Рішення

від 01.12.2016 по справі 920/1102/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2016 Справа № 920/1102/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛЮПРО» , м. Київ,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Профіль» , м. Суми,

про стягнення 645 372 грн. 98 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 28.11.2016);

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 645 372 грн. 98 коп. попередньої оплати за договором на спільну переробку сировини № АП 10 від 01.10.2014, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 10525 від 22.11.2016), в якому визнає суму заборгованості, вказує на неможливість розрахуватися у зв'язку з відсутністю грошових коштів. Відповідач просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника відповідача.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

1 жовтня 2014 року між сторонами було укладено договір № АП 10, відповідно до умов якого, позивач поставляє відповідачу алюмінієві чушки та кондиційний лом на умовах давальницької сировини, а останній, в свою чергу, проводить роботи по виготовленню алюмінієвих зливків.

За умовами п.п. 2.2.1, 2.2.2. договору, відповідач зобов'язується приймати давальницьку сировину алюмінію і забезпечувати належні умови її зберігання і використання, а також відвантажити готову продукцію протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки сировини і якщо необхідно провести термообробку.

Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції замовнику згідно рахунку - фактури, накладної, при цьому право власності на продукцію і ризики переходять на замовника (п. 2.3. договору).

Ціна робіт, загальна вартість та умови оплати визначені сторонами у розділі 3 договору. Ціна робіт по виготовленню 1 тони алюмінієвих зливків - договірна. Замовник здійснює передоплату по частинах, в загальній сумі 100% вартості продукції, на банківський рахунок виконавця в наступному порядку: перша частина в розмірі 50% вартості продукції (партії продукції) протягом двох банківських днів після отримання замовником рахунку виконавця; друга частина в розмірі 50% вартості продукції (партії продукції) після отримання письмового повідомлення від виконавця про готовність до відвантаження, але не пізніше моменту поставки продукції (партії продукції).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо виготовлення та поставки продукції, на вимогу позивача суму попередньої оплати в розмірі 645 372 грн. 98 коп. не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 645 372 грн. 98 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Судом встановлено, що згідно з платіжними дорученнями № 452 від 22.05.2015 на суму 250 000 грн. 00 коп., № 466 від 29.05.2015 на суму 150 000 грн. 00 коп., № 478 від 05.06.2015 на суму 38 000 грн. 00 коп., № 486 від 05.06.2015 на суму 272 000 грн. 00 коп., № 501 від 12.06.2015 на суму 129 355 грн. 00 коп., № 522 від 19.06.2015 на суму 210 000 грн. 00 коп., № 536 від 26.06.2015 на суму 100 000 грн. 00 коп. на виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 1 149 355 грн. 00 коп.

Разом з цим, докази виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо виготовлення та поставки продукції в матеріалах справи відсутні, відповідачем не подані.

01.09.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення попередньої оплати в сумі 645 372 грн. 98 коп. у зв'язку з невиконанням останнім договірних зобов'язань.

У відповіді на претензію від 30.09.2016 відповідач факт наявності боргу в сумі 645 372 грн. 98 коп. визнав у повному обсязі. Факт визнання відповідачем суми заборгованості також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2016.

Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач визнає суму заборгованості, вказує на неможливість розрахуватися у зв'язку з відсутністю грошових коштів.

Статтями 22, 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем 645 372 грн. 98 коп. попередньої оплати відповідно до договору № АП 10 від 01.10.2014 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте в порушення умов укладеного договору відповідач не виконав зобов'язань щодо виготовлення та поставки продукції, грошові кошти на вимогу позивача не повернув.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 645 372 грн. 98 коп. попередньої оплати є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 9680 грн. 59 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Профіль» (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 34013206) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АЛЮПРО» (проспект Героїв Сталінграда, буд. 20, м. Київ, 04210, код ЄДРПОУ 36251163) 645 372 грн. 98 коп. заборгованості, 9680 грн. 59 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2016

Суддя Є.А. Жерьобкіна