Рішення

від 28.11.2016 по справі 922/3745/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2016 р.Справа № 922/3745/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід", м. Івано-Франківськ до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремтехкомплект", с. Грушівка про стягнення коштів у розмірі 8 162,52 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехкомплект", про стягнення 2 000,00 грн. основної заборгованості, 3 670,31 грн. пені, 2 275,44 грн. інфляційних втрат, 216,77 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем договору-заявки № 77 від 20 березня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 листопада 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3745/16 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 28 листопада 2016 року.

Судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію від: позивача - клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника (вх. № 39290 від 18 листопада 2016 року) та супровідний лист з пакетом документів (вх. № 39291 від 18 листопада 2016 року); відповідача - клопотання про перенесення розгляду справи (вх. № 40426 від 18 листопада 2016 року).

В призначене судове засідання 28 листопада 2016 року представники сторін не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення та поданими до суду документами (арк. спр. 44-55).

Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника (вх. № 39290 від 18 листопада 2016 року), враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для розгляду справи та прийняття законного рішення, беручи до уваги диспозитивність права сторін на участь у судовому засіданні, вважає за можливе задовольнити клопотання представника позивача та проводити розгляд справи № 922/3745/16 без участі його представника.

Розглянувши клопотання відповідача (вх. № 40426 від 18 листопада 2016 року) про перенесення розгляду справи № 922/3745/16 мотивоване тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляду справи з огляду на те, що повістка суду була надіслана на юридичну адресу відповідача на якій останній фактично не перебуває, суд зазначає наступне.

Твердження відповідача про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи спростовується матеріалами справи, а саме поштовим повідомленням про вручення представнику відповідача 15 листопада 2016 року ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі № 922/3745/16 від 07 листопада 2016 року, та й взагалі самим клопотанням про перенесення розгляду справи.

Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі № 922/3745/16 від 07 листопада 2016 року відповідач був повідомлений про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами в разі нявки представника у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.

Враховуючи вище викладене в сукупності, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи (вх. № 140426 від 28 листопада 2016 року).

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 березня 2015 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) було укладено договір-заявку № 77. Відповідно до вказаного договору, перевізник зобов'язався здійснити перевезення вантажу (тара) автомобілем РЕНО АТ 6688ВА п/п АТ3200ХТ за маршрутом ОСОБА_1 (Херсонська обл.) - Київ - Вінниця, дата завантаження товару - 21 березня 2015 року; вартість фрахту, строк і форма оплати: 12000 б/н с НДС по ТТН 10-15 днів.

Як вказує позивач у позовній заяві, він в повному обсязі виконав умови спірного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв від 20 березня 2015 року, рахунком-фактури № ТК-00037 від 23 березня 2015 року на суму 12 000,00 грн. та податковою накладною № 37 від 23 березня 2015 року. Втім, відповідач свої зобов'язання за спірним договором не виконав своєчасно та в повному обсязі. 22 серпня 2016 року (за вих. № 15) позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (яка отримана представником відповідача 25 серпня 2016 року) про сплату боргу у розмірі 2 000,00 грн. на протязі семи банківських днів з дня отримання даної претензії, втім відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не сплатив, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спору у даній справі, з врахуванням встановлених обставин та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За статтями 909 ЦК України та 307 ГК України, яка є аналогічною вказаній статті ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р.).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачеві послуги з перевезення вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними на перевезення алкогольних напоїв від 20 березня 2016 року № 03/352, № 03/353, № 03/354 та рахунком-фактури № ТК-00037 від 23 березня 2015 року (рахунок дійсний до сплати до 23 березня 2015 року). Більш того, факт надання відповідачеві послуг з перевезення підтверджується й проведеною відповідачем частковою оплатою у розмірі 10 000,00 грн. (платіжні доручення арк. спр. 19-28).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, зокрема ТТН від 20 березня 2015 року та ч. 3 ст. 909 ЦК України, рахунок-фактуру № ТК-00037 від 23 березня 2015 року (яким визначено строку на оплату - 23 березня 2015 року) та те, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід" про стягнення 2 000,00 грн. заборгованості з перевезення вантажу обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши частину позовних вимог про 3 670,31 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчитяється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування нарахування 3 670,31 грн. пені позивач посилається на п. 6.8 договору, втім договір-замовлення № 77 від 20 березня 2015 року не містить п. 6.8, умови договору замовлення взагалі не передбачають відповідальності у вигляді пені за порушення строків оплати.

Враховуючи вище викладене, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 670,31 грн. пені, як в необґрунтованих та безпідставно заявлених.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 2 275,44 грн. інфляційних втрат та 216,77 грн. 3% річних суд зазначає настпуне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок в частині нарахування 3% річних та інфляційних зроблений невірно внаслідок врахування дня фактичної оплати до періоду часу, за який здійснено нарахування інфляційних та річних, водначас вказана помилка позивача не призвеле до невірного обрахунку суми 3% річних. З огляду на викладене - позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 216,77 грн. 3% річних та 2 214,96 грн. інфляційних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті позову про стягнення з відповідача 60,48 грн. інфляційних втрат суд відмовляє, як в безпідставно заявлених, про що вказане вище в рішенні суду (внаслідок невірного обрахунку).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 748,17 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 181, 193, 230, 231, 232, 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 202, 205, 207, 509, 525, 526, 546-551, 610, 611, 625, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехкомплект" (63726, обл. Харківська, р-н Куп'янський, с. Грушківка, вул. Садова, 98/а, в тому числі з р/р 260067450 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 31310480) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Захід" (78400, обл. Івано-Франківська, м. Надвірна, вул. Дружби, 10, р/р 26003060400057 в ІФФ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 33 6677, код ЄДРПОУ 32446221) заборгованісті за надані послуги з перевезення у розмірі 2 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 214,96 грн., 3% річних у розмірі 216,77 грн. та 748,17 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/3745/16