Рішення

від 01.12.2016 по справі 922/3906/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р.Справа № 922/3906/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл ОСОБА_1", м. Харків до GRANDEX TRADE L.P. (United Kingdom), Англія про стягнення грошових коштів в розмірі 1090284,09 дол. США за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_2. за дов.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл ОСОБА_1", м. Харків, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - GRANDEX TRADE L.P., Англія, про стягнення заборгованості за контрактами № ОG 15/07 від 15.07.2016р. в сумі 1003513,48 дол. США та № FW/P-10082016-01-01 від 10.08.2016р. в сумі 86770,61 дол. США. Також просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.12.2016р. о 12:30 год.

У судовому засіданні 01.12.2016р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 41149), які судом долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 01.12.2016р. не з'явився. Через канцелярію суду надав заяву про визнання позову та просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача (вх. № 41011).

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, 15.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл ОСОБА_1" (продавець, позивач) та GRANDEX TILADE L.P. (Scotland, UnitedKingdom) (відповідач, покупець) було укладено контракт №OG 15/07, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану із соняшника врожаю 2015-2016 року.

Згідно із п.9.3 вказаного контракту, в редакції додаткової угоди, покупець здійснює оплату 100% вартості товару шляхом банківського переказу протягом 5 днів з моменту оформлення ЕМД (експортної митної декларації).

Відповідно до умов вказаного контракту, позивачем було відвантажену відповідачу товар згідно ЕМД №504050000/2016/105710 від 23.08.2016р. на суму 466759,95 дол. США, кількість товару - 454,168 т, 170,070 т; №500010003/2016/010891 від 07.09.2016р. на суму 144986,72 дол. США, кількість товару - 195,928 т; №504010000/2016/002079 від 02.10.2016 року на суму 391766,81 дол. США, кількість товару - 527,277 т.

Всього на загальну суму по даному контракту - 1003513,48 дол. США.

10.08.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіл ОСОБА_1" (продавець) та IMIS BUSINESS LLP (UnitedKingdom) (покупець) було укладено контракт №FW/P-10082016-01-01, відповідно якого продавець зобов'язується передати у встановлений контрактом термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного контракту.

Згідно із п.1.2 договору товаром, що поставляється за контрактом є пшениця групи Б 5 і 6 класу українського походження урожаю 2016 року.

Згідно із п.4.4 вказаного контракту, в редакції додаткової угоди, остаточна оплата за товар повинна бути здійснена покупцем не пізніше 3 банківських днів після надання покупцю копії вантажної митної декларації.

Відповідно до умов вказаного контракту, позивачем було відвантажену IMIS BUSINESS LLP (UnitedKingdom) товар згідно ЕМД №500010003/2016/011263 від 14.09.2016 року на суму 86770,611 дол. США, кількість товару - 624,249 т.

Відповідно до умов п.1.1 договору про переведення боргу №1 від 15.09.2016 року боржник - IMIS BUSINESS LLP (UnitedKingdom) передає, а відповідач - GRANDEX TRADE L.P. (Unsted Ringdom), Англія, бере на себе зобов'язання щодо сплати боргу в розмірі 86770,611 дол. США за контрактом № FW/P-10082016-01-01 від 10.08.2016 p., укладеним між кредитором (позивач) та боржником (IMIS BUSINESS LLP (UnitedKingdom) (ВМД №500010003/2016/011263 від 14.09.2016).

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачеві 86770,611 дол. США.

Проте, відповідач свої зобов'язання за вказаним контрактом не виконав, суму боргу за контрактом №FW/P-10082016-01-01 від 10.08.2016р. не сплатив.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем свого обов'язку за вказаними контрактами, проте, в порушення умов, передбачених сторонами у вказаних контрактах, відповідач свої зобов`язання за вказаним контрактом не виконав, за отриманий товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Нормами чинного законодавства України та нормами міжнародного права передбачено, що господарські суди вправі вирішувати спори за участю сторони нерезидента України у випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Такі норми містить Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі по тексту Угода), укладена державами-учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 р. (ратифікована постановою Верховної ОСОБА_3 України від 19 грудня 1992 року N 2889-ХІІ). Згідно з п. 2 ст. 4 Угоди, Компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи у випадках, якщо про це письмова згода Сторін про передачу спору цьому суду.

Відповідно до статті 5 Закону України Про міжнародне приватне право , учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Частиною 9 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року № 959-ХІІ встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.

Згідно зі ст. 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 76 Закону України Про міжнародне приватне право визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.

Відповідно до умов вказаних контрактів (з врахуванням положень додаткових угод до них), сторони погодили, що неврегульовані спори та розбіжності, які виникають під час виконання умов контракту, повинні бути розглянуті в Господарському суді Харківської області із застосуванням норм матеріального та процесуального права України.

Враховуючи положення зазначених вище законів та умов контрактів, вказаний спір підлягає розгляду в господарському суді України, зокрема, Господарському суді Харківської області.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3, 7 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Судом встановлено, що відповідно до договору про переведення боргу №1 від 15.09.2016р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати боргу, який виник згідно контракту №FW/P-10082016-01-01 від 10.08.2016р., у сумі 56770,611 дол. США.

Переведення боргу регулюється статтями 520-524 ЦК України. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Наслідками переведення боргу є вибуття первинного боржника із зобов'язання, вступ до зобов'язання нового боржника та збереження у повному обсязі змісту зобов'язання при зміні суб'єктного його складу. При цьому переведення боргу можливе лише за згодою кредитора.

Судом встановлено, що у випадку заміни боржника-нерезидента іншим нерезидентом валютна виручка надійде експортеру продукції, але від іншого нерезидента. Таким чином, вимоги Закону України »Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» не будуть порушені.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Аналогічні вимоги містяться у ст. 53 Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р., відповідно до якої покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Так, відповідно до матеріалів справи, на виконання вимог контрактів, на підставі оформлених вантажно-митних декларацій, позивач поставив відповідачу олію соняшникову нерафіновану, українського походження, а також пшеницю групи Б 5 і 6 класу українського походження урожаю 2016 року.

Таким чином, позивач належним чином виконав обов'язки щодо поставки товару відповідачеві, проте відповідач - GRANDEX TILADE L.P., всупереч вимогам контрактів, оплату за поставлений товар не здійснив.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару за контрактами № ОG 15/07 від 15.07.2016р. в сумі 1003513,48 дол. США та № FW/P-10082016-01-01 від 10.08.2016р. в сумі 86770,61 дол. США.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач визнав суму боргу за укладеними між сторонами даного спору контрактами, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 1090284,09 доларів США (яка еквівалентна 27898189,30 грн., згідно курсу Національного банку України на 15.11.2016р.) заборгованості за вищезазначеними контрактами належно обґрунтованою та доведеною матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Оіл ОСОБА_1" такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача, з вини якого виник спір, та підлягають стягненню в дохід державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 65, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з GRANDEX TRADE L.P. (272 Bath Street, Glasgow, G2 4 JR, Scotland,United Kingdom) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл ОСОБА_1" (61001, м. Харків, майдан Захисників України, 7/8, код ЄДРПОУ 40562674) заборгованість за контрактами № ОG 15/07 від 15.07.2016р. та № FW/P-10082016-01-01 від 10.08.2016р. в загальній сумі 1090284,09 доларів США (яка еквівалентна 27898189,30 грн., згідно курсу Національного банку України, станом на 15.11.2016р.)

Стягнути з GRANDEX TRADE L.P. (272 Bath Street, Glasgow, G2 4 JR, Scotland,United Kingdom) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 206700,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/3906/16