Ухвала

від 30.11.2016 по справі 317/1899/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №317/1899/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.

Провадження 22-ц/778/4792/16 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Спас О.В.,

Бабак А.М.

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аграріс 2012 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграріс 2012 до ОСОБА_3, про стягнення безпідставно набутого майна,-

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2016 року ТОВ Аграріс 2012 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та застосування реституції.

В червні 2016 року позивач надав до суду заяву про зміну предмету і підстав позову, а саме ТОВ Аграріс 2012 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ Аграріс 2012 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки № 58 від 25.06.2014 року, за умовами якого останній надав ТОВ Аграріс 2012 у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,0894 га, яка знаходиться на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району, строком на 5 років.

Умовами договору передбачено, що за кожен рік використання об'єкту оренди орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не менш ніж 3 % від вартості земельної ділянки або у натуральному чи відробітковому вираженні. 25 червня 2014 року сторонами був підписаний додаток до договору оренди.

З моменту підписання договору відповідач отримав орендну плату за 2014 рік - зерно пшениці 3000 кг, вартістю 5352 грн. 60 коп.; орендну плату за 2015 рік -зерно пшениці 2000 кг, вартістю 7800 грн. та грошові кошти в сумі 6000 грн.

Зазначено, що договір оренди не був зареєстрований у встановленому законом порядку, оскільки стало відомо, що відповідач 24.03.2008 року уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ПП Світточ та на момент укладання договору між ТОВ Аграріс 2012 і ОСОБА_3, договір оренди земельної ділянки, яка була передана ПП Світточ був дійсний. За таких обставин, договір оренди є недійсним, оскільки його державну реєстрацію не здійснено.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ Аграріс 2012 вартість безпідставно набутого ним майна за договором оренди земельної ділянки від 25.06.2014 року №58, а саме: еквівалент вартості зерна пшениці у кількості 5 т, що складає 13 177,50 грн. та грошові кошти в сумі 6000 грн., а також інфляційні втрати 3 755,52 грн. та 3% різних в сумі 543,80 грн.; стягнути з відповідача на користь ТОВ Аграріс 2012 судовий збір.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ Аграріс 2012 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ Аграріс 2012 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки № 58 від 25.06.2014 року, за умовами якого останній надав ТОВ Аграріс 2012 у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,0894 га, яка знаходиться на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району, строком на 5 років.

Позивач звернувшись до суду зазначив , що договір оренди не був зареєстрований у встановленому законом порядку, оскільки стало відомо, що відповідач 24.03.2008 року уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ПП Світточ та на момент укладання договору між ТОВ Аграріс 2012 і ОСОБА_3, договір оренди земельної ділянки, яка була передана ПП Світточ був дійсний.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Факт передачі земельної ділянки був оформлений підписаним сторонами актом прийому-передачі від 25.06.2014 р.

У відповідності до п. 16.1 Договору оренди земельної ділянки від 25.06.2014 р., укладеного між ТОВ Аграріс 2012 та ОСОБА_3 його укладено на 5 років, з урахуванням ротації культур, договір є чинним до 31 грудня останнього року оренди.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Отже, підставою набуття коштів відповідачем у вигляді орендної плати за землю від позивача як орендаря земельної ділянки-предмету договору є саме Договір оренди землі.

Пунктом 3.1 цього ж Договору передбачено, що за кожен рік використання об'єкту оренди орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не менш ніж 3 % від вартості земельної ділянки, що становить 4500 грн. 00 коп. Сплачується орендна плата один раз на рік, не пізніше 30 числа місяця останнього календарного року, за який вноситься орендна плата.

За приписами п. 3.2 Договору орендна плата може виплачуватись також у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. У даному випадку номенклатура, кількість та вартість продукції, що поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати, місце, умови, порядок і строки її поставки, види відробіткової форми, обсяги, строки і місце виконання робіт та їх вартість, визначаються в окремій угоді, яка щорічно до початку розрахунків укладається між орендодавцем та орендарем і є невід'ємним додатком до цього Договору. У випадку здійснення виплати орендної плати у вигляді надання послуг та (або) продукції, орендодавець зобов'язаний до першого червня року, в якому здійснюється розрахунок, подати орендарю письмові заявки із зазначенням послуг та (або) продукції в рахунок орендної плати. Заявки розглядаються орендарем та підлягають повному або частковому задоволенню у разі надіслання (вручення) орендодавцю письмової відповіді. Виплати орендної плати натуроплатою та відробітковою формою проводяться з урахуванням щорічних біржових цін на виконання робіт на момент розрахунку. Передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (накладні, реєстри, відомості та ін.).

Згідно додатку до договору оренди земельної ділянки № 58 від 25.06.2014 р. сторони погодили відповідно до п. 3.2 Договору наступну форму орендної плати:

- грошова оцінка: ------.

- натуральна форма: зернові культури 3 тони, солома 1 ПТС, соняшник 100 кг;

- відробіткова форма: оранка огороду 0,25 га;

- ритуальні послуги: 1000 грн. 00 коп.;

- відрахування: ПДФО 15 %.

За весь період з моменту укладення Договору відповідач отримав від позивача орендну плату:

- орендна плата за 2014 р. - 29.07.2014 р., зерно пшениці 3000 кг, накладна розписка від 29.017.2014р., вартість 5352 грн. 60 коп.;

- частина орендної плати за 2015 р. - 30.07.2015 р., зерно пшениці 2000 кг, накладна від 30.07.2015р. №30/07-15, вартість 7800 грн. 00 коп.;

- частина орендної плати за 2015 - 02.09.2015 р., грошові кошти в сумі 6000 грн. 00 коп., видатковий касовий ордер від 02.09.2015р.

Як вбачається з наданих суду відомостей, на виконання умов договору оренди позивач протягом 2014-2015 рр. сплачував відповідачу певну орендну плату.

Під час судового розгляду в червні 2016 року позивач надав до суду заяву про зміну предмету і підстав позову, а саме ТОВ Аграріс 2012 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутого майна.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення ст.1212 ЦК України, якими обґрунтовує свої вимоги позивач, застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно.

Вказана правова позиція також викладена в правовому висновку Верховного Суду України у справі № 6-122цс-14 від 24.09.2014 року та у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013року у справі № 6-88цс13 та від 24 вересня 2014 року, яка є обов'язковою для застосування у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України.

При розгляді вищезазначених цивільних справи розглядався спір про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів, а також про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд виходив із доведеності всіх умов, за наявності яких виникають зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна, у тому числі факту набуття майна відповідачем за рахунок позивача, та необхідності застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України .

За наслідками розгляду справи суд першої інстанції обґрунтовано визначився , що спір у даній справі фактично являє собою спір у договірних правовідносинах, та правомірно зробив висновок , що положення ст.1212 ЦК України до цих правовідносин не можуть бути застосовані.

Апеляційна скарга не містить правових підстав незаконності оскаржуваного рішення.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307,308,317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аграріс 2012 - відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2016 року по цій справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді: