Рішення

від 28.11.2016 по справі 911/3187/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р.                                                             Справа № 911/3187/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Київпассервіс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Артсервіс”

про стягнення 17 435,88 грн.

за участю представників:

позивач – не з'явився;

відповідач – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства “Київпассервіс” (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Артсервіс” (відповідач) про стягнення 17 435,88 грн. за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6497-10/13 від 10.06.2013 та за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.06.2013, з яких: 10 239,89 грн. заборгованості за Договором оренди, 2 021,01 грн. заборгованості Договором про відшкодування, 3 877,80 грн. пені, 300,31 грн. 3 % річних, 367,27 грн. штрафу та 629,60 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2016 порушено провадження у справі № 911/3187/16 та призначено до розгляду на 24.10.2016.

Ухвалою суду від 24.10.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 28.11.2016.

В судове засідання 28.11.2016 сторони не з'явились.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду надсилались відповідачу за адресою вказаною в Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»,

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд, керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 28.11.2016 оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

10 червня 2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Артсервіс» (орендар) укладено договір оренди № 6497-10/13 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди, а також акту приймання-передачі від 10.06.2013 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно частину нежитлового приміщення – загальною площею 3, 93 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, пр.-т Науки, ? на 1-му поверсі будівлі автовокзалу «Київ» (майно), яке перебуває на балансі Державного підприємства «Київпассервіс»,вартість якого визначена згідно висновком про вартість станом на 28.02.2013 і становить 60 880, 00 грн.

Відповідно до пункту 5.3 договору оренди, орендар зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу та визначається відповідно до п. 3.3 договору оренди за кожний наступний місяць шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У п. 3.6 договору оренди зазначено, що орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Термін дії договору з 10.06.2013 по 10.05.2016 включно(п.10.1).

Крім того, відповідно до п. 5.11 договору оренди, орендар зобов'язаний протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання вимог п. 5.11 договору оренди, 20.06.2013 між ДП «Київпассервіс» (балансоутримувачем) і ТОВ «БК Артсервіс» (орендарем) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (договір відшкодування).

Згідно з п. 2.2 договору відшкодування, орендар сплачує (компенсує) комунальні та інші послуги на підставі рахунків, виставлених балансоутримувачем, на протязі трьох банківських днів з дати отримання рахунку. Орендар самостійно отримує від балансоутримувача оформлений рахунок. У випадку відсутності в орендаря рахунку на оплату послуг, орендар зобов'язаний компенсувати послуги не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним, в розмірі середньомісячної оплати послуг, які сплачувались орендарем за попередні місяці в період дії договору відшкодування.

Відповідно до п. 3.2.1 договору відшкодування, орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за надані послуги згідно до пункту 2.1 договору відшкодування.

Цей договір укладений на термін дії договору № 6497-10/13 від 10.06.2013. (п. 6.1).

Згідно з частиною шостою ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 754 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами першою та п'ятою ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 2 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Тобто, орендар зобов'язаний вносити орендодавцеві платіж за користування майном. Розмір, форма, і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно з наказом Фонду Державного майна України від 22.08.2000 р. № 1765 "Щодо роз'яснень і рекомендацій до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" витрати на утримання орендованого майна компенсуються орендарем балансоутримувачу, а плата за послуги, які надає балансоутримувач орендареві, сплачується балансоутримувачу за окремою угодою, яку укладають орендар з балансоутримувачем орендованого майна.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вказані обставини, та враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов'язання, не сплативши в повному обсязі розмір орендної плати (10 239,89 грн. за період з 01.12.2015 по 31.03.2016) та компенсацію витрат на утримання орендованого майна (2 021, 01 грн. за період з 01.12.2015 по 31.03.2016), доказів оплати не надав, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що заборгованість у розмірі 12 260,90 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань, зокрема, п.п. 3.7 та 3.8 договору оренди та п. 3.2.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача, позивач просить стягнути з відповідача 367,27 грн. штрафу та 3877, 80 грн. пені.

Так, при несвоєчасному внесенні орендної плати та інших витрат, визначених договором про відшкодування, на відповідача покладається обов'язок сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми належної до сплати та за весь період прострочення платежу (п.п. 3.7 договору оренди та п. 3.2.1 договору про відшкодування витрат).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно наданого позивачем розрахунку, останнім здійснено нарахування пені на загальну суму заборгованості в розмірі 12 260, 90 грн. за період з 01.12.2015 по 23.09.2016, яка становить 3877, 80 грн.

При цьому, суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано вищезазначені норми законодавства, зокрема, п. 6 ст. 232 ГК України.

Так, у разі якщо розрахунок пені позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені, від дати коли виникло прострочення виконання зобов'язань, з врахуванням норм чинного законодавства та умов договору за період з 01.12.2015 року по 01.06.2015 року та встановив, що розмір пені, який підлягає до стягнення складає 2628,09 грн.

Що стосується заявленого до стягнення штрафу в розмірі 367,27 грн., то у відповідності до п. 3.8 договору оренди, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 3% від суми заборгованості.

Застосування виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14).

При цьому, Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 20.06.2013 такий вид відповідальності як штраф не передбачений, у зв'язку з чим позивач помилково нараховує 3% штрафу встановленого договором оренди на загальну суму 12260,90 грн., яка включає в себе і заборгованість по відшкодуванню витрат.

А тому з урахуванням викладеного, нарахування штрафу має здійснюватись виключно на суму боргу в розмірі 10239,89 грн. (орендна плата), у зв'язку з чим заявлені до стягнення 367,27 грн. штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 307,20 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 300,31 грн. 3% річних та 629,60 грн. інфляційних за неналежне виконання зобов'язань за договором оренди та договором про відшкодування витрат, нараховані за період з 01.12.2015 по 23.09.2016.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 300,31 грн. (з 01.12.2015 по 23.09.2016) та інфляційних в розмірі 629, 60 грн. (з 01.12.2015 по 23.09.2016) підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12260,90 грн. основного боргу, 300,31 грн. 3% річних та 629,60 грн. інфляційних, 2628,09 грн. пені та 307,20 грн. штрафу. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.           Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Артсервіс» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 11, код ЄДРПОУ 35519187) на користь Державного підприємства «Київпассервіс» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 15а, код ЄДРПОУ 33348385) – 12260 (дванадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 90 коп. основного боргу, 300 (триста) грн. 31коп. 3% річних, 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 2628 (дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 09 коп. пені, 307 (триста сім) грн. 20 коп. штрафу, 1 274 (одну тисячу двісті сімдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору.

3.          В іншій частині позову – відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 06.12.2016р.

Суддя                                                             О.В. Щоткін