Постанова

від 08.02.2012 по справі 4217/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2012 р. 14 год.15 хв.Справа № 2-а-4217/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Укрспецтехніка" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Укрспецтехніка" (позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 04.02.11 №№ 0000322301/1, 0000353500/0, 0000343500/0, 0000333500/0, які були прийняті на підставі висновків акту планової виїзної документальної перевірки № 92/23-4/32391870 від 20.01.2011 року. В позові вказано про те, що перевірка закінчилась 23.11.2010, акт повинен був бути підписаним не пізніше 30.11.2010, але фактично акт підписано 20.01.2011, тобто з затримкою на два місяці. Акт перевірки було вручено уповноваженому представнику ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка" 21 січня 2011 року, тобто, строк прийняття податкового повідомлення-рішення закінчується 01 лютого 2011 року, але воно прийняте 04 лютого 2011 року, з запізненням на 3 дні. Перевірку проведено з відома в.о. генерального директора ОСОБА_3, яка призначалася на строк відпустки за хворобою генерального директора з повноваженнями оперативного керування колективом підприємства і в силу цього не могла надати належні пояснення і документи перевіряючим. Недостатність наданої податковій інспекції інформації не є доказом неможливості встановити відповідність окремих операцій, відповідність між даними декларацій, які всі були належним чином подані і прийняті в установлені строки, та даними бухгалтерського обліку, первинної документації. Після проведення перевірки товариством були знайдені ряд документів, які значаться в акті як такі, що не були надані ДПІ під час проведення перевірки. Ці документи частково або повністю свідчать про обґрунтованість та підставність проведених господарських операцій, належне ведення обліку попередніми головними бухгалтерами і генеральними директорами та мають бути враховані при визначенні суми встановлених порушень. Перевіряючі не мали повноважень встановлювати в акті перевірки правові зв'язки між собою двох інших суб'єктів господарювання та робити з цього наслідки для ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка", оцінювати спрямованість операцій на "отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат" та висновки про "нікчемність операцій", які підтверджуються лише "іншими фактами" з особливостей ведення господарської діяльності цих контрагентів. При цьому перевіряючі не беруть до уваги реальність здійснення позивачем цих операцій та сумлінне виконання умов відповідних цивільних та господарських договорів, а використовують факти, на які підприємство не має впливу.

Висновки щодо розбіжностей та врахування цих розбіжностей при розрахунках сум донарахувань податків по періодах є неправомірними і не відповідають актам законодавства щодо проведення перевірок тому, що посадові особи ДПІ користувались для виявлення розбіжностей податкового і бухгалтерського обліку даними комп'ютерного обліку, бухгалтерських реєстрів, які не є зведеними закінченими, достовірними, не можна виводити з них суми не донарахувань об'єктів оподаткування, розраховувати суми фінансових санкцій. Акт перевірки містить припущення, які не підтверджені належними доказами. Операції з ТОВ "Проціон - 7" та ТОВ "УЗЛК" на суму 3955072,12 грн. взагалі не були перевірені на предмет фіктивності.

Представник позивача прибув в судове засідання. Просить задовольнити позов.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач придбавав продукцію у посередників, які відсутні за юридичними адресами, що унеможливлює їх перевірку. В ланцюгу постачальників позивача податкова інспекція виявила підприємства з ознаками "фіктивності", тобто, такі, що були зареєстровані з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, податкова інспекція не має підстав для підтвердження правомірності формування складу валових витрат та факту сплати позивачем ПДВ в ціні товару. ДПІ зазначає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування є факт надмірного надходження відповідних сум ПДВ до державного бюджету, а тому відсутність належних доказів сплати постачальниками позивача по ланцюгу ПДВ до бюджету виключає можливість задоволення цього позову. Актами перевірок постачальників позивача та матеріалами слідчих органів було підтверджено, що вказані підприємства проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Враховуючи вищенаведене, операції позивача з ТОВ "Проціон 7" та ТОВ "УЗЛК" не спричиняють реального настання правових наслідків, а, отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Оскільки позивач виступає "вигодонабувачем", тому усі операції з купівлі - продажу за його участю з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними. На підставі викладеного, спірні повідомлення-рішення винесені правомірно і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка" є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні. Фахівці ДПІ у м. Херсоні здійснили планову виїзну перевірку ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.07 по 30.06.10, про що був складений акт перевірки від 20.01.11 № 92/23-4/32391870. Перевіркою було виявлено, що позивач займався торгівлею спецавтотранспортом, спецтехнікою, обладнанням, запчастинами, автошинами, наданням послуг з ремонту та обслуговуванням техніки та обладнання. В порушення п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України товариством було занижено податок на прибуток в сумі 322869 грн. у звітному періоді 2009 р., порушений пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 663266 грн., завищено значення по рядку 22.1 декларації за лютий 2010 року на суму 12325 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ в декларації за червень 2010 року на суму 46193 грн., завищено бюджетне відшкодування за квітень-травень 2010 року усього на суму 141483 грн.

