Ухвала

від 21.11.2016 по справі 757/49376/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3966/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_9 , а саме на:

- майно, вилучене під час обшуку 08 жовтня 2016 року квартири за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на грошові кошти в сумі 6000 гривень, 1840 Євро, 11610 доларів США, пластикові картки «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , 39 карток на пальне А-92 марки «Енерджі», загальною кількістю 510 літрів;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2322788001:01:001:0054, та АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2322755100:04:012:0008;

- бортовий причіп з номером шасі НОМЕР_3 ;

- трактор «Беларус 821», номер шасі НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності;

- комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності;

- 11/100 комплексу нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності;

- 1/2 нежилого приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом за адресою: АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності;

- земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, із забороною розпоряджатися та використовувати зазначене майно.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_8 подав в інтересах ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій порушує питання про поновлення йому строку на оскарження ухвали слідчого судді, просить її скасувати в частині накладення арешту на комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та відмовити в задоволенні клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 в частині накладення арешту на зазначене майно.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_8 зазначає, що розгляд клопотання прокурора був здійснений без повідомлення власника майна, а про ухвалу слідчого судді він дізнався лише 04 листопада 2016 року.

Стосовно ухвали слідчого судді, тоОСОБА_8 вважає її незаконною та необґрунтованою. Зокрема, апелянт зазначає, що, в порушення ч. 1 ст. 84, ст. 85 КПК України, прокурором не були надані слідчому судді письмові докази, які були вилучені під час обшуку, у вигляді договору дарування від 02 червня 2010 року за реєстровим № 824, бланк серії № 459794, згідно якого ОСОБА_9 (ІНПП НОМЕР_5 ) безоплатно подарував ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в селі Широке Веселівського району Запорізької області, ІНПП НОМЕР_6 , нерухоме майно комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_4 , який складається з приміщень та споруд, визначених в договорі дарування під відповідними літерами та номерами, та розташований на земельній ділянці площею 1,4975 га (кадастровий номер 2324955100:01:001:0058), а також витягу № 26286222 від 02 червня 2010 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, бланк серії ССР №952320, відповідно до якого ОСОБА_10 є одноособовим власником зазначеного комплексу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та її представника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав можливим відмовити в накладенні арешту на комплекс, що знаходиться по АДРЕСА_4 , вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді має бути поновлений представнику ОСОБА_8 , а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами провадження встановлено, що власника майна не було викликано в судове засідання суду першої інстанції на розгляд клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , а про ухвалу слідчого судді ОСОБА_7 та її представнику стало відомо лише 04 листопада 2016 року. З урахуванням вищенаведеного таку причину пропуску строку на апеляційне оскарження слід визнати поважною, а тому представнику ОСОБА_8 необхідно поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002276, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

08 жовтня 2016 року ОСОБА_9 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

09 жовтня 2016 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

10 жовтня 2016 року заступник начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_9 , а саме на:

- майно, вилучене під час обшуку 08 жовтня 2016 року квартири за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, на грошові кошти в сумі 6000 гривень, 1840 Євро, 11610 доларів США, пластикові картки «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , 39 карток на пальне А-92 марки «Енерджі», загальною кількістю 510 літрів;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2322788001:01:001:0054, та АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2322755100:04:012:0008;

- бортовий причіп з номером шасі НОМЕР_3 ;

- трактор «Беларус 821», номер шасі НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності;

- комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності;

- 11/100 комплексу нежилих приміщень за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності;

- 1/2 нежилого приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з підвалом за адресою: АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності;

- земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, із забороною розпоряджатися та використовувати зазначене майно.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року дане клопотання було задоволене.

Оскільки дана ухвала оскаржена представником ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , тільки в частині накладення арешту на комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги зазначеної особи, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.

Задовольняючи клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , внесене в межах кримінального провадження № 42016000000002276, в частині накладення арешту на комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , із забороною розпоряджатися та використовувати зазначене майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора ОСОБА_6 та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_9 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає конфіскацію майна.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, в повній мірі не дотрималися.

Зокрема, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Між тим, як вбачається із клопотання прокурора, в ньому він вказує, що комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , належить підозрюваному ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, а тому, як і інше майно цього підозрюваного, підлягає арешту, оскільки санкція ч. 3 ст. 368 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_9 , передбачає серед іншого конфіскацію майна.

Такі дані про належність комплексу за адресою: АДРЕСА_4 , не відповідають дійсності і з цим погодився прокурор в засіданні суду апеляційної інстанції, так як відповідно до матеріалів, які були надані представником для дослідження колегією суддів, 02 червня 2010 року мало місце укладання договору дарування, згідно з яким ОСОБА_9 передав ОСОБА_7 безоплатно у власність нерухоме майно комплекс за адресою: АДРЕСА_4 .

Це підтверджується і витягом № 26286222 від 02 червня 2010 року «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно», у відповідності до якого комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , є приватною власністю ОСОБА_7 .

Таким чином, слідчим суддею та прокурором не враховано, що, відповідно до вимог ч. ч. 2 та 5 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або як заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у випадку, якщо майно перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, у кримінальному провадженні № 42016000000002276 ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Разом з тим, ОСОБА_7 , як одноособовий власник комплексу за адресою: АДРЕСА_4 , не є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні і будь-які дані, що вона має відношення до цього провадження, відсутні. Тому колегія суддів не вбачає жодних правових підстав у даному кримінальному провадженні для накладення арешту на майно ОСОБА_7 .

Враховуючи вищевикладені обставини, які свідчать про неповноту судового розгляду, ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , який на праві власності належить ОСОБА_7 , підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на комплекс за адресою: АДРЕСА_4 .

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 у кримінальному провадженні 42016000000002276, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в частині накладення арешту на комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , який на праві власності належить ОСОБА_7 , із забороною розпоряджатися та використовувати зазначене майно, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в частині задоволення клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 у кримінальному провадженні 42016000000002276, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про накладення арешту на комплекс за адресою: АДРЕСА_4 , який на праві власності належить ОСОБА_7 , із забороною розпоряджатися та використовувати зазначене майно, відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4