Постанова

від 05.12.2016 по справі 815/5059/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5059/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Драчук О.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за угодою та ордером)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу № 980-о від 22.09.2016р., -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 листопада 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС № 980-о від 22.09.2016р.; стягнути судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 22.09.2016р. Одеською митницею ДФС прийнято наказ № 980-о, яким позивачу оголошено догану. На думку позивача, цей наказ є необґрунтованим, безпідставним, прийнятим упереджено, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, нерозсудливо, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких, зокрема, зазначено, що відповідно до Закону України В«Про державну службуВ» №889-VІІІ від 10.12.2015 р., Положення про Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС, затвердженого наказом Одеської митниці ДФС № 182 від 20.05.2016 р., на підставі доповідної записки №4735/15-70-20-01 від 30.05.2016 р. т.в.о. заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС щодо митного оформлення товару В«Імбир свіжий…В» наказом Одеської митниці ДФС № 306 від 16.08.2016 р. В«Про здійснення дисциплінарного провадженняВ» призначено здійснення дисциплінарного провадження стосовно старшого державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста В«ОСОБА_4 - портВ» Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 Відповідачем під час проведення всебічного аналізу митних оформлень, перевірки виконання доручень начальника Одеської митниці ДФС встановлено непоодинокі випадки порушень посадовими особами відділу митного оформлення №5 митного поста В«ОСОБА_4 - портВ» Одеської митниці ДФС. На підставі зазначеного наказом Одеської митниці ДФС № 980-о від 22.09.2016р. В«Про притягнення до дисциплінарної відповідальностіВ» за неналежне виконання посадових обов'язків оголошено догану ОСОБА_3

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з 21.04.2016р. обіймає посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста В«ОСОБА_4 -портВ» Одеської митниці ДФС (а.с. 139).

22.09.2016р. Одеською митницею ДФС видано наказ № 980-о, яким ОСОБА_3 оголошено догану з формулюванням причини - неналежне виконання посадових обов'язків (а.с. 13-16).

Підставами прийняття вказаного наказу зазначено копію службової записки дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС № 2652/15-70-18 від 09.09.2016р., копію подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС, копію пояснення ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2016р. (вх. № 2652/15-70-18) т.в.о. заступника управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_5 подано Начальнику Одеської митниці ДФС ОСОБА_6 доповідну записку (а.с. 63-64), в якій повідомлялось про митне оформлення митної декларації №500060006/2016/008602 з рівнем митної вартості 0,68 дол. США/кг за основним методом визначення митної вартості. Також зазначено, що згенеровані митні формальності здійснено з примітками: В«митну вартість визначено на підставі поданих документів, невідповідностей/порушень не виявлено, погоджено т.в.о. начальника відділу ОСОБА_4 (наявні попередні оформлення)В» . Крім того, у доповідній записці проводиться порівняння з раніше проведеними митними деклараціями того ж самого суб'єкта ЗЕД - ТО «³нні віді Віці ТрейдВ» в 2016 році за період з 11.04.2016р. по 30.05.2016р., в зв'язку з чим зазначено про падіння фактурної вартості товару двічі. З урахуванням цього, з метою недопущення можливого заниження рівня митної вартості товару за вищевказаними митними оформленнями, ОСОБА_5 просив ініціювати службову перевірку з наведених вище фактів.

За результатами розгляду доповідної записки 16.08.2016р. начальником Одеської митниці ДФС видано наказ №306 про здійснення дисциплінарного провадження стосовно старшого державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста В«ОСОБА_4 -портВ» ОСОБА_3 (а.с.17).

Позивач не погоджується із накладенням дисциплінарного стягнення, вважає його протиправним, в зв'язку з чим звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно ч.1 ст. 64 Закону України В«Про державну службуВ» за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 65 Закону України В«Про державну службуВ» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно ч.2 ст. 65 Закону України В«Про державну службуВ» дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Згідно ч.1 ст.66 Закону України В«Про державну службуВ» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно ч.3 ст.66 Закону України В«Про державну службуВ» у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Частинами 6, 7 ст.66 Закону України В«Про державну службуВ» дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Згідно положень ч.1 ст. 67 Закону України В«Про державну службуВ» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Частиною 1 ст. 68 Закону України В«Про державну службуВ» передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення. Пунктом 2 ч.2 ст.68 Закону України В«Про державну службуВ» передбачено, що на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

За приписам ч.ч.1-4 ст. 69 Закону України В«Про державну службуВ» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об'єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом.

Склад дисциплінарної комісії у державному органі затверджується наказом (розпорядженням) керівника державної служби. До складу дисциплінарної комісії у державному органі включаються в однаковій кількості: представники керівника державної служби, визначені ним одноосібно із числа державних службовців цього державного органу; представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу. До складу дисциплінарної комісії можуть включатися експерти або інші представники громадських об'єднань, утворених відповідно до Закону України "Про громадські об'єднання", за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. До складу дисциплінарної комісії повинна бути включена щонайменше одна особа, яка має юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня та досвід роботи за фахом.

Відповідно до ст. 16 Закону України В«Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльностіВ» профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

Легалізація всеукраїнських профспілок та їх об'єднань, інших профспілок та їх об'єднань здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань.

Для легалізації профспілок, об'єднань профспілок їх засновники або керівники виборних органів подають заяви. До заяви додаються статут (положення), протокол з'їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборні органи, наявність організацій профспілки у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, про засновників об'єднань.

На підставі поданих профспілкою, об'єднанням профспілок документів легалізуючий орган у місячний термін підтверджує заявлений статус за ознаками, визначеними статтею 11 цього Закону, включає профспілку, об'єднання профспілок до реєстру об'єднань громадян і видає профспілці, об'єднанню профспілок свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу.

Наказом Одеської митниці ДФС №164 від 12.05.2016 р. створена постійно діюча дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ, до складу якої від керівника державної служби Одеської митниці ДФС делеговані ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (а.с. 114).

Наказом Одеської митниці ДФС №167 від 17.05.2016р. на підставі подання Первинної профспілкової організації державних службовців Одеської митниці ДФС, листа Всеукраїнської громадської організації В«Координаційний центр громадської безпеки УкраїниВ» до дисциплінарної комісії включено представників виборного органу Первинної профспілкової організації державних службовців Одеської митниці ДФС: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12; представника громадського об'єднання «Координаційний центр громадської безпеки України» ОСОБА_13 (а.с. 115).

Проте згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань та Єдиного реєстру громадських об'єднань відсутні відомості про легалізацію Первинної профспілкової організації державних службовців Одеської митниці ДФС, водночас містяться відомості про Первинну профспілкову організацію працівників Одеської митниці ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи 34995348; місцезнаходження: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Гайдара, будинок 21-А). Зазначене також підтверджується копією листа Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 24.10.2016р. (вих. №24389/03-38) (а.с. 109).

Водночас, як вбачається зі змісту листа Первинної профспілкової організації працівників Одеської митниці ДФС від 24.10.2016р. (вих. №77/3-16) на засідання профкому Первинної профспілкової організації працівників Одеської митниці було обрано кандидатів щодо членства в дисциплінарній комісії Одеської митниці ДФС з розгляду дисциплінарних справ та надіслано на адресу начальника Одеської митниці ДФС відповідного листа, однак в порушення вимог Закону України В«Про державну службуВ» представники Первинної профспілкової організації працівників Одеської митниці ДФС до складу дисциплінарної комісії не включені (а.с.110).

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що в створеній дисциплінарній комісії були присутні три особи, які за законом не можуть бути її членами.

Підставою для видання оскаржуваного наказу послугувало, зокрема, подання голови комісії ОСОБА_7, яке було затверджене на засіданні Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС, про що зазначено в ньому (протокол засідання №14 від 06.09.2016р.) (а.с. 135-118).

Таким чином, призначення до складу дисциплінарної комісії трьох осіб від не легалізованої Первинної профспілкової організації державних службовців Одеської митниці ДФС є неправомірним.

За результатами проведених заходів наказом начальника Одеської митниці ДФС № 980-о від 22.09.2016р. за неналежне виконання посадових обов'язків оголошено догану старшому державному інспектору відділу митного оформлення №5 митного поста В«ОСОБА_7 -портВ» Одеської митниці ДФС ОСОБА_3.

