Рішення

від 28.11.2016 по справі 916/2726/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2016 р.Справа № 916/2726/16

За позовом: Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірус Мьюзік";

про стягнення 24 344,73 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №70 від 15.09.2016р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звернулася до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірус Мьюзік", в якій просить суд стягнути з останнього 24 344,73 грн., з яких 10 000 грн. основного боргу; 814,25 грн. пені; 8 724,78 грн. інфляційних втрат; 805,70 грн. 3 % річних; 4 000 грн. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до умов ліцензійного договору №ОГ-52/13 від 09.12.2013 року, укладеного між ним та відповідачем, відповідач зобов'язався сплатити позивачу авторську винагороду (роялті), яка відповідно до п.2.4 договору сплачується користувачем (відповідачем) за право публічного виконання творів з репертуару позивача, що становить 5% від суми валового збору від продажу квитків, але не менше ніж 10 000,00 грн., чого останнім зроблено не було та призвело до звернення Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Крім того, позивач, скориставшись своїм правом, за неналежне виконання зобов'язань нарахував відповідачу 3% річних, інфляційні втрати, пеню та штраф у розмірах, що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2016р. було порушено провадження у справі №916/2726/16 із призначенням до розгляду в засіданні суду 09.11.2016р.

Ухвалою суду від 09.11.2016р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи без його участі, невиконання вимог ухвали суду, а також з урахуванням необхідності додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 28.11.2016р.

24.11.2016р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі (а.с.83-85), згідно яких останній вказує, що оскільки ДО „УААСП» було надано ТОВ „Вірус Мьюзік» право на публічне виконання творів, то відповідно до п.2.1 договору зобов'язання щодо сплати авторської винагороди (роялті) у відповідача виникло вже в момент укладення договору та залишається невиконаним на даний час.

Позивач, з урахуванням відсутності жодного повідомлення від відповідача щодо неможливості виконання зобов'язань по договору, яке передбачене п.7.2 договору, вважає, що відповідачем умисно не було виконано своїх зобов'язань, взятих згідно вказаного правочину.

Крім того, ДО УААСП вказує, що в мережі Інтернет міститься достатньо інформації, що підтверджує факт проведення гастрольного заходу - Міжнародний фестиваль „Armin Only.Intense» , що відбувся 28.12.2013р. На підтвердження зазначеної позиції позивачем в якості додатків до вказаних пояснень надано ряд відповідних роздруківок з мережі Інтернет (а.с.86-105).

Даними поясненнями позивач просить суд задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 28.11.2016р. представник позивача під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірус Мьюзік" про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання на юридичну та попередню юридичну адреси, що зазначені у спеціальних витягах з ЄДР від 06.10.2016р. (а.с.59-61) та від 09.11.2016р. (а.с.76-78) вищевказаних ухвал суду, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги зазначене та те, що судова ухвала про порушення провадження у справі від 06.10.2016р. була повернута з відміткою у довідці поштової установи „за закінченням терміну зберігання» (а.с.55-58), а ухвала про відкладення розгляду справи 09.11.2016р. з відміткою „не виявлено» (а.с.72-75), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу статті ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 статті 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно ч. 2 ст. 435 ЦК України суб'єктами авторського права, крім автору, є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону

Майновим правом інтелектуальної власності на твір у відповідності до ч. 1 п. 2 ст. 440 ЦК України, є виключне право дозволяти використання твору. Використанням твору згідно ч.1 п.6 ст. 441 ЦК України є його публічне виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2013 року між Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав", що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права відповідно до Закону України «Про авторське право та суміжні права» , правонаступником якого є Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вірус Мьюзік" (Користувач) було укладено ліцензійний договір № ОГ-52/13 (а.с.46-48).

Згідно п.2.1 ліцензійного договору, ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" надає Користувачеві на умовах, визначених цим договором, право/невиключну ліцензію/на публічне виконання на території оприлюднених творів, що належать до репертуару ДП УААСП, під час гастрольного заходу: Міжнародний фестиваль „Armin Only.Intense» , що відбудеться 28.12.2013р. в приміщенні виставкого комплексу „Міжнародний виставковий центр» , який знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, Броварський проспект, 15, а Користувач зобов'язується виплачувати ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав" авторську винагороду (роялті) згідно з умовами даного договору та Закону.

Пунктом 2.4 договору, сторони визначили, що сума авторської винагороди (роялті) становить 5 % від суми валового збору від продажу квитків, але не менше 10 000 грн.

Відповідно до п. 2.5 договору, використовуючи твори з репертуару ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав", відповідач зобов'язується вести точний облік творів, їх авторів та виконавців і не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу, у якому здійснювалось публічне виконання творів, перерахувати на поточний рахунок позивача авторську винагороду у розмірі, визначеному у п.2.4 даного договору (п. 2.5.1 договору).

