Рішення

від 02.12.2016 по справі 904/8809/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.2016 Справа № 904/8809/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНОМ", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних за договором підряду

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дог. від 18.02.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №13 від 29.01.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІНОМ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Ф.Е. Дзержинського" про стягнення пені у розмірі 46 452,01грн., 3% річних у розмірі 3 619,86грн., інфляційних у розмірі 12 872,38грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі №904/2244/16 з відповідача стягнуто основний борг, пеню, річні та інфляційні. Однак відповідач сплатив дану заборгованість 06.07.2016р. та 29.07.2016р., у зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п.10.2. договору, а також інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, донараховані на основний борг.

Відповідач проти позову заперечує частково, вважає, що позивач неправильно здійснив розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, у зв"язку з чим надав свій контррозрахунок.

У судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

29.11.2016р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. (набрало законної сили 06.06.2016р.) у справі №904/2244/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біном", м. Запоріжжя, до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, про стягнення заборгованості в сумі 521 263, 29грн. встановлено, що 07.08.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Біном" (позивач; підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (відповідач; замовник) укладено договір підряду на виконання пусконалагоджувальних робіт №14-1381-02.

У період з листопада 2014р. по березень 2016р. позивач виконав підрядні роботи на загальну суму 827 939,90грн., а відповідач перерахував позивачу аванс в сумі 99 132,84грн. та оплатив виконані роботи у розмірі 369 347,16грн., несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 359 459,90грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі №904/2244/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біном" 359 459,90грн. основного боргу, 7 500,47грн. річних, 35 527,96грн. інфляції, 114 416,34грн. пені, 7 753,57грн. судового збору; в решті позовних вимог відмовлено. Розстрочено виконання рішення суду строком на 2 місяці, шляхом сплати рівними частинами до 30 числа кожного місяця: червень 2016р. - 258 452,34грн., липень 2016р. - 258 452,33грн.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки відповідач сплатив дану заборгованість 06.07.2016р. та 29.07.2016р., позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п.10.2. договору, а також інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, донараховані на основний борг.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.10.2. договору за порушення терміну оплати виконаних і прийнятих робіт замовник сплачує підряднику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму боргу 295 233,00грн. за період з 17.03.2016р. по 06.07.2016р. у розмірі 35 097,23грн., пеню, нараховану на суму боргу 64 226,40грн. за період з 15.03.2016р. по 06.07.2016р. у розмірі 7 789,64грн., пеню, нараховану на суму боргу 179 729,95грн. за період з 07.07.2016р. по 28.07.2016р. у розмірі 3 565,14грн., що разом складає 46 452,01грн.

Заборгованість у розмірі 295 233,00грн. виникла за актами виконаних робіт від 25.09.2015р. (строк оплати 23.10.2015р.), період для нарахування пені у відповідності до вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України - з 24.10.2015р. по 24.04.2016р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі №904/2244/16 стягнуто з відповідача пеню, нараховану по 16.03.2016р.

Отже період для нарахування пені на суму боргу 295 233,00грн. - з 17.03.2016р. по 24.04.2016р., пеня складає 13 734,43грн.

Заборгованість у розмірі 64 226,40грн. виникла за актами виконаних робіт від 15.03.2016р. (строк оплати 12.04.2016р.), період для нарахування пені у відповідності до вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України - з 13.04.2016р. по 05.07.2016р. (дата оплати до розрахунку не включається), пеня складає 5 507,62грн.

Сума 179 729,95грн., на яку нарахована пеня за період з 07.07.2016р. по 28.07.2016р., не є сумою основного боргу, позивачем не обгрунтована та не підтверджена належними доказами.

У зв"язку з цим загальний розмір пені, який підлягає до стягнення, складає 19 242,05грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу 295 233,50грн. за період з 17.03.2016р. по 06.07.2016р. у розмірі 2 710,34грн., 3% річних, нарахованих на суму боргу 64 226,40грн. за період з 15.03.2016р. по 06.07.2016р. у розмірі 600,15грн., 3% річних, нарахованих на суму боргу 179 729,95грн. за період з 07.07.2016р. по 27.07.2016р. у розмірі 309,37грн., що разом складає 3 619,86грн.

