Рішення

від 05.12.2016 по справі 525/905/16-ц

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/905/16-ц

Провадження № 2/525/323/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2016 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що 24.01.2011 року померла її мати ОСОБА_3, останнім місцем проживання та реєстрації якої було с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. До складу спадкового майна увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ.А-1), літньої кухні (літ.-Б,б), сараїв (літ.-В,Г), погріба вхідного (літ.-Д), колодязя питного (№1), а також з приватизованих земельних ділянок: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,16 га за адресою: с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, тобто с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області.

Позивач вказує, що вона є спадкоємицею після смерті матері за законом першої черги, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, які б прийняли спадщину, немає.

Позивач зазначає, що в установленому законом порядку вона прийняла спадщину після смерті матері, зокрема, земельні ділянки площею 3,93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території ОСОБА_2 селищної ради.

Позивачка зазначає, що бажає успадкувати належні померлій матері описані вище житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки, проте не можу одержати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на них через те, що відсутні правовстановлюючі документи про належність цього майна спадкодавцеві. Державний нотаріус ОСОБА_4 обґрунтовано та з посиланням на діюче законодавство відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкові житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки. При цьому, як вказує позивач, на даний час вичерпані всі можливості позасудового вирішення даного питання і тому вона цілком обґрунтовано та при наявності переконливих правових підстав звертається з даним позовом до суду (а.с.а.с.2-3).

В судове засідання 05.12.2016 року позивач ОСОБА_1 подала письмову заяву про підтримання своїх позовних вимог про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки в порядку спадкування і просила розгляд справи провести у її відсутність (а.с.55).

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області в судове засідання не з'явився, від ОСОБА_2 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області надійшла заява про визнання позову ОСОБА_1 та про розгляд справи у відсутність представника селищної ради (а.с.39).

У зв'язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні 05.12.2016 року у відсутність позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.197 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України В«у разі визнання відповідачем позову суд за наявності передбачених законом підстав ухвалює рішення про задоволення позову.В»

Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки в порядку спадкування за законом підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України).

Судом встановлено, що мати позивача по справі ОСОБА_1 (до укладення шлюбу «Пилипенко») ОСОБА_5 - ОСОБА_3 (а.с.а.с.6,7), останнім місцем проживання та реєстрації якого було с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області, померла 24.01.2011 року в с. Довгалівка Великобагачанського району Полтавської області, про що Відділом ДРАЦС ОСОБА_2 районного управління юстиції Полтавської області видано свідоцтво про смерть (а.с.4).

З державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ПЛ №032032 вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,93 га, що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради для ведення сільського господарства на підставі розпорядження ОСОБА_2 райдержадміністрації від 24.04.1997 року №108 (а.с.9).

З довідки, виданої виконкомом ОСОБА_2 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області №2097 від 09.06.2016 року вбачається, що гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті (померла 24.01.2011 року), була зареєстрована та проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, одна (а.с.8).

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2011 року вбачається, що спадкоємцем приватизованої земельної ділянки площею 3,93 га для ведення сільського господарства та належала померлій ОСОБА_3 Державного акту на право (приватної) власності на земельну ділянку (землю) серії ІІІ-ПЛ №032032, кадастрові №5320255100:00:008:0339 та 53202255100:00:009:0268 є її дочка ОСОБА_1 (а.с.5). З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №28098927 від 17.09.2011 року вбачається, що спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 Спадковим майном є приватизована земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320255100:00:008:0339 (а.с.18).

Отже, з даного свідоцтва про право на спадщину за законом та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 17.09.2011 року вбачається, що дочка померлої 24.01.2011 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері, отримавши на даний час відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкову земельну ділянку площею 3,93 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що розташований в с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що дане домоволодіння складається з житлового будинку (літ.А-1), літньої кухні (літ.-Б,б), сараїв (літ.-В,Г), погріба вхідного (літ.-Д), колодязя питного (№1) (а.с.а.с.10-13).

З довідки, виданої ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» №6528 від 26.07.2016 року вбачається, що у відповідності до матеріалів Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: Великобагачанський район, с. Довгалівка, вул. Ювілейна,10 не проводилась (а.с.15).

З архівної довідки ОСОБА_2 райдержадміністрації №01-22/251 від 10.06.2016 року вбачається, що ОСОБА_3 згідно протоколу 2 сесії 6 скликання ОСОБА_2 селищної ради від 30.11.2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_3 по вулиці Ювілейна, 10 в с. Довгалівка Великобагачанського району Полтавської області та виходячи із фактичних мех. Та розмірів земельної ділянки, передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,16 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області (а.с.16).

З листа начальника Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Полтавської області вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на 25.08.2016 року, які передавались рішенням 2 сесії 6 скликання ОСОБА_2 селищної ради від 30.11.2010 року у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га за адресою с. Довгалівка, вул. Ювілейна,10 становить 323275,00 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,16 га становить 6620,21 грн (а.с.17).

Виконуюча обов'язки державного нотаріуса ОСОБА_2 державної нотаріальної контори, державний нотаріус Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 постановою від 19.05.2016 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом на даний житловий будинок з господарськими будівлями та на земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,1600 га у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.14).

З повідомлення виконуючої обов'язки державного нотаріуса ОСОБА_2 державної нотаріальної контори, державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 №01-09/663 від 08.09.2016 року, Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видачі на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копії заяви ОСОБА_1, що мається в спадковій справі вбачається, що після померлої 24.01.2011 року ОСОБА_3, останнім постійним місцем проживання якої було с. Довгалівка Великобагачанського району Полтавської області відкрита спадкова справа №219/2011. 09.06.2011 року заяву про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_3 подала дочка - ОСОБА_1 Також спадкоємцем першої черги є син померлої - ОСОБА_6, який до ОСОБА_2 держнотконтори не звертався. 17.09.2011 року на ім'я ОСОБА_1 видано 1 (одне) свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,93 га. 19.05.2016 року до ОСОБА_2 ДНК звернулась ОСОБА_1 з проханням отримати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, земельні ділянки площею 0,2500 га та площею 0,1600 га в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа. Заяви від інших спадкоємців та кредиторів не надходили (а.с.а.с.32-37).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Згідно положень ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Отже, системний аналіз наданих позивачем у справі доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_3 і також є такою, що належним чином заявила про прийняття нею спадщини, подавши до відповідного нотаріуса заяву про прийняття спадщини та отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом. При цьому, з урахуванням змісту та смуті постанови виконуючої обов'язки державного нотаріуса ОСОБА_2 державної нотаріальної контори, державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 19.05.2016 року, позивач ОСОБА_1 не може у встановленому порядку отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове домоволодіння та на земельні ділянки, про які вказано в позовній заяві, оскільки у ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

В контексті звернення позивача ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_7 Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Таким чином, проаналізувавши в своїй сукупності відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та доведеності прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, з урахуванням мотивів відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом, суд приходить до висновку, що з урахуванням заявлених позовних вимог є передбачені законом підстави для визнання того, що на момент смерті 24.01.2011 року ОСОБА_3 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться в с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ.А-1), літньої кухні (літ.-Б,б), сараїв (літ.-В,Г), погріба вхідного (літ.-Д), колодязя питного (№1), та в порядку спадкування після смерті матері, необхідно визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем першої черги за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ.А-1), літньої кухні (літ.-Б,б), сараїв (літ.-В,Г), погріба вхідного (літ.-Д), колодязя питного (№1). Також, необхідно визнати, що на момент смерті 24.01.2011 року ОСОБА_3 належали на праві власності земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області відповідно до рішення 2 сесії 6 скликання ОСОБА_2 селищної ради та в порядку спадкування після смерті матері, визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем першої черги за законом право власності на земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області та передавалася ОСОБА_3 відповідно до рішення 2 сесії 6 скликання ОСОБА_2 селищної ради від 30.11.2010 року.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, є підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки в порядку спадкування в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16,1216-1218,1220,1261,1268 ЦК України, ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.3,10,11,57,60,174,179,197,212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Визнати, що на момент смерті 24 січня 2011 року ОСОБА_3, їй належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, які знаходяться в с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ.А-1), літньої кухні (літ.-Б,б), сараїв (літ.-В,Г), погріба вхідного (літ.-Д), колодязя питного (№1).

В порядку спадкування за законом після смерті матері, визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем першої черги за законом право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області та складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ.А-1), літньої кухні (літ.-Б,б), сараїв (літ.-В,Г), погріба вхідного (літ.-Д), колодязя питного (№1).

Визнати, що на момент смерті 24 січня 2011 року ОСОБА_3, їй належали на праві власності земельні ділянки: площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області та передавалися ОСОБА_3 відповідно до рішення 2 сесії 6 скликання ОСОБА_2 селищної ради від 30.11.2010 року.

В порядку спадкування за законом після смерті матері, визнати за ОСОБА_1 як за спадкоємцем першої черги за законом право власності на земельні ділянки: площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в с. Довгалівка, вул. Ювілейна, 10 Великобагачанського району Полтавської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя