Ухвала

від 21.11.2016 по справі 392/420/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Попович О.В. , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прім» про повернення земельної ділянки з чужого володіння, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є власником земельної ділянки, площею 4,92 га. Зазначив, що 12 червня 2015 року зареєстрував права власності на дану земельну ділянку, яку успадкував після смерті бабусі ОСОБА_3, яка розташована на території Кіровської сільської ради. За життя ОСОБА_3 уклала з відповідачем договір оренди земельної ділянки з терміном дії до 25 жовтня 2015 року. Після закінчення терміну дії договору позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення земельної ділянки, але відповідач не виконує зазначену вимогу, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив повернути йому у користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Прім» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, що розташована на території Кіровської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2016 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» ВССУ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним судом.

У зв'язку з цим скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ознайомившись із змістом касаційної скарги та судовими рішеннями, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сторони не перебувають у договірних відносинах з приводу належної ОСОБА_2 земельної ділянки, а отже позивач має право на повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволені позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийнявши спадщину, предметом якої є спірна земельна ділянка, позивач набув прав та обов'язків які існували у спадкодавця за укладеним нею договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Частиною першою статті 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Державна реєстрація договору, із моменту якої позивач вважає починається дія договору є лише адміністративним актом який закріплює на державному рівні права та обов'язки які виникли між сторонами.

За приписами ст. 148-1 ЗК України , до особи яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіції, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Статтею 204 ЦК Українивстановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Суд апеляційної інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2

Крім того, договір оренди на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 не був оскарженим, зокрема не ставилось ним питання про припинення чи розірвання договору оренди. Не зазначалось, що договір оренди на спірну земельну ділянку припинявся.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Прийнявши спадщину, предметом якої є земельна ділянка площею 4,9254 га, що розташована на території Кіровської сільської ради, ОСОБА_2 набув на неї права та обов'язки, які існували у ОСОБА_3 за укладеним нею договором оренди землі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись ст. п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и л а:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прім» про повернення земельної ділянки з чужого володіння, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Попович