Рішення

від 29.11.2016 по справі 914/2548/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2016р. Справа № 914/2548/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феромаг", м.Запоріжжя

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с.Підгір'я Золочівського району Львівської області

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабентрейд", м.Львів

про стягнення 630971,25 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Кузнецов І.С. - представник (довіреність б/н від 01.07.2016р.);

від відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5 - адвокат (договір про надання правової допомоги №48 від 31.10.2016., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1818 від 02.12.2010р.);

від третьої особи не з'явився.

Права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено. Заяви про відвід судді не поступали. За клопотанням позивача розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рабентрейд" про стягнення 630971,25 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

До прийняття рішення у справі відповідачем було заявлено клопотання (вх.№5219/16) про залучення у даній справі співвідповідачем ТзОВ "Рабентрейд". Відповідач у зазначеному клопотанні стверджує, що відповідальність за втрачений товар покладається на ТзОВ "Рабентрейд", оскільки саме ТзОВ "Рабентрейд" виконувало послуги перевезення вантажу. Відтак, відповідач просив суд залучити співвідповідачем у даній справі ТзОВ "Рабентрейд". Розглянувши дане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки правовідносини у даній справі щодо відшкодування вартості втраченого вантажу виникли за договором транспортного експедирування № МЛЗ-160725-001 від 25.07.2016р. і стосуються позивача та відповідача.

В судове засідання 29.11.2016р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2016р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач та його представник проти позовних вимог заперечили з підстав зазначених у поданому 01.11.2016р. відзиві (вх.№43361/16) на позовну заяву.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

25.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" (надалі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - виконавець) укладено договір транспортного експедирування №МЛЗ-160725-001.

За умовами вказаного договору виконавець, який діє за дорученням замовника, бере на себе зобов'язання виконати і організувати виконання визначених договором послуг по доставці вантажу, пов'язаних з перевезенням вантажу, а замовник прийняти й оплатити виконані виконавцем послуги по перевезенню.

Пунктом 1.2 договору транспортного експедирування сторони передбачили, що конкретні умови по перевезенню оформлюються заявками замовника на перевезення вантажу, в яких передбачаються конкретні умови для належного виконання умов договору.

Відповідно до п.2.2.1. виконавець зобов'язаний протягом строку дії цього договору здійснювати перевезення вантажу наданого замовником відповідно до умов викладених у заявках та у цьому договорі.

Згідно із п.2.2.9. договору виконавець зобов'язаний нести матеріальну відповідальність за збереженість вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення його вантажоодержувачу, при цьому обов'язковим є оформлення передбаченої чинним законодавством документації.

Пунктом 2.2.10. договору передбачено, що виконавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по перевезенню вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоодержувачу і отримання свого примірника товарно-транспортних накладних (СMR).

Відповідно до п.3.4. договору сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення виконавцем та відповідно їх прийняття замовником є підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ (CMR), або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Згідно із п.4.1. договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених даним договором сторони несуть майнову відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами їхніх обов'язків, відповідно до даного договору, винна сторона відшкодовує стороні, якій завдані збитки, розмір завданих збитків в повному обсязі, на основі документів, які підтверджують завдання збитків.

Відповідно до п.4.8. договору виконавець несе відповідальність за втрату чи пошкодження вантажу з моменту прийняття його до виконання робіт і до моменту його передачі в пункті призначенні при наявності пошкоджених пломб: у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу якого бракує.

На виконання умов договору сторони погодили договір-заявку №МЛЗ-160725-001 від 25.07.2016р. на транспортно-експедиційні послуги на перевезення вантажу автомобілем від відправника в місті Оравські Подзамок (Словацька республіка) до вантажоотримувача, який знаходиться у м.Запоріжжі.

Відповідно до вказаної заявки перевезення вантажу здійснюється автомобілем IVECO, д.н.НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4.

Автомобіль IVECO, д.н. НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 завантажено феромарганець,

вагою брутто 21042 кг., що підтверджується НОМЕР_5 від 27.07.2016р.

Однак, як стверджує позивач, відповідач не здійснив доставку товару позивачеві, посилаючись при цьому на акт від 11.08.2016р., що складений між позивачем та відповідачем.

Судом встановлено, що 18.07.2016р. між ТОВ Феромаг (покупець) та OFZ a.s. укладено контракт № 18072016 купівлі-продажу феромарганцю.

Загальна вартість товару, відповідно до контракту складає 22575,00 євро.

Відповідно до п.6 контракту, відправка товару здійснюється протягом двох тижнів після 100 % передоплати.

Згідно п. 11 контракту умови оплати - 100 % передоплата протягом 7 робочих днів від дати виставлення рахунку.

Відповідно до платіжного доручення №419 від 25.07.2016р. позивачем було здійснено оплату за товар у розмірі 22575,00 євро, що на вказану дату, як стверджує позивач, було еквівалентно 630 971,25 грн.

До додаткових пояснень (вх. № 47432/16 від 25.11.2016р.) позивачем долучено копію електронної заявки № 193522 від 21.07.2016р. про купівлю іноземної валюти у КБ Приватбанк від 21.07.2016р. відповідно до якої договірний (максимальний) курс купівлі складає 27,95 грн. на один ЄВРО, а відтак 22575 ЄВРО дорівнює 630 971,25 грн.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути 630 971,25 грн.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зазначає, що відповідальність за втрату вантажу повинно нести Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабентрейд", оскільки саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Рабентрейд" було залучене в якості перевізника.

Відповідач стверджує, що під час перевезення вантаж було втрачено, місцезнаходження автомобіля з вантажем йому не відоме. Відповідач повідомив, що звернувся до органів досудового розслідування та останнім порушено кримінальне провадження №12016140210000692.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також

інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, 25.07.2016 р. між позивачем та відповідачем укладено договір транспортного експедирування №МЛЗ-160725-001, відповідно до умов якого відповідач бере на себе зобов'язання виконати і організувати виконання визначених договором послуг по доставці вантажу, пов'язаних з перевезенням вантажу, а позивач прийняти й оплатити виконані відповідачем послуги по перевезенню.

В матеріалах справи міститься акт від 11.08.2016р., що підписаний позивачем та відповідачем. У вказаному акті зазначено, що у зв'язку із зникненням автомобіля НОМЕР_1 та причепу НОМЕР_4 з вантажем - феромарганець у кількості 21т., на адресу ТзОВ Феромаг зазначений вантаж не надійшов.

У міжнародній товарно-транспортній накладній НОМЕР_5 містяться підписи та штампи відправника і перевізника. Відмітка вантажоодержувача у вказаній накладній відсутня. Вартість вантажу становить 22575,00 євро, що підтверджується контрактом №18072016 від 18.07.2016р., який був укладений між фірмою OFZ. a.s. (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" (покупець).

В матеріалах справи міститься платіжне доручення від 25.07.2016р. на суму 22575,00 євро, які були сплачені позивачем на виконання вищезазначеного контракту.

Статтею 932 Цивільного кодексу передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Як зазначалось вище, згідно із п.2.2.9. договору виконавець зобов'язаний нести матеріальну відповідальність за збереженість вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення його вантажоодержувачу, при цьому обов'язковим є оформлення передбаченої чинним законодавством документації.

Відповідно до п.4.8. договору транспортного експедирування виконавець несе відповідальність за втрату чи пошкодження вантажу з моменту прийняття його до виконання робіт і до моменту його передачі в пункті призначенні при наявності пошкоджених пломб: у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу якого бракує.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідач є саме тією особою, яка згідно договору транспортного експедирування №МЛЗ-160725-001 від 25.07.2016р. несе відповідальність перед позивачем за недоставку перевізником вантажоодержувачу товару. Водночас, позивач не був учасником

договірних відносин по перевезенню вантажу які виникли між відповідачем та третьою особою.

У частині 2 статті 224 ГК України зазначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, як зазначено у частині 1 ст.225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як встановлено судом, 18.07.2016р. між ТОВ Феромаг (покупець) та OFZ a.s. укладено контракт № 18072016 купівлі-продажу феромарганцю.

Загальна вартість товару, відповідно до контракту складає 22575,00 євро.

Відповідно до платіжного доручення №419 від 25.07.2016р. позивачем було здійснено оплату за товар у розмірі 22575,00 євро.

До додаткових пояснень (вх. № 47432/16 від 25.11.2016р.) позивачем долучено копію електронної заявки № 193522 від 21.07.2016р. про купівлю іноземної валюти у КБ Приватбанк від 21.07.2016р. відповідно до якої договірний (максимальний) курс купівлі складає 27,95 грн. на один ЄВРО, а відтак 22575 ЄВРО дорівнює 630 971,25 грн.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути 630 971,25 грн.

Однак, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" було сплачено суму 22575,00 євро, як суму витрат понесених позивачем у зв'язку з оплатою товару який втрачено, що підтверджується платіжним дорученням від 25.07.2016р., то відповідно до витрат понесених позивачем слід відносити вартість товару оплачену позивачем у валюті євро.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, згідно з якою, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Датою платежу вважається дата прийняття судового рішення (Постанова Вищого господарського суду України від 14.01.2010 у справі № 11/70-09).

Слід зазначити, що порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти євро до гривні контрактом купівлі-продажу феромарганцю від 18.07.2016р. № 18072016 укладеним між ТОВ Феромаг та OFZ a.s. не передбачено.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, зокрема суд дійшов висновку враховуючи заявлену до стягнення позивачем суму грошових коштів у національній валюті - гривня, стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 613324,40 грн. Станом на дату проголошення рішення у даній справі за офіційним курсом валюти (27,168301 грн./Євро) сума у розмірі 613324,40 грн. становить 22575,00 євро.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої

вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №580 від 28.09.2016р. на суму 9464,57 грн.

Як зазначено вище, товариством з обмеженою відповідальністю "Феромаг" було сплачено суму 22575,00 євро, як суму витрат понесених позивачем у зв'язку з оплатою товару який було втрачено, що підтверджується платіжним дорученням від 25.07.2016р.

Зі змісту абз.3 ч.1 ст.6 Закону України Про судовий збір вбачається, що позивачу за вищенаведених обставин слід було сплатити судовий збір у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати .

Враховуючи наведене, при зверненні до господарського суду із позовною заявою позивачу слід було сплатити 9813,58 грн., а не 9464,57 грн. судового збору.

Таким чином, керуючись нормами ст.49 ГПК України суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 9464,57 грн. сплаченого позивачем судового збору, а також стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 349,01 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феромаг" (96065, м.Запоріжжя, вул.Бетховена, буд. 14, код ЄДРПОУ 39902200) грошові кошти у сумі 613 324,40 грн. та 9464,57 грн. судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету України 349,01 судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 05.12.2016р.

Суддя Петрашко М.М.