Рішення

від 01.12.2016 по справі 910/16856/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016Справа №910/16856/16 За позовом Київського учбово-виробничого підприємства № 4 Українського товариства

сліпих

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ріелті ЛТД"

про стягнення 29742,82 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача Тимченко В.І. (за дов.)

від відповідача не з'явились

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.12.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Київське учбово-виробниче підприємство № 4 Українського товариства сліпих до товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ріелті ЛТД" про стягнення 29742,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов, укладеного між позивачем та відповідачем, договору від 01.04.2014 року та норм чинного законодавства несвоєчасно розрахувався за надані послуги, внаслідок чого в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 11186,22 грн. Через прострочення відповідача з позивача стягнули штрафні санкції, які позивач просить стягнути з відповідача. Загальна сума позовних вимог становить 29742,82 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16856/16, розгляд останньої призначено на 10.10.2016.

Позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач в судове засідання 10.10.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, вимог ухвали суду від 16.09.2016 про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 10.10.2016 розгляд справи відкладено на 07.11.2016.

Позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду.

Позивачем подано пояснення до позову.

Відповідач в судове засідання 07.11.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, вимог ухвали суду від 10.10.2016 про відкладення розгляду справи не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 07.11.2016 розгляд справи відкладено на 21.11.2016 та продовжено строки вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Відповідач в судове засідання 21.11.2016 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, вимог ухвали суду від 07.11.2016 про відкладення розгляду справи не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 21.11.2016 розгляд справи відкладено на 01.12.2016.

В судове засідання 01.12.2016 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, з адреси місцезнаходження відповідача до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.2014 року між Київським учбово-виробничим підприємством № 4 Українського Товариства Сліпих (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Ріелті ЛТД" (замовник) був укладений договір № б\н, пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що виконавець здійснює послуги по резервуванню, оформленню договорів оренди та суборенди вказаної земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Фанерна, 5-а у Дніпровському районі м. Києва; розмір - 6815 м. кв; цільове призначення - для будівництва та обслуговування тимчасових металевих гаражів; кадастровий номер - 80000000000:63:197:0016.

Згідно з п. 3.1, 3.2.1 договору сторони домовились, щодо щомісячної компенсації суми орендної плати за земельну ділянку в розмірі 6000,00 грн., ПДВ не передбачено. Оплата вказаних послуг проводиться в наступному порядку: сума вказана у п. 3.1 цього договору сплачується замовником на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі до 25 числа кожного місяця до закінчення цього договору.

У випадках порушення термінів оплати, визначених у п. 3.2 договору, виконавець має право призупинити виконання робіт до погашення всієї заборгованості (п. 6.3 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, але не пізніше 31.12.2014. (п. 8.1 договору).

Станом на день розгляду справи в суді сума боргу згідно п. 3.1 договору від 01.04.2014 № б\н становить 11186,22 грн. Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості на користь позивача суду не надано.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 23/1 від 28.03.2016 на суму 17247,81 грн.

Згідно статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором чітко встановлений строк виконання грошового зобов'язання - до 25 числа кожного місяця до закінчення цього договору. Судом встановлено, що відповідача в супереч погоджених сторонами умов договору щодо строків та суми оплати за договором свої грошові зобов'язання не виконав належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підтверджені та нормативно обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, в сумі 11186,22 грн.

Щодо стягнення з відповідача 6061,59 грн. за прострочення платежу (штраф який нарахувала ДПІ) та штрафних санкцій у розмірі 12495,01 грн. (відповідають подвійній обліковій ставці НБУ за користування коштами).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2015 № 826/4486/15, яка набрала законної сили. у справі за позовом Київського учбово-виробничого підприємства № 4 Українського товариства сліпих до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, терті особи: Київська міська рада; Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, стягнення грошових коштів встановлено, що рішенням Київської міської ради від 07 липня 2005 року № 581/3157 затверджено проект відведення земельної ділянки позивачу для будівництва та обслуговування тимчасових металевих гаражів на вул. Фанерній, 5-а у Дніпровському районі міста Києва та передано позивачу в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,68 га (далі по тексту - земельна ділянка), в межах червоних ліній, для будівництва та обслуговування тимчасових металевих гаражів на вул. Фанерній, 5-а у Дніпровському районі міста Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. На виконання вказаного рішення між Київською міською радою та позивачем 24 січня 2006 року укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 07 лютого 2006 року за № 66-6-00324 (далі по тексту - договір оренди земельної ділянки), строком на 5 років. Матеріалами справи підтверджено, що листом від 26 жовтня 2010 року №147/1 позивач просив голову Київської міської ради поновити дію договору оренди земельної ділянки. Рішення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки не приймалося, що не заперечується сторонами справи. Не дивлячись на листування з відповідачем позивач продовжував складати та подавати податкові декларації з орендної плати, сплачувати орендну плату та податок за землю. Сплата орендної плати за користування земельною ділянкою підтверджується банківськими виписками з січня 2012 року по жовтень 2014 року включно, а також платіжними дорученнями за 2014 рік. За 2012-2014 роки позивачем сплачено орендну плату за користування земельною ділянкою у сумі 208435,48 грн. на підставі договору оренди земельної ділянки.

