02.07.2015 року, тобто під час здійснення процедури тимчасової адміністрації в банку, у Фонду гарантування вкладів відсутні правові підстави для перерахування отриманих на погашення цінних паперів коштів Національному банку України.

Позов мотивовано тим, що у зв'язку з погашенням цінних паперів, які є предметом застави, отримані від цього кошти мають бути використані для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідач-1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що саме уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.

У поданому відзиві відповідач-2 зазначив, що вимоги Національного банку України акцептовано та віднесено до сьомої черги задоволення вимог кредиторів. Станом на час розгляду справи відбувається погашення вимог третьої черги задоволення вимог кредиторів (згідно з Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 4 від 14.01.2016 року про початок процедури погашення вимог другої та третьої черги). Оскільки Національний банк України включено до реєстру вимог кредиторів у сьому чергу, задоволення вимог кредиторів кожної черги має здійснюватись Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду. Відповідач-2 стверджує, що виконавчою дирекцією Фонду не надавалось погодження про перерахування коштів від Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Національного банку України.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

02.10.2015 року постановою Правління Національного банку України № 664 банківську ліцензію ПАТ «Дельта Банк» відкликано та розпочато процедуру його ліквідації, а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 року про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Статтею 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, частиною 5 статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1)припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2)банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3)строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4)припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5)відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6)укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7)втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Положеннями статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1)визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2)відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3)складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ).

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

28.10.2015 року Національний банк України в межах ліквідаційної процедури звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» із заявою № 18-02012/81701 про визнання його кредитором на загальну суму 9 368 737 335,89 грн. При цьому у своїй заяві позивач послався на наявність заборгованості АТ «Дельта Банк» перед НБУ за низкою кредитних угод.

Розглянувши вказану заяву, уповноважена особа Фонду в АТ «Дельта Банк» направила Національному банку України електронне повідомлення № 3032 про акцептування його вимог в сумі 9 344 571 307,23 грн. та віднесла їх до сьомої черги кредиторських вимог.

Відповідно до частини 6 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"» під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги (стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ).

Доказів оскарження позивачем в судовому порядку рішення Фонду про віднесення його вимог до 7-ї черги задоволення, що передбачено статтею 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суду не надано.

Твердження позивача про те, що його кредиторські вимоги, які забезпечені договорами застави і які виникли внаслідок неналежного виконання банком своїх зобов'язань за кредитними договорами, мають задовольнятись у першу чергу за рахунок реалізованого заставного майна, суд приймає до уваги, але зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про реалізацію заставленого майна.

У той же час, необхідно зазначити, що порядок задоволення забезпечених заставою кредиторських вимог позивача має здійснюватись у порядку, визначеному спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (зокрема, статтею 51 цього Закону), і застосування цього Закону є прерогативним по відношенню до Закону України «Про заставу» , на який посилався представник НБУ.

На підставі викладеного, враховуючи наведені положення чинного законодавства та зважаючи на відсутність порушень в діях уповноваженої особи ПАТ «Дельта Банк» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід зазначити наступне.

Стаття 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що саме уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.

Крім того, позовна заява не містить жодних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, позовні вимоги Національного банку України задоволенню не підлягають.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Національного банку України - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2016

Суддя С.В. Стасюк