Матеріали перевірки свідчать про те, що позивач мав господарські стосунки з ТОВ "Проціон-7" (м. Миколаїв) та ТОВ "Українська зернова логістична компанія" (м. Херсон), угоди з якими, на думку податкової інспекції, є нікчемними, не спричиняють реального настання правових наслідків. Внаслідок цих угод завищено валові витрати на 3955072 грн. 12 коп., у тому числі за 2009 р. на 2132250 грн., 1 квартал 2010 р. на суму 1546970,80 грн., півріччя 2010 р. 1822822,12 грн., занижено податок на прибуток на суму 322869 грн. (2009 р.) Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 857681,84 грн. за жовтень 2009 р. - червень 2010 року.

Протягом жовтня-грудня 2009 р. позивач придбав у ТОВ "Проціон-7" обладнання, екскаватор, автопогрузчик, лопостну мішалку, надавав роботи з монтажу та демонтажу механізму котла литого асфальту на загальну суму 2645700 грн. (в т.ч. ПДВ 440950 грн.), письмові договори не укладались. Витрати на придбання товарів та робіт включено до валових витрат 4-го кварталу 2009 року в сумі 2132249,99 грн., 1 кварталу 2010 року в сумі 72500 грн. В акті перевірки вказано, що ТОВ "Проціон-7" відсутнє за місцем реєстрації, має стан 9 "Направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження", фактичне місцезнаходження не встановлено. Документи, що підтверджують наявність у ТОВ "Проціон-7" власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень, транспорту - відсутні. На підставі постанови слідчого з ОВС СВПМ ДПА у Херсонській області від 29.04.10 відділом взаємодії з правоохоронними органами управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні складено довідку про втрати бюджету по ТОВ "Проціон-7" від 20.07.10, в якій вказано, що посадовими особами ТОВ "Проціон-7" в період з липня по листопад 2009 року завдано втрат бюджету з ПДВ на загальну суму 5869265,86грн. Матеріали кримінальної справи за ст. 212 ч. 3 КК України у відношенні посадових осіб направлено до суду. Згідно системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по деклараціям з податку на додану вартість, ТОВ "Проціон - 7" за липень-грудень 2009 року встановлено, що його постачальниками були:

- ПП "Авант-Л" ( код 34929448 ), стан якого 11 "Припинено, але не знято з обліку", у липні-вересні 2009 р. не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "Проціон - 7",

- ТОВ "Комерційна фірма Техноіндустрія" (35705089) стан якого 10 "Запит на встановлення місця знаходження", у липні - вересні 2009р. не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "Проціон - 7";

- ДП "Кнауф маркетинг" (код 24577862) у жовтні 2009 року не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "Проціон - 7",

- ПП "Техпром групи - Сервіс" (код 35568501), стан якого 23 "Місцезнаходження не встановлено", у жовтні - листопаді 2009р. не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "Проціон - 7".

Перевіряючим було надано від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні копії протоколів допитів свідків з кримінальної справи - керівників або головних бухгалтерів підприємств-контрагентів, в яких зазначається, що вище вказані підприємства та їх посадові особи ніяких взаємовідносин з ТОВ "Порціон-7" не мали, договори не заключали та ніякі первинні документи не виписували. УДАІ УМВС України в Херсонській області надано відомості про те, що за ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка" транспортних засобів не значиться. Спецтехніку, яку позивач придбавав у ТОВ "Проціон-7" та в подальшому реалізував, позивач не реєстрував у інспекції Держтехнагляду.

Перевіркою також встановлено взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Українська зернова логістична компанія" (ТОВ "УЗЛК"), у якого позивач придбавав запчастини, техніку і механізми за період з січня 2010 року по липень 2010 року, усього на суму 4268812,63грн., у т.ч. ПДВ на суму 711468,82 грн. Включено до валових витрат всього товарів та послуг на суму 1750322,,12 грн., в тому числі у 1 кв. 2010р. 1474470,8грн., II-му кв. 2010 р. 275851,32 грн. Включено до податкового кредиту всього 350064,42 грн., у т.ч. по періодах: лютий 2010 року 240149,56 грн., березень 2010 року 54744,67 грн., квітень 2010 року 6083,33 грн., травень 2010 року 40275,36 грн., червень 2010 року 8811,57 грн. Перевіряючими був використаний акт перевірки ТОВ "УЗЛК", з якого вбачається, що постачальником у вказаного підприємства було ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" (код 36557160), а засновником і керівником ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" є ОСОБА_4, який є керівником ТОВ "Проціон - 7".

За результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по деклараціям з податку на додану вартість встановлено, що постачальником товару (запчастини, техніка і механізми) ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" (код 36557160) за січень - червень 2010 року було ТОВ "Фоджа" (код 36411428, м.Київ). ТОВ "Фоджа", стан якого 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження", за період січень - червень 2010 року не декларувало податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД".

Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій з "контрагентами-постачальниками", які не виконують свої податкові зобов'язання, не декларують їх, та відповідно не мають правових зв'язків по операціях реалізації (продажу) товарів (послуг) - ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" для ТОВ "УЗЛК", а останнім для ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка", що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат. Також відображено й інші факти, що підтверджують нікчемність операцій, а саме: відсутність у ТОВ "УЗЛК" та ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" земельних ділянок у власності або користуванні, об'єктів нерухомості - будинків (домоволодіння), належного на праві приватної власності, транспортних засобів, техніки. Між ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" та ТОВ "УЗЛК" укладено договір від 01.01.10 №1 на постачання продукції в асортименті (за змістом договору доставка товару здійснюється транспортом продавця за його рахунок на склад покупця). Але транспортних засобів постачальник (а також попередні постачальники) не мав, відсутні також у ТОВ "УЗЛК" й складські приміщення, куди, начебто, постачались товари, і за місцем розташуванням яких вони могли б бути придбані ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка". Для перевірки ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка" надано договір купівлі-продажу №0502/09 від 05.02.10, згідно якого ТОВ "УЗЛК" (Продавець) зобов'язується продати та передати у власність ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка" (Покупця) товар згідно специфікацій. Пунктом 4.3 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на складі продавця за адресою: м. Херсон. ТОВ "УЗЛК" не мало транспортних засобів та складських приміщень, договорів оренди складських приміщень.

Враховуючи вищевикладене, податкова інспекція стверджує про те, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ "УЗЛК" та ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка" не спричиняє реального настання правових наслідків, вчинено без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для ТОВ "ТВК "Укрспецтехніка", у зв'язку з чим дії підприємств направлені на приведення до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

За період 01.07.07 по 30.06.10 позивач податок на додану вартість до сплати не декларував, мав пільгу з ПДВ у зв'язку з експортом товарів, в рахунок наступних платежів задекларовано бюджетне відшкодування за квітень 2010 року на суму 230667 грн., за травень 2010 року 5585грн. Перевіркою виявлено завищення податкового кредиту на суму 857681,84 грн. за період жовтень 2009 року - червень 2010 року внаслідок включення до його складу сум ПДВ за господарськими операціями придбання товарів у ТОВ "Порціон-7" та ТОВ "УЗЛК". Через порушення п.п 7.7.1. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" був занижений податок на додану вартість у жовтні 2009 року на 45993 грн., у грудні 2009 року на суму 525163 грн., у січні 2010 року на суму 21697 грн., у лютому 2010 року на суму 67519 грн., у червні 2010 року на суму 2894 грн., завищено бюджетне відшкодування за квітень 2010 року на 135898 грн., за травень 2010 року на суму 5585 грн.

За висновками перевірки ДПІ у м. Херсоні були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.11:

№ 0000322301/0 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 663266 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 165816,50грн.,

№ 0000333500/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року на 141483 грн. та застосування 35370,75 грн. штрафних санкцій,

№ 0000343500/0 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 322869 грн. та застосування 80717,25 грн. штрафних санкцій,

№ 0000353500/0 про зменшення від'ємного значення ПДВ на 58518 грн. за лютий, червень 2010 року та застосування 14629 грн. штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Таким чином, для констатації факту нікчемності правочинів в акті перевірки, податкова інспекція повинна встановити, що всі ці угоди вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або порушує публічний порядок. До правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Відповідно до статей 3, 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. В силу положень статтей 204, 215 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 42 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними. Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету. Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними й/або суперечливими.

Одержання податкової вигоди повинно визнаватися необґрунтованим, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподатковування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Про необґрунтованість одержання платником податків податкової вигоди можуть також свідчити наступні обставини:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, що є економічно необхідними для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної до економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподатковування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром (послугами), який не вироблявся (послуги фактично не надавалися) або який не міг бути вироблений (послуги не могли бути наданими) в обсязі, зазначеному платником податків у документах бухгалтерського обліку.

Відповідно до статтей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, ДПІ виходила з того, що товари та послуги ТОВ "Проціон-7" та ТОВ "УЗЛК" не придбавались у тих юридичних осіб, які були зазначені в податковій та бухгалтерській звітності цих платників, господарські операції тільки документувались за допомогою цих підприємств без реального виконання, походження придбаних позивачем техніки, обладнання, машин невідомо. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд вважає, що надані позивачем докази не спростовують доводи податкової інспекції щодо відсутності реальності поставок товарів та робіт по ланцюгам ТОВ "Торгівельно-виробнича компанія "Укрспецтехніка" - ТОВ "Проціон-7", ТОВ "Торгівельно-виробнича компанія "Укрспецтехніка" - ТОВ "Українська зернова логістична компанія" - ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД", хоч ці господарські операції супроводжувались оформленням певних документів, формально складених належним чином. В даному спорі про необґрунтованість податкової вигоди свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то неможливість встановлення джерела походження техніки, запчастин, механізмів, неможливість дослідження того факту, чи відобразили ТОВ "Проціон-7", ТОВ "Українська зернова логістична компанія", ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД", ТОВ "Фоджа" ці господарські операції в обліку та в податковій звітності та сплатили відповідні податки, відсутність можливості перевірити дотримання ТОВ "Проціон-7" вимог податкового законодавства внаслідок відсутності взагалі будь-якої бухгалтерської документації підприємства та розслідування кримінальної справи відносно керівника ТОВ ОСОБА_4, відсутність власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень, трудових ресурсів у постачальників позивача. Про необґрунтованість податкової вигоди свідчить факт декларування операцій із придбання продукції, яку в подальшому було реалізовано позивачу від контрагентів, які заперечують наявність господарських стосунків з ТОВ "Проціон - 7" (ПП "Авант-Л", ТОВ "Комерційна фірма Техноіндустрія", ДП "Кнауф маркетинг", ПП "Техпром групи - Сервіс"). ТОВ "УЗЛК" мало постачальника, крім ТОВ "Проціон-7", ще ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" засновником і керівником якого також є ОСОБА_4, який є керівником ТОВ "Проціон - 7". ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" за січень - червень 2010 року декларувало отримання продукції від ТОВ "Фоджа", яке відсутнє за місцем знаходженням і перевірити яке податкові органи не мають можливості. Суд приймає до увагу, що виявлено відсутність у ТОВ "УЗЛК" та ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" земельних ділянок чи постійного користування земельними ділянками, об'єктів нерухомості - будинків (домоволодіння), належного на праві приватної власності, транспортних засобів, техніки, транспортних засобів. Позивач не надав доказів транспортування придбаної продукції, запчастин, техніки, сплати транспортних витрат. Представник позивача не пояснив суду, з якими особами ТОВ "Проціон 7" та ТОВ "УЗЛК" вівся процес укладання договорів, здійснення переговорів, отримання товарів, оформлення документів первинного бухгалтерського та податкового обліку. Суд також приймає до уваги, що гр.-н ОСОБА_4 судимий в 2002 році на 7 років позбавлення волі за крадіжку, службове підроблення документів, відмовився від давання свідчень при розслідуванні кримінальної справи, порушеної проти нього, як директора ТОВ "Проціон-7", за ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах). В обвинувальному висновку, наданому суду відповідачем, зазначено, що податкові декларації ТОВ "Проціон-7" містять неправдиві відомості, не підтверджені відповідними податковими накладними постачальників (продавців) товарів, послуг. 05.05.11 Дніпровським райсудом м. Херсона відносно директора ТОВ "Проціон-7" винесено обвинувальний вирок, засуджено до 5 років 5 місяців позбавлення волі, але апеляційним судом Херсонської області кримінальна справа була направлена прокурору Херсонської області для проведення додаткового розслідування. Вдруге кримінальна справа скерована до суду 04.01.12. В копії обвинувального висновку зазначено в якості доказу висновок судово-економічної експертизи від 13.12.11, який також свідчить про ухилення ОСОБА_4 від сплати податків. Відсутність вироку ОСОБА_4, який би набрав законної сили, не спростовує той факт, що у нього, як директора "Проціон 7" немає документального підтвердження джерела придбання продукції, яку продано позивачу.

Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначались в 2010 році виключно Законом про ПДВ, а саме норма пункту 7.7 статті 7 цього Закону. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні цієї суми різниці, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду, при від'ємному значенні, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Податковий орган протягом 30 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації проводить камеральну перевірку заявленої інформації.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (діючого на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складався із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків. Вищенаведені норми Закону про ПДВ, крім таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів і наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником ПДВ, передбачає обов'язкову сплату платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. Згідно із пп. 7.7.5 та пп. 7.7.7 Закону про ПДВ, суми податку зараховуються до Держбюджету, а зараховані суми використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом. Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум до Держбюджету. Такий висновок випливає також із самої суті поняття податку - його основної функції формування доходів держбюджету, а також з поняття платника ПДВ як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угоди витрати. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади, прізвище осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд погоджується з тезою позивача, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Але виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України). У такому разі податковий орган не повинен звертатися з окремими позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 Господарського кодексу України та статтю 228 Цивільного кодексу України. Нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки.

Під час розглядуваних господарських операцій судом було встановлено, що виробників придбаної позивачем продукції у зазначених в акті перевірки контрагентів не встановлено, між виробником та позивачем, який відображає у своєму податковому обліку суми валових витрат, податкового кредиту та бюджетне відшкодування за результатами придбання товарів (послуг) існує низка осіб-посередників. За документообігом, що складається під час таких операцій, товари (послуги) рухаються від виробника до останнього в ланцюгу платника податків через певну кількість посередників із здійсненням відповідних розрахунків. Усі або деякі з таких посередників додають до вартості товарів (послуг) певну суму, у зв'язку з чим утворюється різниця між ціною товару (послуги), визначеною виробником (імпортером) та ціною, за якою ці товари (послуги) придбані останнім у ланцюгу платником податку. При цьому сума податкового кредиту в останнього з ланцюга платника податку визначається з урахуванням найвищої ціни товару (послуги). Виходячи з цього, формується сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Водночас один чи декілька із платників податку на додану вартість у ланцюгу посередників або не декларує, або не виконує свої податкові зобов'язання зі сплати цього податку до бюджету. У результаті вся або частина різниці між сумами податку на додану вартість, що включені до своїх податкових зобов'язань виробником товарів, та сумою податкового кредиту, який взяв участь у формуванні бюджетного відшкодування та податкового кредиту останнім у ланцюгу платника податку, в даному випадку, позивачем, виявляється не сплаченою до державного бюджету. Натомість задекларована ним сума бюджетного відшкодування формально повинна бути сплачена цьому платнику податку на додану вартість. Така ситуація може призвести до прямих фінансових втрат державного бюджету.

Податковими органами проводяться зустрічні перевірки всіх платників податку по всьому ланцюгу. При цьому несплата податку до бюджету, принаймі одним з учасників ланцюга, розглядається податковими органами як обставина, що виключає можливість формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до викладеного, відшкодування податку на додану вартість можливе лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування податку на додану вартість. При цьому несплату податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга розглядається податковою службою як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету, а отже, виключає можливість бюджетного відшкодування.

Така правова позиція цілком узгоджується з вищевикладеними законодавчими нормами. Тому доводи податкової інспекції про те, що бюджетне відшкодування податку можливо тільки у випадку перевірки фактичної сплати даного податку по ланцюгу від виробника продукції до позивача к вигод набувача, є правомірними. Застосування аналогічного підходу до формування валових витрат суд вважає обґрунтованим.

Позивач є суб'єктом господарювання, займається достатньо тривалий час діяльністю у сфері посередництва в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами, літаками, оптової торгівлі машинами та устаткування, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів на даному сегменті ринку, тим паче, що постачальники знаходились в межах Херсонської та Миколаївської областей, повинен знати порядок укладання договорів та складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний перевіряти повноваження осіб, які укладали договір, які підписали розрахункові документи, накладні, податкові накладні, вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі. Суд вважає, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності безумовно несе певний ризик при здійснення господарських операцій, в даному випадку діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з особами, які для оформлення господарських операцій використовували підробні документи, складені "про людське око". Факт подальшого продажу позивачем придбаної таким чином техніки, товарів, не спростовує висновків податкової інспекції в акті перевірки.

Доводи позивача щодо порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.10 № 984, та Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.05 № 327, Податкового кодексу України щодо несвоєчасного підписання акту перевірки та несвоєчасного прийняття податкових повідомлень-рішень суд приймає до уваги, але вважає, що ці недоліки не позбавляють акт перевірки та рішення доказової сили, не є достатньою підставою визнання їх незаконними.

За таких обставин суд вважає правомірними дії ДПІ по визначенню податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток. В задоволенні позовних вимог відмовляється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату та час виготовлення постанови в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив :

Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 4 лютого 2011 року № 0000353500/0, № 0000343500/0, № 0000333500/0, № 0000322301/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 лютого 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1