Постанова

від 30.11.2016 по справі 926/2321/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 926/2321/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Плотніцького Б.Д.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Михайлишин С.В.

за участю представників

прокуратури: ОСОБА_2-посвідчення № 042679 від 11.04.2016р.;

від позивача: не з'явились;

від відповідача(апелянта): не з'явились,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_3 фірми В«КнаусВ» б/н від 20.10.2016 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 10.10.2016 року, cуддя Дутка В.В.

у справі №926/2321/16

за участю Військового прокурора Чернівецького гарнізону (згідно поданої заяви (вих. №4-2661вих.-16 від 12.10.2016 р.) про вступ у розгляд справи на стороні позивача)

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці, м.Чернівці

до відповідача ОСОБА_3 фірми В«КнаусВ» , м.Чернівці

про зобов'язання звільнити приміщення,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.10.2016 року у справі № 926/2321/16 позов задоволено. ОСОБА_3 фірму В«КнаусВ» зобов'язано звільнити нежитлові вбудовані приміщення площею 15,5 кв.м у будівлі № 4 (літ.А) військового містечка № 101 за адресою: м. Чернівці, пл.Театральна, 6, що знаходяться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці.

Рішення мотивоване обґрунтованістю вимог Позивача, зокрема тим, що строк дії договору закінчився 30.06.2016р., проте Відповідач займані орендовані приміщення не звільнив. Отже, з моменту припинення договірних відносин у орендаря виник обов'язок повернути об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, або у стані, який зазначено в Договорі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 фірма В«КнаусВ» звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неповного з'ясування та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що основний Договір не було укладено з вини Позивача, який взяв на себе зобов'язання провести процедуру укладення основного Договору. Відтак, на переконання скаржника, правові підстави для задоволення позову - відсутні.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.11.2016р.

16 листопада 2016 року Прокурором та Позивачем на розгляд суду подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні заперечують доводи скаржника, просять оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.10.2016 року у справі № 926/2321/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 фірми В«КнаусВ» - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 року розгляд справи відкладено на клопотання скаржника.

У судове засідання, призначене на 30.11.2016 року, сторони участі уповноважених представників не забезпечили.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, їх своєчасно та належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.10.2016 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2015 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (Сторона 1) та ОСОБА_3 фірмою «Кнаус» (Сторона 2) було укладено Попередній договір оренди № 270/2015-п, відповідно до пункту 1.1. якого Сторона 1 зобов'язується протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому Основного Договору оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 15,5 кв.м. в будівлі №4 (літ. А) військового містечка № 101 (у подальшому - Майно), що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, на умовах встановлених даним Договором.

Сторона 2 до моменту підписання Основного договору оренди має право використовувати Майно за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1.3. (п. 1.2. Договору).

Сторона 1 зобов'язується провести процедуру укладення Основного договору оренди, передбачену чинним законодавством у сфері оренди державного (військового) майна (п. 3.2.1. Договору).

Строк дії Договору визначено з 02.07.2015 року до 30.06.2016 року включно (п. 9.1. Договору).

Майно, площею 15,5 кв.м. в будівлі №4 (літ. А) військового містечка № 101, розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, було передане Відповідачу згідно Акта приймання-передачі нерухомого військового майна від 02.07.2015 р.(а.с. 10 ).

У відповідності до ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором (ч.1). Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів (ч.2). У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку (ч.3). Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна зі сторін не надішле проект такого договору другій стороні (ч.4). Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 5).

Статтею 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Проаналізувавши зміст Попереднього договору оренди № 270/2015-п, судова колегія дійшла висновку про те, що у даному випадку має місце укладення строкового, платного договору про передачу в користування приміщень, які перебувають у державній власності. Відтак, укладаючи такий договір сторони повинні були дотримуватись вимог спеціального законодавства, що регулює процедуру погодження та порядок укладення такого роду договорів.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду здійснюється з урахуванням вимог, встановлених порядком надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2000 року №778 .

Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України погоджує розмір плати за оренду (суборенду) державного майна (крім окремого індивідуально визначеного) за договорами оренди, укладеними підприємствами, військовими частинами Збройних Сил України та іншими військовими формуваннями.

Окрім того, умови та порядок проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна визначаються наказом Фонду державного майна України та Міністерства оборони України №1549/241 від 26.07.2000р., а також наказом Міністерства оборони України №46 від 02.02.2010р. «Про затвердження інструкції про організацію передачі в оренду та укладення договорів оренди нерухомого військового майна».

Таким чином, укладаючи Попередній договір оренди № 270/2015-п, об'єктом якого є нерухоме майно, яке перебуває у державній власності, його сторонами не дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку погодження та отримання дозволу на укладення такого договору, оскільки укладення основного договору за попереднім є обов'язком сторін в силу ст. 635 ЦК України та ст. 182 ГК України, а тому дотримання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди нерухомого військового майна є обов'язковим і для попередніх договорів.

З врахуванням викладеного, Відповідач без достатніх правових підстав користується нежитловими вбудованими приміщеннями площею 15,5 кв.м. в будівлі №4 (літ. А) військового містечка № 101, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташованими за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6.

Відтак доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення у даній справі.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.10.2016 року у справі № 926/2321/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Михалюк О.В.