Отже обставини встановлені щодо користування Київським учбово-виробничим підприємством № 4 Українського товариства сліпих земельною ділянкою по вул. Фанерній, 5-А у м. Києві та сплати ним орендної плати за вказану земельну ділянку являються встановленими щодо позивача у даній справі.

До матеріалів справи надано договір суборенди земельної ділянки від 04.11.2008 року (зареєстровано в реєстрі за № 7784, укладеного між Київським учбово-виробничим підприємством № 4 Українського товариства сліпих (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Ріелті ЛТД" (суборендар), згідно якого було передано в суборенду земельну ділянку по віл Фанерній, 5-а у м. Києві; розмір - 6815 м. кв; цільове призначення - для будівництва та обслуговування тимчасових металевих гаражів; кадастровий номер - 80000000000:63:197:0016. Договір суборенди зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.07.2009 № 66-6-00529.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 06.07.2009 земельна ділянка, визначена договором суборенди була передана суборендарю. Доказів припинення користування суборендарем земельною ділянкою суду не надано.

До матеріалів справи надано по платнику податків Київському учбово-виробничому підприємству № 4 Українського товариства сліпих повідомлення від 05.11.2015 № 0001/26-53-26-22 з зазначенням суми податкового боргу у розмірі 17247,81 грн. та надано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2015 № Ю-1026 з визначенням суми податкового боргу у розмірі 11186,22 грн., а саме недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов язкове державне страхування (необхідне підкреслити). Зазначена податкова вимоги не підтверджує наявність боргу з орендної плати за землю або земельного податку, оскільки стосується інших податків та обов язкових платежів.

До матеріалів справи надано копії банківських виписок на підтвердження погашення позивачем боргу з орендної плати за землю за період листопад-грудень 2014 року у розмірі 11149,04 грн. (без ПДВ), та за 2014 рік на суму 6000 грн. (без ПДВ).

Крім того, до матеріалів справи надано копії банківських виписок на підтвердження факту оплати позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою.

Договором від 01.04.2014 № б\н не передбачено міру відповідальності за прострочення грошового зобов'язання крім призупинення виконання робіт до погашення суми заборгованості. Встановлено, що відповідальність може бути застосована відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Так, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Отже ні договором між сторонами ні чинним законодавством не передбачено стягнення з відповідача 6061,59 грн. за прострочення платежу (штраф який нарахувала ДПІ) та штрафних санкцій у розмірі 12495,01 грн. (відповідають подвійній обліковій ставці НБУ за користування коштами). Для стягнення вказаних коштів у вигляді збитків відсутній весь склад правопорушення, необхідний для покладення на відповідача збитків. Договором не передбачено можливість стягнення з відповідача пені і не передбачено можливість стягнення за користування грошовими коштами штрафних санкцій у розмірі облікової ставки НБУ.

Судом визнаються вимоги позивача про стягнення 6061,59 грн. та 12495,01 грн. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, вимоги позивача є обґрунтованими в частині та підлягають задоволенню на суму 11186,22 грн.

Щодо надміру сплаченого позивачем судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивач вказав ціну позову у розмірі 29742,82 грн., з якої мав сплатити суму судового збору у розмірі 1378,00 грн. До матеріалів справи надано платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1450,00 грн. Отже сума надміру сплаченого судового збору становить 72,00 грн.

На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ріелті ЛТД" (02090, м. Київ, бульвар Ярослава Гашека, буд. 24, код ЄДРПОУ 39123430) на Київського учбово-виробничого підприємства № 4 Українського товариства сліпих (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 4, код ЄДРПОУ 05417986) 11186 (одинадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 22 коп. - основного боргу, 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн. 26 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.12.2016

Суддя І.В.Усатенко