Постанова

від 23.11.2016 по справі 910/9407/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа№ 910/9407/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сокольська О.О. - представник

від відповідача: Яковенко А.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Ай Бі Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі № 910/9407/16 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Ай Бі Груп

до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 1 080 612,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі № 910/9407/16 в задоволенні позовних вимог ТОВ Ві Ай Бі Груп відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ Ві Ай Бі Груп звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі № 910/9407/16 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги ТОВ Ві Ай Бі Груп задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Представник відповідача 28.09.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

04.10.2016 від представника відповідача надійшла заява про припинення провадження та повернення судового збору, оскільки відповідач перерахував позивачу грошові кошти, що свідчить про відсутність предмету спору.

01.11.2016 від представника відповідача надійшло повторне клопотання про припинення провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016, у зв'язку з участю судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у підготовці в Національній школі суддів України, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Представники сторін у судове засідання 23.11.2016 з'явились та надали пояснення по суті клопотання та суті спору.

Розглянувши клопотання відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України , а саме п. 8, роз'яснено, що згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

Апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої статті 80 ГПК.

Положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається відповідач, передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається, з поданих відповідачем клопотань, станом на момент розгляду справи та прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення (13.07.2016) був наявний предмет спору, заборгованість було погашено після прийняття рішення судом першої інстанції (20.09.2016), а отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для припинення провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та повернення апелянту сплаченого судового збору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

27.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ві Ай Бі Груп (постачальник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням Південно-Західна залізниця (покупець) було укладено Договір поставки № ПЗ/НХ-151863/НЮ (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (далі - товар), відповідно до Специфікації № 1(Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного Договору. Найменування товару: шестигранник (2015 року випуску), виробник товару: ВАТ ІЖСТАЛЬ Росія, кількість та асортимент товару визначені у Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного Договору. (пункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.4 Договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації № 1 (Додаток № 1). Ціни в накладних і рахунках - фактурах вказуються в національній валюті України. Сума Договору становить 1 098 204,00 грн у тому числі ПДВ 20% 183 034,00 грн.

22.12.2015 між Публічним акціонерним товариством Укрзалізниця (далі - відповідач) в особі в.о. начальника служби матеріально-технічного забезпечення регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця та заступника начальника служби матеріально-технічного забезпечення регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Укрзалізниця та позивачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою сторони внесли зміни до Договору в частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін та замінено покупця на його правонаступника у зв'язку із реорганізацією Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця . Інші умови Договору були залишені без змін.

Позивач зазначає суду про те, що ним 31.12.2015 було поставлено відповідачу товар, визначений Договором у Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), на загальну суму 1 080 612,85 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № 53 від 31.12.2015.

В свою чергу, відповідачем не були виконані його зобов'язання за Договором, зокрема, не було оплачено поставлений позивачем товар, внаслідок чого, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість за Договором в розмірі 1 080 612,85 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Таким чином, умови оплати поставленого товару покупцем регулюється Договором, зокрема, розділом 4, яким передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковій формі. Покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. До рахунку додається видаткова накладна.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що підставою для оплати покупцем поставленого товару є рахунок, який має бути виставлений постачальником, однак колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 07.10.2014 у справі № 3-125гс14).

Зі змісту п. 4.2. Договору вбачається, що сторони погодили оплату покупцем товару, протягом 5 банківських днів з дня отримання товару, натомість, жодного посилання на те, що невиставлення рахунків є відкладальною обставиною щодо оплати відповідачем поставленого товару умови Договору не містять.

Наведені обставини свідчать, що відповідач був зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 5 банківських днів з дня отримання товару, тобто до 12.01.2016 (з урахуванням вихідних та святкових днів), однак своє зобов'язання належним чином не виконав, за відповідачем станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції була наявна заборгованість в сумі 1 080 612,85 грн., а відповідно у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи, що апеляційна інстанція розглядає законність рішення станом на момент його винесення, колегія суддів дійшла висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі № 910/9407/16 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Ай Бі Груп підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Ай Бі Груп задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі № 910/9407/16 - скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Ай Бі Груп задовольнити в повному обсязі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Ай Бі Груп (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд 4а, оф. 139, код ЄДРПОУ 38825508) 1 080 612,85 грн. (один мільйон вісімдесят тисяч шістсот дванадцять грн. 85 коп.) - заборгованості за Договором поставки № ПЗ/НХ-151863/НЮ від 27.11.2015, 16 209,20 грн. (шістнадцять тисяч двісті дев'ять грн. 20 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 17 830,12 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять грн. 12 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/9407/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко