Рішення

від 01.12.2016 по справі 910/18474/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016Справа № 910/18474/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - Банк) до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТСІТІ-ГРУП" (далі - Товариство) про стягнення 92 963,89 грн.,

за участі представників:

позивача: не з'явилися,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2016 року Банк звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 21 серпня 2013 року Товариство, шляхом реєстрації заяви через інтернет-клієнт-банкінг, приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://a-bank.com.ua, які разом складають договір банківського обслуговування. На виконання умов вказаного правочину Банк відкрив відповідачу поточний рахунок № 26008010010525. Оскільки Товариство свої зобов'язання за спірним договором щодо повернення суми грошових коштів не виконало, Банк, посилаючись на статті 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача 92 963,89 грн. заборгованості за кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року порушено провадження у справі № 910/18474/16 та призначено її розгляд на 3 листопада 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 3 листопада 2016 року розгляд справи відклав на 1 грудня 2016 року.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання, призначене на 1 грудня 2016 року, не забезпечив.

Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника також не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду у даній справі від 10 жовтня 2016 року та 3 листопада 2016 року надіслані сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми сторони завчасно та належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Крім того, їм надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2013 року Товариство, шляхом реєстрації заяви через інтернет-клієнт-банкінг, приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://a-bank.com.ua, які разом складають договір банківського обслуговування.

Згідно з пунктом 3.2.2.12.2 Умов цей договір підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законам України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до умов договору відповідачу було відкрито в Банку поточний рахунок № 26008010010525.

Розділами 3.1.1, 3.2.2 зазначених умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" Банк надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача в сумі й на дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (пункти 3.1.1.108, 3.1.1.109 Умов).

Відповідно до пункту 3.2.2.1 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки, за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Всі зазначені реквізити вказані у виписках по рахунках.

Відповідно до пункту 3.2.2.2 Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4 % річних (але не менш, ніж 5 грн.) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом на дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30 червня 2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28 % річних. Починаючи з 1 липня 2014 року, Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36 річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому, за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Після укладення договору відповідач почав користуватись послугою "Гарантований платіж", яка надавалася Банком для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами Товариства, що підтверджуються виписками по рахунках та розрахунком заборгованості.

Відповідно до пункту 3.2.2.7.8 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови" вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, що підтверджується виписками по рахунках відповідача (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).

Проте Товариство свої зобов'язання за вказаним правочином не виконало, внаслідок чого станом на 13 вересня 2016 року в останнього утворилась заборгованість перед Банком у розмірі 92 963,89 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно з частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Зазначена стаття не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися й інші засоби зв'язку, наприклад електронний.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що сума боргу за вищезазначеним договором, яка складає 92 963,89 грн., підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог Банку до Товариства щодо стягнення даної суми грошових коштів. У зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТСІТІ-ГРУП" (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, будинок 15 літ. А, н/п № 17, ідентифікаційний код 38605734) на користь публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11, ідентифікаційний код 14360080) 92 963 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн. 89 коп. заборгованості за кредитом, а також 1 394 (одну тисячу триста дев'яносто чотири) грн. 46 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 6 грудня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко