Рішення

від 28.11.2016 по справі 923/1124/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2016 року Справа № 923/1124/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Борхаленко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ", м. Одеса

до Приватної фірми "А.С.М", м. Херсон

про стягнення 59132 грн 40 коп.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 - уповн. предст., дов. від 12.01.2016

від відповідача: не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватної фірми "А.С.М" (відповідач), яким, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № Л86 від 15.11.2016 (т. 1 а.с. 141-149), просить стягнути 28202 грн 08 коп. заборгованості з Договором поставки №110494 від 01.07.2015, 4866 грн 79 коп. пені, 4241 грн. 90 коп. 30% річних та 1663 грн 91 коп. інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 11, 14, 16, 20, 509, 525-526, 530, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 231-232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 20, 22, 33, 44, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 20.10.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.11.2016. Ухвалою суду від 08.11.2016 розгляд справи відкладався на 28.11.2016 з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, але явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

Так, Приватна фірма "А.С.М" не отримує кореспонденцію за своїм місцезнаходженням: 73000, АДРЕСА_1, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_1 від 08.11.2016), а тому і ухвали від 20.10.2016 та 31.10.2016 були повернуті до суду без вручення адресату з поштовими відмітками "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» від 02.06.2006 № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.2008, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибувВ» , „адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Приватної фірми "А.С.М" за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Фіксація судового процесу здійснювалась в режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів відеозапису.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ «ТЕХНОЮГ» та Приватним підприємством Приватною фірмою «А.С.М.» був укладений Договір поставки (з відстрочкою платежу) від 01.07.2015 за № 110494 (далі по тексту - Договір) (т. 1 а.с. 45).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити паперову продукцію, канцелярські приладдя, а також іншу продукцію (далі - Товар), згідно замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Кількість та асортимент Товару вказується в видаткових накладних згідно замовлення.

На виконання умов Договору позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, 09 липня 2015 року Товар був поставлений відповідачу. Поставка Товару підтверджується підписаною між позивачем та відповідачем видатковою накладною № 000027150 від 09 липня 2015 на суму 100000 грн. 10 коп. з ПДВ (т. 1 а.с. 47).

Відповідно до п. 2.3. Договору в обов'язки відповідача входила сплата за поставлений товар протягом 90 календарних днів від дати поставки Товару на підставі видаткових накладних або рахунків, підписаних уповноваженими представниками Сторін.

Відповідачем поступово проводилися оплати за поставлений Товар, загальна сума яких становить 71798 грн. 02 коп., що підтверджується виписками по рахунку №26007000061209 від 22.10.2015, 23.10.2015, 30.10.2015, 10.11.2015, 12.11.2015, 13.11.2015, 30.11.2015, 28.12.2015, 29.01.2016, 02.02.2016, 10.02.2016, 26.02.2016, 29.02.2016, 25.03.2016, 28.04.2016, 26.05.2016, 28.07.2015, 28.08.2015, 28.09.2015, 07.10.2015.

Претензій щодо якості товару від відповідача на адресу позивача не надходило. В порушення умов Договору відповідач лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар.

В результаті неналежного виконання умов Договору, відповідачем до теперішнього часу не здійснений розрахунок за Товар на суму 28202 грн 08 коп. за видатковою накладною № 000027150 від 09 липня 2015, що підтверджується підписаним між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків станом на 13.09.2016 (т.1 а.с. 48).

З метою досудового врегулювання даного спору, 12 серпня 2016 року ТОВ «ТЕХНОЮГ» було вручено керівнику ПФ «А.С.М.» ОСОБА_3, претензію (вих. № 3883 від 27.07.2016) з проханням погасити існуючу заборгованість (т. 1 а.с. 103). Отримана претензія - залишена відповідачем без розгляду. Письмової відповіді відповідач позивачу не надсилав та заборгованість не погасив.

Отже, у відповідача існує заборгованість в сумі 28202 грн 08 коп., яка до цього часу не погашена.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 28202 грн 08 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару 1663 грн 91 коп. інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 1663 грн 91 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку у пункті 4.2 Договору № 110494 від 01.07.2015 сторонами погоджено, що у випадку порушення строку, зазначеного в п. 2.3 даного Договору, Покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення, а також, згідно зі ст. 625 ЦК України, виплачує Постачальникові 30% річних від неоплаченої в строк суми. Сплата неустойки не звільняє Покупця від обов'язку сплатити Постачальникові вартість отриманого Товару, а так само відшкодувати йому від збитки, пов'язані з порушенням строку оплати.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати отриманого Товару 4866 грн 79 коп. пені та 4241 грн 90 коп. 30 % річних від неоплаченої в строк суми за період з 08.10.2015 по 07.04.2016 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені та 30 % річних здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватної фірми "А.С.М" (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 14139983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЮГ" (65020, м. Одеса, вул. Льва Толстого, буд. 30, ідентифікаційний номер - 23863399) - 28202 грн 08 коп. основного боргу, 4866 грн 79 коп. пені, 4241 грн 90 коп. 30% річних, 1663 грн 91 коп. інфляції та 1378 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2016

Суддя Л.М. Немченко