Рішення

від 28.11.2016 по справі 912/3418/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 рокуСправа № 912/3418/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/3418/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс", м. Кропивницький

до відповідачів:

І - Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ювілейний", м. Кропивницький

ІІ - Колективного підприємства "Консул Плюс", м. Кропивницький

про визнання права власності та витребування майна

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ліквідатор ТОВ "Центр-Сервіс", постанова господарського суду від 02.12.2011 у справі №13/29/11, посвідчення арбітражного керуючого №382 від 26.02.13;

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну ат резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" (далі - ТОВ "Центр-Сервіс", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ювілейний" (далі - ТОВ магазин "Ювілейний", відповідач І) та до Колективного підприємства "Консул Плюс" (далі - КП "Консул Плюс", відповідач ІІ) з вимогами про:

- визнати право власності ТОВ "Центр-Сервіс" на комплекс будівель автозаправочної станції, що розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Короленка, 64, до складу якого входить: адмінбудівля Літ. "Акр", убиральня Літ. "Б"; резервуар Літ. "В"; резервуар Літ. "Г"; резервуар Літ "Д", та що знаходиться на земельній ділянці площею 5206,9 кв.м;

- витребувати комплекс будівель автозаправної станції, що розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. Короленка, 64 з незаконного володіння ТОВ магазин "Ювілейний" на користь ТОВ "Центр-Сервіс".

Позовні вимоги, з урахуванням пояснень від 03.10.2016, обґрунтовано посиланням на ст. ст. 388, 392, 1212 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що після прийняття господарським судом у справі № 912/2168/14 рішення про витребування з незаконного володіння КП "Консул Плюс" на користь ТОВ "Центр-Сервіс" спірного майна, яке належить позивачеві на праві власності, КП "Консул Плюс" відчужило таке майно ТОВ магазин "Ювілейний", що свідчить про невизнання обома відповідачами права власності позивача на таке майно та є підставою для його витребування з володіння ТОВ магазин "Ювілейний". Згідно пояснень від 03.10.2016 позовні вимоги в частині визнання права власності пред'явлено до обох відповідачів, в частині витребування майна - до відповідача І ТОВ магазин "Ювілейний".

Ухвалою від 15.09.2016 господарським судом прийнято вказану позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 912/3418/16.

В судовому засіданні 20.10.2016 представником позивача подано додаткові пояснення за № 01-04/278 від 14.10.2016 з уточненням позовних вимог, які з урахуванням того, що постановою Верховної ради України від 14.07.2016 за № 4222 м. Кіровоград перейменовано на м. Кропивницький, викладено в наступній редакції:

- визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" на комплекс будівель автозаправочної станції, що розташований за адресою:м. Кропивницький, вул. Короленка, 64, до складу якого входить: адмінбудівля Літ. "Акр", убиральня Літ. "Б"; резервуар Літ. "В"; резервуар Літ. "Г"; резервуар Літ "Д", та що знаходиться на земельній ділянці площею 5206,9 кв.м;

- витребувати комплекс будівель автозаправочної станції, що розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Короленка, 64, до складу якого входить: адмінбудівля Літ. "Акр", убиральня Літ. "Б"; резервуар Літ. "В"; резервуар Літ. "Г"; резервуар Літ "Д", та що знаходиться на земельній ділянці площею 5206,9 кв.м з незаконного володіння ТОВ магазин "Ювілейний" на користь ТОВ "Центр-Сервіс" (а.с. 70).

Господарський суд враховує, що вказані уточнення не є заявою про зміну предмету або підстави позову та у вказаних уточненнях змінено лише найменування міста, в якому розташовано спірне майно, з огляду на перейменування такого міста за постановою Верховної ради України від 14.07.2016 № 4222, та наведено складові об'єкта за вимогою про витребування майна.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, відзиву на позов не подали. Ухвали господарського суду, що виносились у даній справі, повернуто органом поштового зв'язку без вручення адресатам з відмітками: "За закінченням терміну зберігання" та "За не запитом клієнта".

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

На підставі вказаної норми, враховуючи, що ухвали господарського суду у даній справі (ухвала про порушення, ухвала про відкладення) надсилались на адресу відповідачів, повідомленою позивачем та за якою відповідачів зареєстровано в ЄДРПОУ, господарський суд вважає відповідачів такими, що належним чином повідомлені про дату, часі місце проведення судового засідання.

Розгляд справи у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.11.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.11.2016 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2011 у справі №13/29/11 визнано відсутнього боржника ТОВ "Центр-Сервіс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду від 02.12.2011 у справі № 13/29/11 призначено ліквідатором банкрута ТОВ "Центр-Сервіс" арбітражного керуючого ОСОБА_1.

В силу положень ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута та вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2005, від 04.01.2010 за ТОВ "Центр-Сервіс" на підставі рішення третейського суду від 07.04.2005 зареєстровано право власності на комплекс будівель по вул. Короленка, 64 в м. Кіровоград (а.с. 14).

Для розміщення вказаного комплексу будівель ТОВ "Центр-Сервіс" оформлено право оренди земельною ділянкою розміром 5206,90 кв.м згідно з договором оренди землі № 418 від 03.03.2007, укладеного з орендодавцем - Кіровоградською міською радою, зі строком дії на 10 років (а.с. 15-16).

24.06.2011 між ТОВ "Центр-Сервіс" в особі арбітражного керуючого ОСОБА_2 та ПП "Консул Плюс" укладено договір купівлі-продажу майна банкрута ТОВ "Центр-Сервіс", а саме комплексу будівель автозаправочної станції, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Короленка, 64 (а.с. 21). Вказаний договір укладено на біржі відповідно до результатів цільового аукціону з продажу майна.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2014 у справі №912/2168/14 витребувано з незаконного володіння КП "Консул Плюс" на користь ТОВ "Центр-Сервіс" зазначене вище майно (а.с. 22-25). Вказаним рішенням встановлено обставини нікчемності договору купівлі-продажу від 24.06.2011 у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2014 у справі № 912/2168/14 залишено без змін за результатами апеляційного перегляду згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 та є таким, що набрало законної сили (а.с. 26-29). На виконання вказаного рішення господарським судом 24.09.2016 видано наказ про витребування майна (а.с. 30).

21.05.2015 ТОВ "Цент-Сервіс" подано наказ від 24.09.2015 у справі № 912/2168/14 для виконання до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (а.с. 33).

Постановою державного виконавця Кіровського відділу Державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 03.12.2015 наказ повернуто без виконання з тих підстав, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за КП "Консул Плюс" не зареєстровано спірне майно (а.с. 34). Як слідує з наданого державним виконавцем витягу з реєстру, комплекс будівель в м. Кіровоград по вул. Короленка, 64 зареєстровано за ТОВ магазин "Ювілейний" на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 03.04.2015 (а.с. 35).

З підстав викладеного, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі та просить захисти своє право власності на відповідне майно, визнавши за ним визнати право власності на таке майно та витребувати його з незаконного володіння ТОВ магазин "Ювілейни".

При вирішенні спору господарський суд враховує, що у відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Передбачені Цивільним кодексом України засади захисту права власності надають власнику майна право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (віндикаційний позов) (ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, позивачем за позовом про витребування майна згідно ст. 387 Цивільного кодексу України є, зокрема, власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка на момент подання позову незаконно володіє майном.

Згідно положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, положеннями ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає з закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність та добросовісність такого набуття.

На підставі викладеного та в межах наданих до справи доказів, зокрема витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, господарський суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи права власності ТОВ "Центр-Сервіс" на нерухоме майно, а саме на комплекс будівель, розташованого в м. Кропивницький (Кіровоград), вул. Короленка, 64.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, щодо вказаного майна укладено наступні договори купівлі-продажу: на біржових торгах 24.06.2011 між Товарною біржею "Кіровоградська універсальна товарна біржа" (організатор торгів), ТОВ "Центр-Сервіс" (продавець) та КП "Консул Плюс" (покупець); 03.04.2015 між КП "Консул Плюс" (продавець) та ТОВ магазин "Ювілейний" (покупець (а.с. 106-114).

У відповідності до ст. 30 Закону України в редакції, чинній на час проведення торгів з продажу майна банкрута ТОВ "Центр-Сервіс" 24.06.2011, встановлювалось, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута (частина пеша). Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України (частина десята).

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, умовами чинності правочинів є дотримання вимог, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно з ст. 657 названого кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Одночасно ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" встановлює, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Господарський суд зазначає, що Закон України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 є спеціальним щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальним щодо правил укладення господарських договорів. З останнього питання спеціальними є норми, закріплені у Цивільному кодексі України, який уведено в дію з 1 січня 2004 року. Слід також зазначити, що положення Закону України "Про товарну біржу" повинні застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як слідує зі змісту наявної у матеріалах справи копії договору купівлі-продажу від 24.06.2011, у порушення вищезазначених вимог Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу від 24.06.2011 нотаріально не посвідчувався, а тому він є нікчемним.

Обставини нікчемності договору купівлі-продажу від 24.06.2011 встановлені також рішенням господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2014 у справі № 912/2168/14, порушеною за позовом ТОВ "Центр-Сервіс" до КП "Консул Плюс" про визнання права власності та витребування майна. Згідно вказаного рішення позовні вимоги ТОВ "Центр-Сервіс" задоволено частково та витребувано з незаконного володіння КП "Консул Плюс" на користь позивача відповідне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно зі ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару

Таким чином, КП "Консул Плюс" не мало права продавати майно ТОВ магазин "Ювілейний" за договором купівлі-продажу від 03.04.2015, оскільки не являлось власником такого майна.

