Рішення

від 23.06.2016 по справі 758/15742/15-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15742/15-ц

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Сербіної Н. Г. ,

при секретарі - Міщенко К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал+ про визнання недійсним договору майнового (фінансового) лізингу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обгрунтовує тим, що 04.08.2015 року між ним та ТОВ Інтерграндкапітал+ було укладено договір майнового лізингу . Перед підписанням Договору позивачем було сплачено 36 000,00 грн. на рахунок TOB ІГК+ .

Відповідно до п.2.1 Договору, лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (предмет лізингу визначений у п.3.1 цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Предметом лізингу є колесний трактор МТЗ 82 Беларус, вартістю 180 000,00 грн.

Умовами Договору передбачено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені у Графіку лізингових платежів у Додатках № 2 та №3 до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (п.8.1 Договору).

До складу лізингових платежів включаються: 1) Перший лізинговий платіж, який складається з комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, авансу ціни предмета лізингу, комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу; 2) Періодичний авансовий платіж ціни предмета лізингу; 3)Другий лізинговий платіж (п.8.2 Договору).

Згідно з Додатком №2 вартість предмету лізингу становить 180 000,00 грн., вартість фінансування (20%) 36 000,00 грн, щомісячний платіж 7500,00 грн., комісія за передачу 5400,00 грн.

Сума, зазначена у Додатку №2 відповідно до п.3.2 Договору є авансовим платежем, сумою, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, в розмірі, вказаному в Додатку №2, сплачена лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця до дати передачі предмета лізингу.

В подальшому позивачем було виявлено, що договір є недійсним, оскільки відповідач уклав його за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є необхідною умовою для чинності правочину, згідно частини 2 статті 203, 227 ЦК України та ввів його в оману щодо свого права на його укладання без відповідного дозволу (ліцензії).

Звернувшись до Нацкомфінпослуг із запитом, позивач отримав відповідь, що ТОВ Інтерграндкапітал+ не є фінансовою установою та взагалі не отримувало відповідних дозволів, ліцензій, довідок, якими надається право юридичним особам здійснювати діяльність з надання послуг фінансового лізингу.

На офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (http://nfp.gov.ua/content/inshi-reestri-ta-pereliki.html) відсутня будь-яка інформація щодо ТОВ Інтерграндкапітал+ , а в Переліку осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги також відсутня інформація про ТОВ Інтерграндкапітал+ , ЕДРПОУ 31232558. Також відсутня інформація і про Лізингову компанію ТОВ ІГК+ .

Таким чином, відповідач здійснює свою діяльність без відповідного статусу фінансової установи та уклав договір з позивачем без відповідного дозволу - Довідки Нацкомфінпослуг про взяття на облік юридичної особи, що має право надавати послуги фінансового лізингу. Відповідач не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг та ввів Позивача в оману з приводу того, що має право надання послуг з фінансового лізингу та укладати даний Договір.

Зазначені обставини є істотними, оскільки якби Позивач володів цією інформацією, то не вступив у правовідносини з відповідачем ТОВ Інтерграндкапітал+ .

Крім того, позивач вважає, що відповідач уклав з ним зазначений договір внаслідок нечесної підприємницької практики, зазначив про себе неправдиві відомості, назвавшись Лізинговою компанією , що не відповідає дійсності.

Просить визнати недійсними зазначений вище договір фінансового лізингу з моменту його укладення та стягнути з відповідача на його користь 36000 грн. вартості фінансування та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

У судове засідання позивач та його представник не з явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, також не заперечував протии ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату.

У відповідності до статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг - фінансовий лізинг це вид цивільно- правових відносин , що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов язується набути у власність річ у продавця ( постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем спеціфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату ( лізингові платежі). А стаття 16 цього Закону передбачає, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, і такі платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом ( стаття 2 Закону України Про фінансовий лізинг .)

Так, з Договору фінансового лізингу № 805273 від 04 серпня 2015 року вбачається, що в цей день між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал+ , як лізингодавцем та ОСОБА_1, як лізингоодержувачем було укладено договір фінансового лізингу, що має назву Договір майнового лізингу .

Згідно з п.3.1 Договору та Специфікації (Додаток № 4) предметом лізингу є колесний трактор МТЗ 82 Беларус, вартістю 180 000,00 грн. Відповідно до ст. 3 Закону України Про фінансовий лізинг предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Умовами договору фінансового лізингу також передбачено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів, визначені у Графіку лізингових платежів у Додатках № 2,3 до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.8.1 договору).

До складу лізингових платежів включаються: 1) Перший лізинговий платіж, який складається з комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, авансу ціни предмета лізингу, комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу; 2) Періодичний авансовий платіж ціни предмета лізингу; 3)Другий лізинговий платіж ( п.8.2 Договору).

