Рішення

від 07.12.2016 по справі 910/19550/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016Справа №910/19550/16

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРН МЕДІА"

про стягнення заборгованості 129 848,48 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Борисюк О.В. - представник за довіреністю № 196-2343/КР від 30.05.16

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 07.12.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРН МЕДІА" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості 129 848,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.12.2010 між сторонами укладено договір № 170/767/10 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва його районів або повноваження щодо розпорядження, яким здійснюють органи місцевого самоврядування (надалі - Договір). На виконання умов Договору та на підставі наданого виконавчим органом дозволу, позивач передав відповідачу в платне користування місце для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, натомість відповідач взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 129 848,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19550/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 23.11.2016.

У судове засідання, призначене на 23.11.2016, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду надав документи, що були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 07.12.2016.

У судове засідання, призначене на 07.12.2016, з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 07.12.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

01 грудня 2010 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (надалі - позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРН МЕДІА" (надалі- відповідач, розповсюджувач) було укладено договір № 170/767/10 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження, яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1 договору на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають ц комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, а розповсюджувач зобов'язується користуватись наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно п. 5.2.3 договору відповідач зобов'язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Пунктом 5.2.4 договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування.

Згідно з п. 6.6 договору плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується відповідачем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати за право тимчасового користування.

Рахунок позивача із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за право тимчасового користування підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим договором порядку (п.6.7 договору).

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місяця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу.

31.08.2012 сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що сума за договором встановлюється підприємством відповідно до порядку та адресної програми викладеної у новій редакції, що додається та є невід'ємною частиною договору, а розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує виставлені підприємством рахунки згідно з новими тарифами, встановленими порядком.

01.12.2010 та 31.08.2012 сторонами також були підписані відповідні Адресні програми, які згідно п. 3.6 договору є невід'ємними частинами договору № 170/767/10.

З Адресної програми на право тимчасового користування від 31.08.2012 вбачається, що розповсюджувачу ЗР надано право на тимчасове користування місцем за адресою: Печерський район, вул. Басейна, 1/2 (банер, панно на фасаді будинку (будівлі), споруди, розміри 13,400х8,800 загальною площею 117,9200 кв.м., кількість 1, № 23351-08). Плата за місяць визначена у розмірі 24 291,52 грн. без ПДВ та строк дії дозволу до 31.01.2014.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов договору № 170/767/10 від 01.12.2010 позивачем були надані відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів та виставлені рахунки на оплату:

- № 81547 від 11.11.2013 на суму 29 149,82 грн.;

- № 83244 від 11.12.2013 на суму 29 149,82 грн.;

- № 86840 від 31.01.2014 на суму 29 149,82 грн.

Доказів в підтвердження здійснення оплати за вказаними рахунками відповідачем не надано, факт наявності та розмір заборгованості не спростовано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.2.3. договору, строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 170/767/10 від 01.12.2010 в період з 01.11.2013 по 31.01.2014, що становить 87 449,46 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу 15 % річних у розмірі 36 010,02 грн. та пеню у розмірі 6 389,00 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 6.8 Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору визначено право позивача застосовувати до відповідача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 7.3 договору підприємство має право додатково нараховувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 7.2, 7.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок пені та 15 % річних наданий позивачем, суд встановив, що вказаний розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем, а саме: 6 389,00 грн. - пені та 36 010,02 грн. - 15 % річних.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 87 449,46 грн., пені у розмірі 6 389,00 грн. та 15 % річних у розмірі 36 010,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32 , 44 , 49 , 75 , ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРН МЕДІА" (04209, м. Київ, вул.. Героїв Дніпра, буд. 1, ідентифікаційний код 35524019) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, ідентифікаційний код 26199714) суму основного боргу у розмірі 87 449 (вісімдесят сім тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 46 коп.; пеню у розмірі 6 389 (шість тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.; 15 % річних у розмірі 36 010 (тридцять шість тисяч десять) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1 947 (одна тисяча дев'ятсот сорок сім) грн. 73 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2016

Суддя Пукшин Л.Г.