Рішення

від 01.11.2016 по справі 921/605/16-г/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2016 р.Справа № 921/605/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

Розглянув справу

за позовом Збаразької виправної колонії № 63 управління Державної пенітенціарної служби України у Тернопільській області, с. Доброводи, Збаразький район, Тернопільська область

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Цегла", с. Чернихів, Зборівський район, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 9 208, 35 грн.

За участю представників сторін від:

Позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність №15/3318 від 17.10.2016 р.);

Відповідача: не з"явився.

Представнику позивача в судовому засіданні 20.10.2016 р. судом оголошено склад суду та роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

В судовому засіданні 01.11.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Збаразька виправна колонія № 63 управління Державної пенітенціарної служби України у Тернопільській області звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Цегла" про стягнення заборгованості в сумі 9 208, 35 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2016р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 20.10.2016р., який на підставі статті 77 ГПК України відкладався на 01.11.2016р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

01.11.2016р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень наданих в судовому засіданні, просить суд позов задоволити повністю. Також, на виконання вимог ухвали суду надав документи (вх.№18129 від 20.10.2016 р.).

Відповідач участі повноважного представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних документів суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до ст.ст. 64, 87 ГПК України. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвал суду направлені відповідачу за адресою: вул. Центральна, 2, с. Чернихів, Зборівський район, Тернопільська область.

Вказана адреса відповідає, також, адресі зазначеній у відомостях про місцезнаходження відповідача у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (безкоштовний запит) сформований судом станом на 01.11.2016р.

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Пунктом 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на обидві сторони, суд згідно зі статті 75 ГПК України розглядає справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Згідно статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

07.05.2014 р. між Збаразькою виправною колонією № 63 управління Державної пенітенціарної служби України у Тернопільській області (надалі - Виконавець/позивач) та ОСОБА_1 підприємством "Цегла" (надалі - Роботодавець/відповідач) укладено договір за №Г-68, відповідно до умов якого Виконавець надає в розпорядження Роботодавцю робочу силу із числа засуджених для виконання робіт, а саме: - у частковому процесі виробництва цегли (перекладання, складання цегли); - звичайних робіт, щодо благоустрою підприємства (прибирання територій) за адресою с. Чернихів, вул. Центральна, 2, Зборівський район в кількості 15-ти чоловік ( п. 1 Договору).

Відповідно до п. 3 Договору оплата за надану робочу силу здійснюється згідно акту виконаних робіт, закритих нарядів та табелів облікового часу. Розрахунки проводяться щомісячно (до 10 числа місяця, наступним за звітним). Роботодавець оплачує Виконавцеві 12,50 грн на одну засуджену, за одну відпрацьовану годину згідно табеля обліку робочого часу.

Цей договір стає чинним після його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р. (п. 8 Договору).

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору №Г-68 від 07.05.2014р. позивач надав послуги на загальну суму 21 208,35 грн, про що свідчать рахунки на оплату №5 від 06.06.2014р. на суму 4937, 50 грн.; №7 від 07.07.2014р. на суму 11 043, 75 грн; №10 від 07.08.2014р. на суму 5 227,10 грн.

Факт виконання позивачем та отримання відповідачем послуг підтверджується актами виконаних робіт (надання робочої сили), а саме: б/н від 06.06.2014р. на суму - 4 937,50 грн; б/н від 04.07.2014р. на суму - 11 043,75 грн; б/н від 04.08.2014р. на суму - 5 227,10 грн, що в загальному становить в розмірі 21 208,35 грн., які підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за надані послуги виконав частково у розмірі 12 000,00 грн., про що свідчить розрахунок ціни позову.

Оскільки, відповідач порушив умови договору щодо оплати на надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 9 208,35 грн, про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2015р., підписаний повноважними представниками сторін та завірений печатками юридичних осіб (знаходяться в матеріалах справи).

Позивачем на адресу відповідача - ПП "Цегла" направлялись претензії за №15/3969 від 29.07.2014 р., за №15/4563 від 15.09.2014 р. та за № 15/2658 від 22.07.2016 р. з проханням погасити існуючу заборгованість, які частково задоволенні.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить стаття 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів, згідно частини 1 статті 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як слідує із матеріалів справи, відповідно до укладеного договору №Г-68 від 07.05.2014р. (згідно умов якого Виконавець надає в розпорядження Роботодавцю робочу силу із числа засуджених для виконання робіт, а саме: - у частковому процесі виробництва цегли (перекладання, складання цегли); - звичайних робіт, щодо благоустрою підприємства (прибирання територій) за адресою с. Чернихів, вул. Центральна, 2, Зборівський район в кількості 15-ти чоловік ( п. 1 Договору)) позивач надав послуги на загальну суму 21 208,35 грн, що підтверджується рахунками на оплату №5 від 06.06.2014р. на суму 4937, 50 грн.; №7 від 07.07.2014р. на суму 11 043,75 грн; №10 від 07.08.2014р. на суму 5 227,10 грн.

Відповідно до п. 3 Договору оплата за надану робочу силу здійснюється згідно акту виконаних робіт, закритих нарядів та табелів облікового часу. Розрахунки проводяться щомісячно (до 10 числа місяця, наступним за звітним). Роботодавець оплачує Виконавцеві 12,50 грн на одну засуджену, за одну відпрацьовану годину згідно табеля обліку робочого часу.

Факт виконання позивачем та отримання відповідачем послуг підтверджується актами виконаних робіт (надання робочої сили), а саме: б/н від 06.06.2014р. на суму - 4 937,50 грн; б/н від 04.07.2014р. на суму - 11 043,75 грн; б/н від 04.08.2014р. на суму - 5 227,10 грн, що в загальному становить в розмірі 21 208,35 грн., які підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (містяться в матеріалах справи).

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за отриманні послуги повністю не виконав, заборгувавши позивачу 9 208,35 грн, про що також свідчить акт звірки взаємних розрахунків від 01.02.2015р., підписаний та скріплений печатками обох сторін (міститься в матеріалах справи).

Позивачем на адресу відповідача - ПП "Цегла" направлялись претензії з проханням погасити заборгованість за №15/3969 від 29.07.2014 р., за №15/4563 від 15.09.2014 р. та за № 15/2658 від 22.07.2016 р., які частково задоволенні, а саме відповідачем оплачено частково заборгованість у розмірі 12 000 грн. 00 коп., що підтверджується обґрунтованим розрахунком ціни позову.

А також, 29 січня 2016 року Приватне підприємство "Цегла" звернулося до Збаразької виправної колонії № 63 управління Державної пенітенціарної служби України у Тернопільській області, с. Доброводи, Збаразький район, Тернопільська область з гарантійним листом, в якому зобов"язувалось погасити заборгованість за договором №Г-68 у розмірі 16 208,35 грн. на протязі двох місяців у зв"язку з складним фінансовим становищем.

Положенням статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 208,35 грн, які неоплачені станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними доказами.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача на користь позивача - 9 208,35 грн основного боргу.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 627-629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 67, 179, 193 Господарського кодексу України та статтями 1, 2, 4-3, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Цегла", с. Чернихів, Зборівський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 37943381) на користь Збаразької виправної колонії № 63 управління Державної пенітенціарної служби України у Тернопільській області, с. Доброводи, Збаразький район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 08564469) 9 208 грн 35 коп. основного боргу та 1 378 грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано "06" грудня 2016 року.

Суддя Я.Я. Боровець