При цьому зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що керівник митного органу вважав повністю встановленими дисциплінарною комісією фактичні обставини та без будь-якого аналізу відтворив у наказі виклад обставин і висновки дисциплінарної комісії, які й слугували фактичною підставою для дисциплінарної відповідальності позивача.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок їх в сукупності, суд вважає зазначений наказ необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани слугували складені за результатами здійснення дисциплінарного провадження стосовно старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста В«Одеса-портВ» Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 службова записка дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС № 2652/15-70-18 від 09.09.2016р., подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС (а.с. 135-137).

Згідно доповідної записки т.в.о. заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС ОСОБА_5 від 30.05.2016 р. № 4735/15-70-20-10, до відділу митного оформлення № 6 митного поста В«Одеса-портВ» Одеської ДФС декларантом TОB В«Віні Віді Віці ТрейдВ» було подано до митного оформлення тринадцять митних декларацій з пакетом документів до них на товар В«Імбир свіжий, не подрібнений, немеленийВ» , врожай 2016 року. Торгівельна марка - В« GoodfarmerВ» . Фірма-виробник - В« INVEST SP.Z.O.O.В» , ОСОБА_14. Країна виробництва - Китай. Код УКТЗЕД НОМЕР_1.

Однак зазначена доповідна записка містить відомості виключно щодо митного оформлення митної декларації № 500050005/2016/008602 від 30.05.2016р., а не митної декларації № 500060006/2016/003369 від 07.03.2016р., митне оформлення якої здійснював старший державний інспектор відділу митного оформлення № 5 митного поста В«Одеса-портВ» Одеської митниці ДФС ОСОБА_3.

Разом з тим зі змісту вказаної доповідної записки вбачається, що, на думку т.в.о. заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС ОСОБА_5, потребували службової перевірки питання щодо неналежності митного оформлення (за митною декларацією № 500050005/2016/008602 від 30.05.2016р.) відповідно до доручення начальника Одеської митниці ДФС № 1/15-70-00 від 06.11.2015р.; неможливість вважати контракт № 08/16 як прямий (стороною якого є виробник товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що старший державний інспектор відділу митного оформлення № 5 митного поста В«Одеса-порт»« Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 допустив несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, що призвело до порушення вимог Митного кодексу України, порушення посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста В«Одеса-портВ» Одеської митниці ДФС, і в результаті це призвело до втрати митних платежів у розмірі 17371,13 грн. (а.с. 135-138).

Також у поданні дисциплінарної комісії зазначено, що в своїх поясненнях ОСОБА_3 поважних причин неналежного виконання своїх службових обов'язків не навів.

При цьому згідно наданих 17.10.2016 р. пояснень (а.с. 131-134) ОСОБА_3 зазначив, що 07.03.2016 р. декларантом ТОВ В«Віні Віді Віці ТрейдВ» було надано до митного оформлення ЕМД за внутрішнім номером 5419 на вантаж: «Імбир». ЕМД було прийнято до митного оформлення та зареєстровано за номером 500060006/2016/003369. За ЕМД системою АСАУР було сформовано форму контролю: « 105-2». При цьому вказано, що за результатами аналізу наявної у митному органі інформації щодо митної вартості на аналогічні товари, розглянувши подані декларантом документи в яких не було виявлено невідповідностей в числових значеннях, митну формальність було здійснено. Митна вартість була визначена на підставі поданих до митного контролю документів.

За висновком комісії, який знайшов своє відображення у поданні від 06.09.2016 р., позивач підлягав притягненню до дисциплінарної відповідальності згідно положень ст.65 та ст.66 Закону України В«Про державну службуВ» у вигляді догани.

Слід зазначити, що спосіб, в який викладені висновки комісії, свідчить про відсутність відповіді на доречні та важливі аргументи та доводи позивача стосовно відсутності фактичного підґрунтя для притягнення його до відповідальності.

