Рішення

від 30.11.2016 по справі 924/897/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2016 р.Справа № 924/897/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ", м. Київ

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради, м. Дунаївці Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дунаєвецької міської ради, м. Дунаївці Хмельницької області

про стягнення заборгованості в сумі 31834,2 грн., з яких 15840 грн. основного боргу, 1423,5 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 13147,2 грн. інфляційних втрат, 1423,5 грн. 3% річних

Суддя Смаровоз М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 01.09.2016р.;

відповідача: ОСОБА_2 - керівник, ОСОБА_3 - за дов. від 10.10.2016р.;

третьої особи: ОСОБА_4 - за дор. від 14.01.2016р.

У судовому засіданні 30.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.11.2016р., просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 31834,2 грн., з яких 15840 грн. основного боргу, 1423,5 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (за період з 14.09.2013р. по 12.09.2016р.), 13147,2 грн. інфляційних втрат (за період з 15.09.2013р. по 31.08.2016р.), 1423,5 грн. 3% річних (за період з 14.09.2013р. по 12.09.2016р.).

В обгрунтування позову позивач зазначив, зокрема, що на виконання договору, укладеного між комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради (покупцем) та ТОВ "Будінвест-МВ" (продавцем), 12.09.2013р. продавець передав, а покупець отримав асфальтобетонну суміш на суму 15840 грн., що підтверджується копією накладної № 30 від 12.09.2013р. та копією податкової накладної. Посилаючись на зміст ч. 1 ст. 193 ГК України та ч. 1 ст. 692 ЦК України, позивач зазначив про те, що КП „Житлово-експлуатаційне об'єднання» Дунаєвецької міської ради було зобов'язане сплатити кошти за поставлений товар в сумі 15840 грн. не пізніше наступного дня після отримання товару, тобто до 13.09.2013р. включно. Однак, станом на 12.09.2016р. кошти за отриманий товар відповідачем сплачені не були. Відзначено, що 02.09.2016р. позивач звернувся з претензією до відповідача про добровільну сплату коштів в сумі 15840 грн., однак претензія залишена без відповіді.

Також, як вказує позивач, ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. При цьому, як роз'яснив Пленум ВГСУ в п. 4.1. Постанови № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на зміст ч. 3 ст. 692 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 6 ст. 231 ГК, ст. 625 ЦК України, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову заперечують, відзначивши, зокрема, посилаючись на ст.ст. 174, 179 ГК України, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, а відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ст. 203 ЦК України зазначає, що для чинності правочину, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно із ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі. Також, як стверджує представник відповідача накладна - це обліковий документ, який використовується працівниками підприємства при оформленні прийому чи видачі матеріальних цінностей, і не містить зобов'язальних характер по договору та відомості про істотні умови договірних відносин. Крім того, як стверджує представник відповідача, накладна повинна містити такі загальнообов'язкові реквізити, як підстава, на основі якої видано накладну (договір), гриф затвердження, замість якого можуть бути підписи керівника і головного бухгалтера в кінці накладної. Однак, у накладній № 30 від 12.03.2013р. відсутня печатка комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради, відсутні підписи керівника, головного бухгалтера та відсутня і сама підстава, на основі якої видано накладну, що свідчить про недійсність даного облікового документа. Разом з тим, як зазначив представник відповідача, позивачем не дотримано досудового (претензійного) порядку врегулювання спору, оскільки відповідно до ст. 7 ГПК України претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії, та всіх документів, необхідних для її розгляду. Претензія була вручена 02.09.2016р., до якої позивачем не було додано всіх необхідних для розгляду документів.

