Рішення

від 01.12.2016 по справі 922/3862/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р.Справа № 922/3862/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвестбуд" про стягнення коштів в розмірі 40 483,73 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №38-565/19 від 23.02.2015 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвестбуд" про стягнення заборгованості в розмірі 40 483,73 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №8681 від 02 грудня 2002 року щодо оплати теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 листопада 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/3862/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01 грудня 2016 року.

29 листопада 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі супровідним листом (вх. №40784) надійшли додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні 01 грудня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 01 грудня 2016 року не з'явився, правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Суд зазначає, що відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", відповідно до п.1.1 Статуту, засновано на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України, та згідно рішення XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова" № 191/03 від 24.09.2003р. належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Метою діяльності Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" є задоволення потреб населення м. Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії.

Між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансівестбуд" (Споживач) було укладено Договір про постачання теплової енергії №8681 від 02 грудня 2002 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Енергопостачальна організація бере на зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість, зазначеної в додатку №1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 6.3. Договору).

Якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується відповідачем не пізніше 25-го числа поточного місяця (пункт 6.4. договору).

За умовами пункту 6.5 Договору, для споживачів, що не мають приладів обліку, різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше як в термін 5-ти банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.

У відповідності до пункту 10.1. Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2002 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмове заявлено однією із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.

Факт постачання теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи Актами на включення опалення №170/2062 від 23 жовтня 2014 року, №170/3206 від 16 жовтня 2015 року.

Відповідно до п.3.2.2. договору, Споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого, за період з лютого 2014 року по квітень 2016 року включно, утворилась заборгованість у розмірі 29537,92 грн., яка на теперішній час залишається непогашеною. Доказів на підтвердження оплати відповідної суми заборгованості за спірний період відповідач до суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Факт надання відповідачу послуг з теплопостачання в зазначений період підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача. Дані акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Теплові мережі" та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. 2-ої (Бібліка) П'ятирічки, 20/8.

В матеріалах справи містяться докази направлення позивачем на адресу відповідача актів виконаних робіт по відпуску теплової енергії за спірний період та рахунків на оплату.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, в порушення умов Договору про постачання теплової енергії №8681 від 02 грудня 2002 року за період з лютого 2014 року по квітень 2016 року відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриману теплову енергію не виконав та не надав суду жодних доказів на підтвердження сплати зазначеної суми заборгованості за спірним договором.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за отриману теплову енергію за Договором про постачання теплової енергії №8681 від 02 грудня 2002 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене та з урахуванням вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач зобов'язання за Договором про постачання теплової енергії №8681 від 02 грудня 2002 року виконав в узгодженому порядку, що не спростовано відповідачем. Проте відповідач, в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного Договору, не оплатив у повному розмірі вартість отриманої теплової енергії, доказів на підтвердження виконання взятих на себе договірних зобов'язань в повному обсязі суду не надав.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвестбуд" в установленому статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростовано, не надано суду доказів сплати позивачу заборгованості в розмірі 29 537,92 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В силу ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 7.2.3. пункт 7.2. Договору сторони передбачили, що Споживач несе відповідальність в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, розрахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2 274,83 грн. є обґрунтованими та законними.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН", суд зазначає, що розрахунки не суперечать вимогам чинного законодавства та розраховані вірно.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1 133,26 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 537,72 грн. підлягають задоволенню повністю.

Зважаючи на встановлені судом факти, керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм господарський суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями статями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвестбуд" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвестбуд" (61007, м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, буд. 20/8, код ЄДРПОУ 31253936) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за Договором про постачання теплової енергії №8681 від 02 грудня 2002 року за період з лютого 2014 року по квітень 2016 року в розмірі 29 537 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять сiм) грн. 92 коп., пеню за прострочення платежів у сумі 2 274 (двi тисячi двiстi сiмдесят чотири) грн. 83 коп., 3% річних у сумі 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 26 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 537 (сiм тисяч п`ятсот тридцять сiм) грн. 72 коп. та витраті зі сплати судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сiмдесят вiсiм) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа №922/3862/16