Так, ключовим елементом доповідної записки т.в.о. заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС ОСОБА_5, якою було ініційовано службову перевірку, є твердження про те, що походження товару з Китаю унеможливлює розгляд контракту, який укладений між ТОВ В«Віні Віді Віці ТрейдВ» та В« Invest SP.Z.O.O.В» , стороною якого є виробник.

Суд враховує, що з метою однозначного тлумачення поняття В«виробник товарівВ» при внесенні до вантажної митної декларації відомостей про зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, в листі № 11/2-10.10/15938-ЕП від 13.12.2010р. Державна митна служба України роз'яснила, що під поняттям В«виробник товарівВ» слід розуміти особу, яка заявляє про себе як про виробника товару, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує таку особу, незалежно від того, чи виготовляє ця особа товар безпосередньо, чи такий товар виготовляється на її замовлення.

Цим же листом відкликано попередній - № 11/2-16/10715-ЕП від 29.09.2008 р., яким встановлювалося визначення В«виробник товарівВ» як особи, яка виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує таку особу.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvonne van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (В«Лелас проти ХорватіїВ» , заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і В«Тошкуце та інші проти РумуніїВ» , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (В«Онер'їлдіз проти ТуреччиниВ» , п. 128, та В«Беєлер проти ІталіїВ» , п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (В«Лелас проти ХорватіїВ» , п. 74).

Як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент вирішення спору, роз'яснення Державної митної служби України № 11/2-10.10/15938-ЕП від 13.12.2010 р. було/є чинним, у зв'язку із чим суд надає перевагу відповідним доводам позивача, який під час здійснення посадових обов'язків керувався останнім. В даному випадку державним органом не було дотримано власної запровадженої консультації/роз'яснення, без будь-якого мотивування такого відступу, чим безумовно порушено принцип юридичної визначеності.

Наступним стверджувальним елементом узагальненого порушення позивачем низки посадових обов'язків та вимог МК України визначено здійснення митних формальностей за МД № 500060006/2016/003369 від 07.03.2016р. з порушенням доручення начальника Одеської митниці ДФС.

Зі змісту вказаного доручення (а.с. 19-20) вбачається, що останнє прийнято з метою спрощення і прискорення процедур митного оформлення, усунення безпідставних затримок, які призводять до суттєвих додаткових витрат суб'єктів ЗЕД, забезпечення відповідальності стандартам ВТО і Всесвітньої митної організації при здійсненні митного оформлення та сприяння розвитку міжнародних торгівельних відносин.

Згідно з п.1.1 цього доручення керівникам митних постів належить за умови дотримання положень Митного кодексу України під час митного оформлення товарів, якщо умови застосування основного методу визначення митної вартості згідно ст. 58 Митного кодексу України виконані, у разі походження, що підтверджується шляхом подання декларантом сертифікату про походження товару, та відправлення товарів з країн: ОСОБА_9, Австрії, Бельгії, Канади, Чехії, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Греції, Угорщини, Ісландії, Ірландії, Ізраїлю, Італії, Японії, Люксембургу, Нідерландів, Нової Зеландії, Норвегії, Польщі, Португалії, Словаччини, Словенії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Великобританії, Сполучених Штатів Америки, здійснювати митне оформлення товарів із застосуванням основного методу визначення митної вартості у прискореному порядку. Вищезазначене ґрунтується на мінімальному рівні ризику заниження митної вартості товарів походженням з цих країн, а також на можливості оперативного обміну і перевірки достовірності наданого сертифіката, відомостей щодо вартості тощо.

Пунктом 1.2 визначено з метою недопущення безпідставних затримок митного оформлення товарів товарних груп 52-60 згідно УКТЗЕД (тканина) форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання митного законодавства при митному оформленні, обирати виключно на підставі результатів системи управління ризиками.

Беручи до уваги, що товар В«Імбир свіжий…В» , який імпортувався з ОСОБА_14, за МД № 500060006/2016/003369 від 07.03.2016р., доручення начальника Одеської митниці ДФС не поширювалося на відповідні митні процедури. Тим більше, що основною метою вказаного доручення визначено спрощення і прискорення процедур митного оформлення, тоді як т.в.о. заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС ОСОБА_15, як і дисциплінарною комісією та самим начальником митного органу, витлумачено доручення на користь додаткового ускладнення процедури митного оформлення. В той же час, відповідних звернень до митного органу ОСОБА_14 аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням і відділом митно-тарифного регулювання згідно п.2 доручення здійснено не було.

