Рішення

від 24.10.2016 по справі 910/15555/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016Справа №910/15555/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асабай"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопрофтехнологія"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін:

від позивача: Юксель Т.З. - за довіреністю від 05.10.2016 року;

Матвєєва А.М. - за довіреністю від 05.10.2016 року;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 24 жовтня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Асабай" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопрофтехнологія" (відповідач) про стягнення 189 630,00 грн. основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору №210316/2 від 21.03.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/15555/16. Розгляд справи призначено на 05.10.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 року розгляд справи відкладено на 24.10.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асабай" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопрофтехнологія" (покупець) укладено Договір №210316/2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати покупцю товар, а покупець в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором, зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно п. 5.5., з метою подальшого продажу (дистрибуції), від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу, відповідно до домовленостей сторін щодо території дії цього Договору та з урахуванням визначної умовами цього Договору цінової політики.

Асортимент та загальна кількість товару, що продається згідно цього Договору, визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товар, який був поставлений, в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що датою прийняття товару покупцем вважається дата підписання сторонами відповідної накладної на товар, що поставляється продавцем (з обов'язковим зазначенням у накладній специфікації товару).

Згідно з п. 5.5. договору оплата покупцем за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі у термін, який не перевищує 30 календарних днів з дати поставки або у термін, вказаний у накладній. Датою оплати товару вважається дата надходження коштів на банківський рахунок продавця.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 8.1 Договору).

Відповідно до видаткових накладних №44 від 24.03.2016 року та №48 від 29.03.2016 року позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 189 630,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за Договором №210316/2 від 21.03.2016 року щодо оплати товару, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 189 630,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив поставку товару на загальну суму 189 630,00 грн., що підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними №44 від 24.03.2016 року на суму 100 620,00 грн. та №48 від 29.03.2016 року на суму 89 010,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте відповідач всупереч п. 5.5. Договору поставки своє зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 189 630,00 грн.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №210316/2 від 21.03.2016 року, яка складає 189 630,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми заборгованості, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2 844,45 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопрофтехнологія" (02122, м. Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1, ідентифікаційний код 39733277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асабай" (04215, м. Київ, проспект Свободи, будинок 26-В, ідентифікаційний код 36228532) грошові кошти: 189 630,00 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять гривень) основного боргу та 2 844,45 грн. (дві тисячі вісімсот сорок чотири гривні 45 копійок) судового збору. Видати наказ.

3. Копію рішення направити відповідачу у справі №910/15555/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.11.2016 року.

СуддяЮ.В. Цюкало