Представником відповідача відзначено, що у господарських правовідносинах згідно із ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Ці правила стосуються і стягнення 3% річних, оскільки мають аналогічну компенсаційну природу з неустойкою і є штрафною санкцією, вважає представник відповідача. Разом з тим, як стверджує представник відповідача, позивач не має права звертатися до суду з вимогою про захист свого права чи інтересу, оскільки згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строк позовної давності і це є підставою для відмови у позові, а відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, оскільки позивач звернувся до суду після закінчення цього строку, про що свідчить проведена операція відправлення поштового відправлення (позовної заяви відповідачу) 12.09.2016р., що тривала з 18:09 год. по 18:43 год. Представником відповідача зазначено також про те, що право позивача не порушено і не могло бути порушено, оскільки договірних зобов'язань з приводу договору купівлі-продажу, на який посилається позивач, не було. Також, посилаючись на зміст ст. 206 ЦК України, представник відповідача зазначив, що усно можуть вчинятися тільки ті договори, які безпосередньо та повністю виконуються у момент їх вчинення (а не через день, два, дванадцять і т.д.), за винятком тих, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Оскільки, як стверджує представник відповідача, будь-який договір є правочином, тому до форм договору застосовується положення про форми правочинів (ст. 205-208 ЦК України). Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами повинні вчинятися у письмовій формі, оскільки недодержання письмової форми тягне за собою їх недійсність. Тому, як вказує представник відповідача у своїх поясненнях від 01.11.2016р., позивач не має права звертатися до суду, адже його права і інтереси порушеними не були, так-як дана асфальтобетонна суміш була надана позивачем безоплатно як благодійна допомога місту, жодної домовленості між сторонами щодо її оплати не було. Як вказує представник відповідача, всі договори між юридичними особами повинні вчинятися у письмовій формі (ст. 208 ЦК України), оскільки недодержання письмової форми має наслідок їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України). Однак, договірними зобов'язаннями позивач та відповідач не пов'язані, тому господарські санкції (проценти, 3 % та індекс інфляції) нараховані безпідставно. Крім того, що стосується накладної, то між відповідачем та Дунаєвецькою міською радою була домовленість на безоплатне отримання 15 тонн асфальтобетонної суміші та подальше безоплатне виконання відповідачем робіт по ремонту дорожнього покриття центральної вулиці міста (вул. Шевченка) в якості благодійної допомоги місту. Накладна була необхідна позивачу для списання товарно-матеріальних цінностей, стверджує представник відповідача у своїх запереченнях від 14.11.2016р.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 174, 179, 180, 181, 232 ГК України, ст.ст. 203, 208, 257, 265, 267, 638 ЦК України, відповідач просить суд відмовити у позові повністю.

Представник Дунаєвецької міської ради (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача) повідомив про те, що в архіві Дунаєвецької міської ради за 2013 рік договори між КП „Житлово-експлуатаційне об'єднання» Дунаєвецької міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ» на передачу асфальтобетонної суміші, зазначеної у накладній № 30 від 12.09.2013р., відсутні, на погодження міському голові відповідні договори не надавались. Крім того, як стверджує представник третьої особи, у 2013 році благодійної допомоги (в тому числі асфальтобетонної суміші) міській раді не надходило, довідки про надходження у натуральній формі (Додаток 27 до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів) відсутні, що відображено у звітності про виконання місцевого бюджету за 2013 рік.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.

09.09.2013р. комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради на імя ОСОБА_5 видано довіреність № 85 на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" товару (15 тонн асфальтобетонної суміші). Вказана довіреність скріплена підписами керівника, головного бухгалтера комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради, на ній наявний зразок підпису особи, на ім'я якої видано довіреність.

Як вбачається зі змісту накладної № 30 від 12.09.2013р., товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" відпущено, а комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради одержано через ОСОБА_5 на підставі довіреності № 85 від 09.09.2013р. товар - 15 тонн асфальтобетонної суміші вартістю 15840 грн.

Вищевказана накладна скріплена печаткою постачальника, підписами представників обох сторін (зокрема, зі сторони отримувача - ОСОБА_5, яку уповноважено на отримання означеного в накладній товару довіреністю № 85 від 09.09.2013р.).

Крім того, додатковим підтвердженням факту поставки позивачем відповідачеві передбачених вищевказаною довіреністю цінностей на загальну суму 15840 грн. є і податкова накладна № 4 від 13.09.2013р., скріплена підписом керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" та його печаткою.

У наданих суду 30.11.2016р. поясненнях заступника голови Дунаєвецької міської ради Хмельницької області ОСОБА_6 повідомлено про те, що у вересні 2013р. він працював у Дунаєвецькій міській раді на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів, на той час між міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ» правочинів чи договорів на надання благодійної допомоги товариством „Будінвест-МВ» не укладалось. Також, як зазначив ОСОБА_6, на погодження міському голові договорів між КП „Житлово-експлуатаційне об'єднання» Дунаєвецької міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ» не надходило.

Крім того, як вказує ОСОБА_6, йому невідомо, чи передавало товариство „Будінвест-МВ» комунальному підприємству „Житлово-експлуатаційне об'єднання» Дунаєвецької міської ради асфальтобетонну суміш, зазначену у накладній № 30 від 12.09.2013р.

В матеріалах справи також наявні копії: реєстру кореспонденції від 29.09.2016р.; наказу № 74-к від 13.07.2011р.; наказу № 267-к від 13.10.2004р.; звіту про надходження та використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень за ІІІ квартал 2013р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідно до накладної № 30 від 12.09.2013р. товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" відпущено, а комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради одержано через ОСОБА_5 на підставі довіреності № 85 від 09.09.2013р. товар - 15 тонн асфальтобетонної суміші вартістю 15840 грн. Вищевказана накладна скріплена печаткою постачальника, підписами представників обох сторін (зокрема, зі сторони отримувача - ОСОБА_5, яку уповноважено на отримання означеного в накладній товару довіреністю № 85 від 09.09.2013р.). Додатковим підтвердженням факту поставки позивачем відповідачеві передбачених вищевказаною довіреністю цінностей на загальну суму 15840 грн. є і податкова накладна № 4 від 13.09.2013р., скріплена підписом керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" та його печаткою.