Вирішуючи спір, суд враховує, що точність та передбачуваність підстав для дисциплінарної відповідальності є надзвичайно бажаними для цілей юридичної визначеності та особливо для гарантування незалежності.

Вислів В«згідно із закономВ» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі В«Копп проти ШвейцаріїВ» , п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).

Отже, ця фраза передбачає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі В« C.G. та інші проти БолгаріїВ» , заява № 1365/07, п. 39). Крім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій у цьому контексті є необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (рішення у справі В« P. G. та J. H. проти Сполученого КоролівстваВ» , заява № 44787/98, п. 46, ECHR 2001-IX).

Оцінюючи обґрунтованість оскаржуваного наказу, суд виходить із того, що відповідний висновок має прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час перевірки і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Відповідне дисциплінарне провадження повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.

Отже, суд приходить до висновку, що дисциплінарною комісією не вжито заходів щодо об'єктивного та оперативного встановлення обставин, зазначених у пп. 9, 10, 12 ч.2 ст.73 Закону України В«Про державну службуВ» , оскільки саме проведення перевірки було поверховим та неповним, а висновки побудовані на помилковому тлумаченні законодавства.

Комісією фактично констатовано порушення позивачем вимог посадової інструкції та МК України, в основу чого покладено неправомірне, як встановлено судом вище, твердження про відсутність підстав для проведення митного оформлення за поданими декларантом документами, не вдаючись до будь-якого аналізу чи оцінювання вихідних даних для таких висновків, і без відповідного обґрунтування, яке повинно базуватись на відповідних фактах та обставинах та із застосуванням чітких та зрозумілих критеріїв.

Згідно ч.1 ст.75 Закону України В«Про державну службуВ» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Однак, в порушення вищезазначеної норми, перед накладенням дисциплінарного стягнення на позивача суб'єкт призначення не отримував від позивача відповідних письмових пояснень.

Крім того, в порушення ст.76 Закону України В«Про державну службуВ» позивачу не було забезпечено реалізацію права на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи, внесення зауважень, заявити клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин.

Так, колективне звернення щодо надання додаткової інформації по дисциплінарним провадженням, які були розпочаті у т.ч. відносно позивача, від 14.09.2016 р. (а.с. 56-61) по суті розглянуто не було. Натомість листом від 23.09.2016 р. № 3415/10/15-70-18-НО-132 (а.с. 62) начальником Одеської митниці ДФС повідомлено заявників про неможливість розгляду порушених у зверненні питань, оскільки здійснення дисциплінарних проваджень завершено та за їх результатами прийняті відповідні рішення. Таким чином, у період з 14.09.2016 р. по 23.09.2016 р. звернення взагалі не розглядалося, а 23.09.2016 р. останнє було залишено без розгляду, оскільки в цей же день здійснення заходів по дисциплінарним провадженням було завершено. В той же час оскаржуваний наказ прийнятий 22.09.2016 р., тобто із порушенням встановленого ч.1 ст.77 Закону України В«Про державну службуВ» десятиденного строку на прийняття рішення після отримання подання дисциплінарної комісії від 06.09.2016 р.

При цьому принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (В«Лелас проти ХорватіїВ» і В«Тошкуце та інші проти РумуніїВ» ) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (В«Онер'їлдіз проти ТуреччиниВ» ).

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) дисциплінарного провадження про порушення позивачем вимог посадової інструкції та МК України, здійснений без вирішення питання про винуватість чи невинуватість позивача, без аналізу питання юридичної кваліфікації рішення позивача і без оцінки свідчень, наданих ним безпосередньо.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового розгляду, вказує на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу № 980-о від 22.09.2016р. діяв із суттєвим порушенням законодавства, яким врегульовано формування дисциплінарної комісії, а також без врахування фактичних обставин, які підлягали встановленню в ході проведення дисциплінарного провадження, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу № 980-о від 22.09.2016р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС № 980-о від 22.09.2016р.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.12.2016 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.