Рішення

від 05.12.2016 по справі 914/2682/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016р. Справа№ 914/2682/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-транспортне підприємство Бодекс , м. Львів;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область;

про стягнення заборгованості в сумі 369 635, 00 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: Биць І.А. - представник за довіреністю б/н від 28.09.2015 року;

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області 19.10.2016 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-транспортне підприємство Бодекс до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення № 03-303-15-с від 18.08.2015р. в сумі 369 635,00 грн.

Ухвалою від 20.10.2016р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.11.2016р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.11.2016р. розгляд справи відкладено на 28.11.2016р., а 28.11.2016р. на 05.12.2016р.

В судовому засіданні 05.12.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити та стягнути суму заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення в сумі 369 635,00 грн. На виконання вимог ухвали суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи договір найму нежитлового приміщення № 000-03-303-15-о від 10.08.2015р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору суборенди нежитлового приміщення № 03-303-15-с від 18.08.2015р. не в повному обсязі здійснив оплату орендних платежів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі в сумі 369 635,00 грн.

Відповідач у судове засідання 05.12.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

З списку № 1101 та списку № 1322 (ф.103) згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 25.10.2016р. вбачається, господарським судом Львівської області 25.10.2016р. відправлено ухвалу про порушення провадження у справі від 20.10.2016р. на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_1, що зазначена позивачем в позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Поштова кореспонденція з ухвалою про відкладення розгляду справ від 14.11.2016р., які надсилалась відповідачу повернулись без вручення з відміткою: за зазначеною адресою не проживає , яка надсилалась судом за належною адресою.

Ухвала господарського суду від 28.11.2016р. надсилалась судом за належною адресою.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.

Згідно Договору найму нежитлового приміщення № 000-03-303-15-о від 10.08.2015р. позивачу надано в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення третього поверху під № №303,304,305 загальною площею 481,3 м.кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - об'єкт оренди). Цей Договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2016р. включно.

Даний об'єкт оренди був переданий позивачу згідно Акту приймання - передачі від 10.08.2015р.

Згідно п. 5.4. Договору найму нежитлового приміщення № 000-03-303-15-о від 10.08.2015р. позивач має право здати об'єкт найму чи його частину в піднайм на строк, що не перевищує строку дії даного Договору.

28.08.2015р. між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено Договір суборенди нежитлового приміщення № 03-303-15-с (надалі - Договір), за умовами якого орендар передає суборендарю, а суборендар приймає у орендоване в строкове платне користування нежитлове приміщення чи його частину, надалі - приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, номер та поверх розташування, загальна площа і відновна вартість якого, вказана в п.п. Е, F, G Додатку № 1 до даного Договору.

01.09.2016р. згідно Договору позивачем передано відповідачу приміщення третього поверху під № №303,304,305 загальною площею 481,3 м.кв., що підтверджується Актом передачі-приймання (Додаток № 3 до Договору суборенди нежитлового приміщення № 03-303-15-с від 28.08.2015р.).

Згідно п. К Додатку № 1 до Договору суборенди нежитлового приміщення № 03-303-15-с від 28.08.2015р. приміщення передається в суборенду в строк до 31.12.2016р. включно.

Додатком № 1 до Договору суборенди нежитлового приміщення № 03-303-15-с від 28.08.2015р. визначено, що орендна плата за 1 (один) місяць користування приміщенням в розмірі 52 943,00 грн. без ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що даний Договорі розірваний за згодою сторін, а нежитлове приміщення третього поверху під № №303,304,305 загальною площею 481,3 м.кв., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 повернуто, відповідачем позивачу, що підтверджується Актом прийому - предачі (зворотній) від 01.08.2016р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не в повному обсязі виконано зобов'язання щодо оплати оредної плати згідно Догвоору, у зв'язку з чим станом на 31.07.2016р. у нього виникла заборгованість в сумі 369 635,00 грн., що підтримується позивачем , підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.07.2016р, що підписаний сторнами без жодних застережень та належними та допустимими доказами не заперечується відповідачем.

Доказів належного виконання умов Договору відповідачем не надано.

На день розгляду справи доказів повної чи часткової оплати заборгованості у сумі 369 635,00 грн. сторонами не подано.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір оренди є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, допустимих доказів спростування наявності боргу чи його розміру не надав. Доказів проведення часткової чи повної оплати орендної плати не надав.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 369 635,00 грн., оскільки така обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-транспортне підприємство Бодекс (79041, м. Львів, вул. героїв УПА, буд. 73; ідентифікаційний код 36248962) 369 635,00 грн. заборгованості по орендній платі та 5 544,53 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.12.2016р.

Суддя Коссак С.М.