Таким чином, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти (в тому числі факт поставки товару позивачем відповідачеві), зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги в частині стягнення з відповідача 30410,7 грн. (з яких 15840 грн. основного боргу, 13147,2 грн. інфляційних втрат, 1423,5 грн. 3% річних) у зв'язку з неналежним виконанням КП "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради своїх зобов'язань щодо оплати останнім товару, отриманого від ТОВ "Будінвест-МВ" згідно з накладною № 30 від 12.09.2013р. Відповідачем доказів на підтвердження добровільного погашення вищевказаної заборгованості не подано, відтак позов у зазначеній частині підлягає задоволенню.

При цьому судом відзначається, що доводи відповідача не можуть слугувати підставою для відмови в позові у зазначеній частині. Зокрема, безпідставним є посилання відповідача на недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору як на підставу для відмови у позові, оскільки відповідно до ст.5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору лише за домовленістю між собою, тому досудове врегулювання спору є правом позивача, а не його обов'язком та не позбавляє останнього права звернення до суду без отримання відповіді на претензію.

Крім того, твердження позивача про те, що оскільки відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами повинні вчинятися у письмовій формі, то недодержання письмової форми тягне за собою їх недійсність, спростовується змістом ст. 218 ЦК України, згідно з якою недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Також твердження відповідача про недійсність накладної є помилковими та спростовується матеріалами справи (зокрема, довіреністю № 85 від 09.09.2013р., в якій зазначено, що КП „ЖЕО» Дунаєвецької міської ради уповноважує ОСОБА_5 (якою підписано накладну № 30 від 12.09.2013р.) отримати від ТОВ „Будінвест-МВ» асфальтобетонну суміш вагою 15 тонн). Водночас, зазначення у накладній № 30 від 12.09.2013р. найменування, ціни товару (15840 грн.), що відповідно до ст. 655 ЦК України є істотними умовами договору купівлі-продажу, свідчить про досягнення сторонами у справі згоди щодо укладення договору купівлі-продажу, а не безоплатного правочину. При цьому, твердження відповідача про те, що між відповідачем та Дунаєвецькою міською радою була домовленість на безоплатне отримання 15 тонн асфальтобетонної суміші, яка була надана позивачем безоплатно як благодійна допомога місту, не доведено жодними доказами та спростовано поясненнями представників Дунаєвецької міської ради, які стверджують, що у 2013 році благодійної допомоги (в тому числі асфальтобетонної суміші) міській раді не надходило, між міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю „Будінвест-МВ» правочини щодо надання благодійної допомоги товариством „Будінвест-МВ» не укладались.

Крім того, судом відзначається, що у відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" відпущено, а комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради одержано товар відповідно до накладної № 30 від 12.09.2013р. Водночас, як вбачається з поштового штемпеля на конверті, в якому надіслано позовну заяву на адресу суду, а також зі змісту витягу з сайту УДППЗ „Укрпошта» , позовну заяву з додатками здано до підприємства зв'язку 12.09.2016р. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а зі змісту ч. 2 ст. 255 ЦК України випливає, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього (календарного, а не робочого) дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, також з огляду на те, що згідно з пунктами 3.4., 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу), суд погоджується з твердженням позивача про відсутність підстав вважати строк позовної давності пропущеним.

Таким чином, клопотання відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 15840 грн. основного боргу, 13147,2 грн. інфляційних втрат та 1423,5 грн. 3% річних обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Разом з тим, при поданні позову позивачем не враховано, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання (пункт 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.).

Однак, оскільки ні законом, ані договором (який в даному випадку в письмовій формі не укладався) не передбачено права позивача стягнення у визначеному розміру процентів за користування чужими коштами, нарахованими на 15840 грн. боргу, враховуючи також заявлення позивачем до стягнення 1423,5 грн. 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача 1423,5 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, тому в цій частині у позові слід відмовити.

Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ", м. Київ до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради, м. Дунаївці Хмельницької області (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дунаєвецької міської ради, м. Дунаївці Хмельницької області) про стягнення заборгованості в сумі 31834,2 грн., з яких 15840 грн. основного боргу, 1423,5 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 13147,2 грн. інфляційних втрат, 1423,5 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради (м. Дунаївці Хмельницької області, вул. Горького, буд.11, ідентифікаційний код 03356192) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" (м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд.19, офіс 187, ідентифікаційний код 37788628) 30410,7 грн., з яких 15840 грн. основного боргу, 13147,2 грн. інфляційних втрат, 1423,5 грн. 3% річних.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Дунаєвецької міської ради (м. Дунаївці Хмельницької області, вул. Горького, буд.11, ідентифікаційний код 03356192) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-МВ" (м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд.19, офіс 187, ідентифікаційний код 37788628) 1316,38 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 05.12.2016р.

Суддя М.В. Смаровоз