Заборгованість у розмірі 295 233,50грн. виникла за актами виконаних робіт від 25.09.2015р. (строк оплати 23.10.2015р.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі №904/2244/16 стягнуто з відповідача річні, нараховані по 16.03.2016р.

Отже період для нарахування 3% річних на суму боргу 295 233,50грн. - з 17.03.2016р. по 05.07.2016р. (дата оплати до розрахунку не включається), 3% річних складають 2 693,50грн.

Заборгованість у розмірі 64 226,40грн. виникла за актами виконаних робіт від 15.03.2016р. (строк оплати 12.04.2016р.).

Отже період для нарахування 3% річних на суму боргу 64 226,40грн. - з 13.04.2016р. по 05.07.2016р. (дата оплати до розрахунку не включається), 3% річних складають 443,43грн.

Сума 179 729,95грн., на яку нараховані 3% річних за період з 07.07.2016р. по 27.07.2016р., не є сумою основного боргу, позивачем не обгрунтована та не підтверджена належними доказами.

У зв"язку з цим загальний розмір 3% річних, який підлягає до стягнення, складає 3 136,93грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні, нараховані на суму боргу 295 233,50грн. за період з 17.03.2016р. по 06.07.2016р. у розмірі 10 026,99грн., інфляційні, нараховані на суму боргу 64 226,40грн. за період з 15.03.2016р. по 06.07.2016р. у розмірі 2 845,39грн., що разом складає 12 872,38грн.

Заборгованість у розмірі 295 233,50грн. виникла за актами виконаних робіт від 25.09.2015р. (строк оплати 23.10.2015р.).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2016р. у справі №904/2244/16 стягнуто з відповідача інфляційні, нараховані по березень 2016р.

Отже період для нарахування інфляційних на суму боргу 295 233,50грн. - з квітня по червень 2016р., інфляційні складають 10 026,99грн. та підлягають до стягнення.

Заборгованість у розмірі 64 226,40грн. виникла за актами виконаних робіт від 15.03.2016р. (строк оплати 12.04.2016р.).

Інфляційні слід нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже період для нарахування інфляційних на суму боргу 64 226,40грн. - з травня по червень 2016р., індекс інфляції має від'ємне значення. Отже, сума заборгованості внаслідок інфляційних процесів не збільшилась. Тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до абз.4 п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Позивач також просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 031,60грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем надано суду докази про надання адвокатських послуг, а саме: договір про надання правової допомоги від 18.02.2016р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНОМ" та адвокатом ОСОБА_1; акт приймання-передачі наданих послуг від 25.11.2016р.; видатковий касовий ордер від 25.11.2016р. на суму 3 031,60грн.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається із наданих позивачем документів, вартість адвокатських послуг склала 3 031,60грн.

Суд вважає вказану суму винагороди, сплачену позивачем, явно завищеною, оскільки спір стосується донарахування пені, 3% річних та інфляційних на суму основного боргу, стягнутого за рішенням суду, отже, підготовка позовної заяви за таким спором не є складною та не потребує значних витрат часу кваліфікованого спеціаліста. Крім того, позивач неправильно здійснив розрахунки пені, 3% річних та інфляційних.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00грн.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам"янське, вул. Кірова, 18б, ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНОМ" (69093, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 19271888) пеню у розмірі 19 242,05грн. (дев"ятнадцять тисяч двісті сорок дві грн. 05коп.), 3% річних у розмірі 3 136,93грн. (три тисячі сто тридцять шість грн. 93коп.), інфляційні у розмірі 10 026,99грн. (десять тисяч двадцять шість грн. 99коп.), 709,44грн. (сімсот дев"ять грн. 44коп.) судового збору та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00грн. (дві тисячі).

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2016р.

Суддя ОСОБА_3