Усі поточні авансові та лізингові платежі ( в тому числі періодичні лізингові платежі) по даному договору сплачуються лізингоодержувачем рівними частинами з 1-го по 10-е число поточного місяця, що вказується в Додатках №2 та №3 ( п.8.5 Договору).

Згідно Додатку №2 ( Графік сплати першого лізингового платежу) вартість предмета лізингу становить 180000 гривень 00 коп, вартість фінансування (20%) 36000 гривень 00 коп., щомісячний платіж 7500 гривень 00 коп, комісія за передачу 5400 гривень 00 коп.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору, лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно ( предмет лізингу визначений у п.3.1 цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Перед підписанням договору за реквізитами, наданими представником відповідача, ОСОБА_1 було сплачено 36000 грн. на рахунок TOB Інтерграндкапітал+ з призначенням платежу: сплата вартості фінансування згідно Договору № 805273 від 04 серпня 2015року на підставі п.5.4 Договору лізингу № 805273 та Додатку№2 до вказаного договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються цим законом, положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Крім того, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг.

Фінансова послуга операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством,- і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів ( п.5 ч.1 ст. 1 Закону).

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами-підприємцями ( ч.1 ст. 5 Закону).

Згідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Фінансова установа юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги ( операції), пов'язані з наданням фінансових послуг у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом інші послуги ( операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами ( не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Тобто, чинним законодавством чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи.

Частиною 1,2 ст. 7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Відповідно до п.2.1 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України за №21 від 22 січня 2004 року, юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими ( засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, а також за наявності серед іншого довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг.

У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно п.3 ч.1 ст. 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності відповідно до спеціальних законів господарська діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Господарською діяльністю в розумінні вказаного Закону є будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців, пов'язана з виробництвом ( виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Органом, що здійснює видачу ліцензій для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ( п.4 ч.1 ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії ( ч.2 ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Разом з тим, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами вимог, які встановлені частинами першою- третьою,п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. А вищевказаними положеннями ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, при цьому правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні встановлено, що у розділі договору 18 Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін лізингодавцем зазначено Лізингова компанія TOB ІГК+ , надалі - код ЄДРПОУ, банківські реквізити, адреса та телефон, підпис представника та печатка TOB ІГК+ . Як вбачається із даних ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, доступ до якого є загальнодоступним на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.miniust.gov.ua/ua/freesearch) за кодом ЄДРПОУ 31232558, який значиться у договорі та на печатці, якою він завірений, а також за адресою - м. Київ, вул. Фрунзе, 82 значиться TOB Інтерграндкапітал+ (TOB ІГК+ ). Таким чином, відповідачем по справі є саме TOB ІнтерГрандКапітал+ , скорочено TOB ІГК+ , а не Лізингова компанія TOB ІГК+ , під виглядом якої відповідач уклав з відповідачем договір.

У преамбулі договору зазначено: Лізингова компанія TOB ІГК+ , далі за текстом Лізингодавець в особі ОСОБА_2, що діє на підставі Довіреності № 88 від 29 січня 2015 року та ОСОБА_1 (далі за текстом Лізингоодержувач ), іменовані разом Сторони , а кожна окремо - Сторона , уклали даний Договір фінансового лізингу (надалі за текстом Договір ) на наступних умовах... .

За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що відповідач у договорі зазначив про себе неправдиві відомості, назвавшись лізинговою компанією, що не відповідає дійсності.

По-друге, відповідач уклав з позивачем договір фінансового лізингу за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є необхідною умовою для чинності правочину згідно ч. 2 ст. 203, 227 ЦК України та ввів його в оману щодо свого права на укладання договору без відповідного дозволу (ліцензії).

Так, згідно ч. 4 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , яка визначає права на здійснення операцій з надання фінансових послуг зазначено: Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції .

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг розпорядженням Держфінпослуг № 21 від 22.01.2004р. розроблено Положення про надання фінансових послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.

Згідно п. 1.2 Положення, - воно встановлює можливості надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами -суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законами та нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг право надавати послугу з фінансового лізингу.

Стаття 2 Положення, яка визначає можливості надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами, містить вимоги, яким має відповідати така юридична особа. До таких обов'язкових вимог Положення відносить наявність Довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг.

Як випливає із наведених положень закону, для набуття права на здійснення послуг фінансового лізингу, у т.ч. укладання договорів фінансового лізингу із своїми контрагентами, юридична особа має виконати ряд умов та отримати у Нацкомфінпослуг довідку про взяття її на облік, що по суті є дозвільним документом, який обумовлює правомірність здійснення юридичною особою цієї фінансової послуги.

Натомість у Реєстрі осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги (фактично це є реєстр лізингових компаній, на якому зазначено дати надання довідок та рішення Нацкомфінпослуг про внесення їх до реєстру) на офіційному сайті Нацкомфінпослуг (http://nfp.gov.ua/content/inshi-reestri-ta-pereliki.html) - відомості про внесення до реєстру та видачу довідки TOB Інтерграндкапітал+ - відсутні.

З огляду на положення зазначених вимог чинного законодавства України суд вважає, що послуги з фінансового лізингу ТОВ Інтерграндкапітал+ мало право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідних ліцензій.

Таким чином, відповідач здійснює свою діяльність та уклав договір з ОСОБА_1 без відповідного дозволу - Довідки Нацкомфінпослуг про взяття на облік юридичної особи, що має право надавати послуги фінансового лізингу.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 04 серпня 2015 року інформація про ТОВ Інтерграндкапітал+ до Державного реєстру фінансових установ та Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, що веде Нацкомфінпослуг не вносилася. Товариство статусу фінансової установи не набувало, ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не отримувало.

Отже, станом на 04 серпня 2015 року дату укладення між ТОВ Інтерграндкапітал+ та ОСОБА_1 договору фінансового лізингу, відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, а тому суд приходить до висновку, що відповідач не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відсутність у відповідача статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу робило неможливим виконання умов договору фінансового лізингу з боку ТОВ Інтерграндкапітал+ .

У відповідності до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно приписів ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу) такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частина 1 ст. 229 ЦК України встановлює, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним .

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину ( стаття 229 ЦК України) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Пунктом 20 цієї ж Постанови передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Нормистатті 230 ЦК України не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку має місце умисне замовчування представником ТОВ Інтерграндкапітал+ відсутності у товариства статусу фінансової установи та відсутності ліцензії на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, у зв'язку з чим позивача ОСОБА_1 введено в оману щодо прав ТОВ Інтерграндкапітал+ на укладення договору фінансового лізингу.

Зазначені обставини є істотними, оскільки якби ОСОБА_1 володів цією інформацією, то не вступив у правовідносини з відповідачем ТОВ Інтерграндкапітал+ .

Крім того, як зазначалось вище, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незмінними.

Таким чином, у даному випадку у суду відсутні підстави вважати, що предмет лізингу - колесний трактор МТЗ 82 Беларус є індивідуально визначеною річчю, оскільки в договорі відсутні ознаки, які можуть бути властиві тільки йому, зокрема рік випуску, колір, об'єм двигуна, номер кузова, шасі та інше, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Статтею 19 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 даної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів визначається, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки на час укладення спірного договору фінансового лізингу № 805273 ТОВ Інтерграндкапітал+ не було взято на облік в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, то воно не мало права укладати договір фінансового лізингу, а тому позовні вимоги про визнання договору фінансового ( майнового) лізингу недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У цьому разі кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин Договір фінансового лізингу № 805273 від 04 серпня 2015 року має бути визнаний судом недійсним з моменту його укладання.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частиною 2 ст. 227 ЦК України також передбачено обов язок сторони, яка застосувала обман, відшкодувати другій стороні моральну шкоду, що завдано у зв язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В якості підстав для відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на те, що спричинена йому внаслідок введення в оману відповідачем щодо його права на укладення відповідачем договорів фінансового лізингу та отримання за цим договором від нього коштів. Також моральні, психологічні страждання позивач отримав, зрозумівши, що він не отримає трактора, за якого сплатив 36000 гривень00коп. Завдання моральної шкоди здоров'ю відповідно вплинуло на звичайну життєдіяльність, і відповідно на життєвий настрій, емоційний стан. Це, в свою чергу, обумовило погіршення стосунків з близькими людьми - дружиною, дітьми. Узв'язку з погіршенням стану здоров'я, позивач звертався до лікаря за медичною допомогою, що підтверджується довідкою від лікаря. Розмір відшкодування моральних страждань, враховуючи характер та обсяг душевних, психічних страждань, характеру його немайнових витрат, позивач оцінює в 5000 грн.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абзацу 2 п.5 вказаної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що йому завдана моральна шкода, оскільки неотримання ним трактора, який він мав намір придбати, введення його в оману відповідачем, щодо його права укладати договір фінансового лізінгу, в будь-якому випадку виплинуло на його моральний стан.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині, і стягнути з відповідача моральну шкоду на користь позивача у розмірі 5000 гривень.

На підставі викладеного, ст. ст.203,215,216,227,236,1167 ЦК України, керуючись ст.ст.209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір майнового (фінансового) лізингу № 805273 від 04.08.2015, укладений між Tовариством з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал+ та ОСОБА_1.

Стягнути з Tовариства з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал+ , (код ЄДРПОУ 31232558) на користь ОСОБА_1, ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) матеріальну шкоду у розмірі 36 000,00 грн. (тридцять шість тисяч гривень 00 коп).

Стягнути з Tовариства з обмеженою відповідальністю Інтерграндкапітал+ , (код ЄДРПОУ 31232558) на користь ОСОБА_1, ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судовогорішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. Г. Сербіна