Рішення

від 01.12.2016 по справі 925/1152/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа № 925/1152/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - директор,

ОСОБА_2 - адвокат,

від відповідача - ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою

відповідальністю В«Старий КанівВ» , м. Канів, Черкаської області

до Канівської міської ради, м. Канів, Черкаської області

про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди

земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося торгівельне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» до Канівської міської ради про:

- скасування рішення Канівської міської ради від 27 вересня 2007 року №7-56 В«Про затвердження проекту відведення земельної ділянки торгівельному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» та надання товариству з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» в оренду земельної ділянки площею 3 388,41 кв.м. на розі вул. Воровського та Леніна в м. Каневі для комерційного використання під розміщення готельного комплексу та п.1 рішення Канівської міської ради від 26 вересня 2013 року №13-23 В«Про поновлення договорів оренди землі суб'єктами господарюванняВ» ;

- визнання недійсним з дати укладення договір оренди земельної ділянки №354 від 12 жовтня 2007 року з послідуючими змінами (в новій редакції договору від 09 квітня 2014 року).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06 жовтня 2016 року.

Проте, судове засідання 06 жовтня 2016 року не відбулося.

З 18 жовтня 2016 року по 28 жовтня 2016 року головуючий суддя по даній справі перебував у відпустці.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 жовтня 2016 року розгляд справи призначено на 17 листопада 2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 листопада 2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 01 грудня 2016 року.

01 грудня 2016 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просив суд скасувати п.1 рішення Канівської міської ради від 26 вересня 2013 року №13-23 В«Про поновлення договорів оренди землі суб'єктами господарюванняВ» , яким товариству з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» поновлено до 01 вересня 2018 року договір оренди земельної ділянки площею 3 388,41 кв.м. на розі вул. Воровського та Леніна в м. Каневі під розміщення готельного комплексу для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; визнати недійсним з дати укладення договір оренди земельної ділянки №354 укладеного 09 квітня 2014 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» з урахуванням поданої заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог визнав, про що надав відповідну заяву від 01 грудня 2016 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 01 грудня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1152/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що п.1 оскаржуваного рішення прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, а тому оскільки оскаржуване рішення є незаконним, то як наслідок договір оренди землі від 09 квітня 2014 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, в зв'язку з чим позивач просив суд визнати зазначений правочин недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом В«аВ» ч. 1. ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2007 року відповідачем було прийнято рішення за №7-56 В«Про надання земельної ділянки в оренду торгівельному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» , згідно якого було затверджено проект відведення земельної ділянки торгівельному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» та надано останньому в оренду земельну ділянку площею 3 388 кв.м. на розі вул. Воровського та Леніна для комерційного використання під розміщення готельного комплексу за рахунок земель Канівської міської ради терміном оренди до 01 жовтня 2012 року.

На підставі вищевказаного рішення, 12 жовтня 2007 року між Канівською міською радою (орендодавець) та торгівельним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» (орендар) було укладено договір оренди землі №354*, згідно умов якого орендарю було передано в оренду на 5 років зазначену вище земельну ділянку.

В подальшому позивачем було прийнято спірне рішення від 26 вересня 2013 року №13-23 В«Про поновлення договорів оренди землі суб'єктам господарювання, припинення права користування (оренди) земельною ділянкою та внесення змін до рішень Канівської радиВ» , пунктом першим якого позивачу поновлено до 01 вересня 2018 року договір оренди земельної ділянки площею 3 388,41 кв.м. на розі вул. Воровського та Леніна в м. Каневі під розміщення готельного комплексу для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

На підставі вищевказаного рішення 09 квітня 2014 року сторонами було укладено договір оренди землі в новій редакції,згідно умов якого позивачу було передано в оренду земельну ділянку площею 3 388, 41 кв.м.

Земельні ділянки, які передаються в оренду не мають недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельних ділянок за цільовим призначенням (п. 5 договору).

Пунктом 7 договору визначено, що термін дії договору до 01 вересня 2018 року.

Фактично між сторонами було укладено новий договір оренди землі (а.с.36-38).

Згідно ст. ст. 6, 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення від 26 вересня 2013 року №13-23) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У червні 2014 року позивачем було виявлено перетин двох земельних ділянок: орендованої земельної ділянки торгівельним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» із земельною ділянкою приватної власності громадянки ОСОБА_4.

Даний факт підтверджується схемою розміщення земельної ділянки (а.с.66).

Земельна ділянка площею 0,1 га належить громадянці ОСОБА_4 на підставі рішення Канівської міської ради від 12 листопада 2009 року №16-42, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, по вул. Леніна, 12 в м. Каневі Черкаської області, 24 листопада 2009 року (а.с.70).

Підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Тобто, спірним рішенням позивачу було поновлено договір оренди землі, а фактично передано в оренду земельну ділянку, в той час як її частина в розмірі 0,1 га уже перебувала у власності громадянки ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин позов в цій частині підлягає задоволенню, а спірне рішення скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі судом враховано наступне:

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України В«Про оренду земліВ» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

В пункті 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17 травня 2011 року № 6 В«Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносинВ» зазначено, що у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Оскільки п.1 рішення Канівської міської ради від 26 вересня 2013 року за №13-23 на підставі якого було укладено спірний договір оренди визнано судом недійсним, то як наслідок це є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №354 укладеного між сторонами 09 квітня 2014 року.

Позов в цій частині відповідач також визнав.

При цьому судом також враховано, що згідно ч. ч. 1,2 ст. 15 Закону України В«Про оренду земліВ» (в редакцій чинній на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 216 ЦК та ст. 208 ГК відповідно. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення , а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору .

При цьому судом враховано відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 оку зі справи №3-826гс16.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат понесених на оплату послуг адвоката.

Водночас доказів сплати адвокату гонорару, матеріали справи не місять, а тому підстав для відшкодування немає.

Статтею 7 Закону України В«Про судовий збірВ» врегульовано, що зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення судового збору за клопотанням сторони.

Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 78, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати п.1 рішення Канівської міської ради від 26 вересня 2013 року №13-23 В«Про поновлення договорів оренди землі суб'єктам господарювання, припинення права користування (оренди) земельною ділянкою та внесення змін до рішень Канівської міської радиВ» .

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 09 квітня 2014 року укладеного між Канівською міською радою та торгівельним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» .

4. Стягнути з Канівської міської ради, вул. О. Кошового, 3, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код 33362991 на користь торгівельного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю В«Старий КанівВ» , вул. Леніна, 17, м. Канів, Черкаської області, ідентифікаційний код 24414775 - 2 756 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 05 грудня 2016 року.

Суддя А.В.Васянович