Виходячи зі змісту частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Отже, реституція є правовим наслідком недійсності правочину і cпособом захисту цивільних прав, який може бути застосовано до відносин зобов’язального характеру, за умови якщо спір виник між сторонами недійсного правочину (договору).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Виходячи з положень ст. ст. 387, 400 Цивільного кодексу України, від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Разом з цим, відповідно до частини 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, за вказаною нормою добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Досліджуючи питання набуття майна ТОВ магазин "Ювілейний" за договором купівлі-продажу від 03.04.2015, господарський суд вважає, що ТОВ магазин "Ювілейний" є добросовісним набувачем майна в розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується.

Так, у частині 5 ст. 12 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію добросовісності, яка означає, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

У відповідності до викладеного у вказаній постанові Верховним Судом України зазначено, що якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.

Надаючи оцінку набуття майна ТОВ магазин "Ювілейний" господарський суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що дане товариство знало або могло знати про те, що КП "Консул Плюс" не має права відчужувати відповідне майно Так, вказане товариство не було учасником провадження у справі № 912/2168/14; відомості про наявність під час укладення договору купівлі-продажу від 03.04.2015 претензій третіх осіб, у тому числі ТОВ Центр-Сервіс", про які було відомо ТОВ магазин "Ювілейний", відсутні; як слідує з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, на момент укладення договору від 03.04.2015 право власності на майно було зареєстровано за КП "Консул Плюс".

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, а саме вибуття майна з володіння власника не з їхньої волі іншим шляхом.

Господарський суд вважає, що оскільки право власності на майно за договором купівлі-продажу від 24.06.2011 до КП "Консул Плюс" не перейшло, а відповідним власником майна залишилось ТОВ "Центр-Сервіс", яке не відчужувало будь-яким чином таке майно ТОВ магазин "Ювілейний", а тому таке майно вибуло з володіння власника ТОВ "Центр-Сервіс" поза його волею.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 6-348цс/15.

На підставі викладеного позовні вимоги ТОВ "Центр-Сервіс", які пред'явлено до ТОВ магазин "Ювілейний" про витребування спірного майна, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв’язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України права такої особи підлягають захисту шляхом пред’явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. Вимога про визнання права власності може поєднуватись з іншими вимогами щодо захисту права власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Господарський суд вважає, що дії КП "Консул Плюс" по відчуженню майна іншій особі після прийняття судового рішення у справі № 912/2168/14 та реєстрація права власності на таке майно ТОВ магазин "Ювілейний" і, відповідно наявність у ТОВ магазин "Ювілейний" власного інтересу щодо такого майна, свідчить про оспорення та невизнання обома відповідачами права власності позивача на відповідне майно.

З підстав викладеного позовні вимоги ТОВ "Центр-Сервіс" до КП "Консул Плюс" та до ТОВ магазин "Ювілейний" про визнання права власності на спірне майно підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд враховує, що підстави для позовної вимоги до КП "Консул Плюс" про визнання права власності є іншими від підстав, якими було обґрунтовано позовну вимогу у справі № 912/2168/14.

При задоволенні позовних вимог господарський суд також враховує, що згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Центр-Сервіс" від 13.04.2005 і від 04.01.2010 та згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 28.11.2016 тип об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано позов - комплекс будівель. Опис об'єкта визначено згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.01.2010.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за вимогою про визнання права власності покладається на обох відповідачів, за вимогою про витребування майна - на одного відповідача ТОВ магазин "Ювілейний".

Розмір судового збору визначено з вартості майна згідно висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки (а.с. 37).

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" до Колективного підприємства "Консул Плюс" та до Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ювілейний" про визнання права власності задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" (25006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30285930) право власності на комплекс будівель, що розташований за адресою: Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Короленка, 64, до складу якого входить: адмінбудівля Літ. "Акр", убиральня Літ. "Б"; резервуар Літ. "В"; резервуар Літ. "Г"; резервуар Літ "Д" та що знаходиться на земельній ділянці площею 5206,9 кв.м.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ювілейний" про витребування майна задовольнити.

Витребувати комплекс будівель, що розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Короленка, 64, до складу якого входить: адмінбудівля Літ. "Акр", убиральня Літ. "Б"; резервуар Літ. "В"; резервуар Літ. "Г"; резервуар Літ "Д" та що знаходиться на земельній ділянці площею 5206,9 кв.м., з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ювілейний" (25030, м. Кропивницький, просп. Правди, 8, корп. 1, ідентифікаційний код 13747700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" (25006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30285930).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Колективного підприємства "Консул Плюс" (225014, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 30159584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" (25006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30285930) судовий збір в сумі 689,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю магазин "Ювілейний" 25030, м. Кропивницький, просп. Правди, 8, корп. 1, ідентифікаційний код 13747700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Сервіс" (25006, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30285930) судовий збір в сумі 2067,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.12.2016.

Суддя В.В.Тимошевська