Як вбачається з загальнодоступної інформації, яка міститься у всесвітній мережі Інтернет, гастрольний захід, а саме Міжнародний фестиваль „Armin Only.Intense» , дійсно відбувся 28.12.2013р. в приміщенні виставкого комплексу „Міжнародний виставковий центр» , що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, Броварський проспект, 15. В підтвердження зазначених відомостей позивачем до суду було надано відповідні роздруківки з всесвітньої мережі Інтернет (а.с.86-105).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив позивачу передбачену ліцензійним договором суму авторської винагороди у строки та у розмірі, що встановлені п.п.2.4 та 2.5.1 договору.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 10 000 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 805,70 грн. та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, що наведений у позовній заяві (а.с.6), суд дійшов висновку про правильність їх нарахування, у зв'язку із чим вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 805,70 грн. є такими, що підлягають задоволенню

Крім того, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, що також здійснений у позовній заяві (а.с.5) в межах наведеного позивачем періоду, враховуючи, що він розрахований до опублікування індексу інфляції за вересень (тобто по серпень 2016р. включно), погоджується з ним та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у заявленому позивачем розмірі - 8 724,78 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 814,25 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2.8 договору сторони встановили, що в разі невиконання відповідачем п. 2.5.1 договору, останній зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиплаченої авторської винагороди за кожен день затримки.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П.6 ст 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, судом, при перевірці розрахунку пені (а.с.5) було встановлено помилковість її нарахування, спричинену невірним визначенням періоду та кількістю днів прострочення, зокрема, з урахуванням того, що грошове зобов'язання, згідно умов договору, мало бути виконане 17.01.2014р., відтак, кінцевим днем нарахування пені повинно бути 18.07.2014р., а не 20.07.2014р., як це було розраховано позивачем.

У зв'язку з вказаним, судом, з урахуванням вказаних приписів законодавства, за допомогою системи „Ліга-Закон» , в межах зазначеного позивачем періоду, здійснено власний розрахунок пені.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 10000 20.01.2014 - 14.04.2014 85 0.036 % 302.74 10000 15.04.2014 - 16.07.2014 93 0.052 % 484.11 10000 17.07.2014 - 18.07.2014 2 0.068 % 13.70 800.55

Таким чином, загальна сума пені за договором, яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 800,55 грн.

Аналізуючи вимоги про стягнення штрафу у сумі 4 000 грн., суд вказує наступне.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012р. у справі №20/246-08, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст.82 та ст. 111-28 ГПК України, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Пунктом 2.7 договору сторони погодили, що в разі невиконання відповідачем п.п.2.5.2, 2.5.3, 3.2, 5.1 договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1000 грн. за кожне порушення кожного пункту.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 000 грн. за невиконання п.п. 2.5.2, 2.5.3, 3.2, 5.1 договору.

Так, пунктами 2.5.2 та 2.5.3 договору передбачено обов'язок відповідача надати позивачу безпосередньо або через представника звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку 1 до даного договору в електронному вигляді за адресою irina _bug@uacrr.kiev.ua (Звіт подається в файлі формату Excel) та безпосередньо або через представника надати відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого відповідачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу.

Водночас, пунктом 3.2 договору сторони узгодили, що при укладенні договору відповідач надає позивачу безпосередньо або через Представника завірені копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; довідки про взяття на податковий облік платника податку; документів, які підтверджують право підпису особою фінансових документів.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України „Про авторське право і суміжні права» відповідач зобов'язався надавати належним чином уповноваженим представникам ДП УААСП всі документи, пов'язані з розрахунком сум авторської винагороди (роялті) відповідно до умов даного договору для огляду їхна місці знаходження відповідача та / або направити поштою завірені належним чином копії таких документів, а також точний перелік використаних відповідачем творів (п. 5.1 договору).

Приймаючи до уваги, що доказів виконання відповідачем обов'язків, встановлених вказаними пунктами, матеріали справи не містять, перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем (а.с.6), суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи, що наявність будь-яких збитків, викликаних правопорушеннями відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги ним не заявлялися, а також те, що чотири правопорушення, які виникли в силу невиконання відповідачем п. 2.5.2,п. 2.5.3, п. 3.2 та п. 5.1 договору, є взаємопов'язаними суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нарахований позивачем штраф до 1 000 грн .

З урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача, без врахування зменшення судом розміру штрафу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірус Мьюзік" (65033, м. Одеса, Малиновський район, вул. Желябова, буд. 1, код ЄДРПОУ 33888500) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41, літера А, офісне приміщення 1-3, код ЄДРПОУ 31025266) основну суму боргу у розмірі 10 000 /десять тисяч/ грн. 00 коп.; пеню у сумі 800 /вісімсот /грн. 55 коп.; інфляційні втрати у розмірі 8 724 /вісім тисяч сімсот двадцять чотири/ грн. 78 коп.; 3 % річних у сумі 805 /вісімсот п'ять /грн. 70 коп.; штраф у розмірі 1 000/одна тисяча /грн. 00 коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 грудня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська