Рішення

від 06.12.2016 по справі 925/1257/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа № 925/1257/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача - Юдін В.С. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

від третіх осіб:

від Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області - Фурдуй С.О. - представник за довіреністю,

від Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області - Фурдуй С.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Звенигородське

автотранспортне підприємство 17108", м. Звенигородка,

Черкаської області

до управління соціального захисту населення Звенигородської

районної державної адміністрації Черкаської області,

м. Звенигородка, Черкаської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Головного управління Державної казначейської служби України

у Черкаської області, м. Черкаси;

2. Управління Державної казначейської служби України у

Звенигородському районі Черкаської області, м. Звенигородка,

Черкаської області

про стягнення 333 537 грн. 02 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з додатковою відповідальністю "Звенигородське автотранспортне підприємство 17108" до управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про розрахунки на покриття збитків за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на вересень-грудень 2015 року від 01 вересня 2015 року за №15 в розмірі 333 537 грн. 02 коп., а саме: 321 901 грн. 95 коп. основний борг, 3 621 грн. 92 коп. інфляційні втрати та 8 013 грн. 15 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03 листопада 2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 листопада 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаської області та відкладено розгляд справи на 22 листопада 2016 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 листопада 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області та відкладено розгляд справи на 06 грудня 2016 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов в частині стягнення суми основного боргу визнав повністю та просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Представник третіх осіб проти позову не заперечував.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 грудня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1257/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 вересня 2015 року між управлінням соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області (замовник) та товариством з додатковою відповідальністю "Звенигородське автотранспортне підприємство 17108" (перевізник) було укладено договір про розрахунки на покриття збитків за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на вересень-грудень 2015 року за №15.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, регулюються взаємовідносини сторін щодо розрахунків на покриття збитків за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенції з Державного бюджету України на 2015 рік за маршрутами визначеними умовами вказаного договору.

Замовник зобов'язався першочергово компенсувати перевізнику заборгованість за 2014 рік та компенсації на покриття фактично понесених збитків від перевезення пільгових категорій громадян на 2015 рік згідно додатку №1 до цього договору (п. 2.1.4. договору).

Розділом ІІІ договору визначено, що перевізник до 1 числа місяця, що настає за звітним, надає акт звірки, списки громадян, яким надані пільги, та/або розрахунок вартості пільгових перевезень на покриття фактично понесених збитків від пільгового проїзду окремих категорій громадян у минулому місяці (або кожні 10 днів); замовник визначає, що кошти надані на покриття фактично понесених збитків від пільгового проїзду та видатки здійснюють за кодом економічної класифікації видатків 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам/установам, організаціям, шляхом перерахування коштів з реєстраційного рахунку замовника на рахунок перевізників, відкриті в банківських установах; фінансування видатків на покриття збитків за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування за рахунок субвенції з Державного бюджету України на 2015 рік проводиться замовником розпорядником бюджетних коштів з урахуванням бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України та фактично наданих послуг, в межах планових сум субвенцій, передбачених кошторисом на 2015 рік в сумі та з урахуванням змін до кошторису поточного року по мірі надходження коштів з Державного бюджету; до 3 числа місяця, наступного за звітним, між сторонами погоджується акт звірки за надані послуги за формою 3 пільга; замовник бере на себе зобов'язання в межах кошторисних призначень затверджених на 2015 рік.

Матеріалами справи підтверджується, що акти звірки (форма №3- пільга) за надані населенню послуги між сторонами було підписано (а.с. 18, 20, 22).

Тобто відповідні послуги з перевезення населенню, що має пільги позивачем було надано, проте, їх вартість своєчасно та у повному обсязі відповідачем не було компенсовано.

Як зазначав відповідач у своєму відзиві усі договори укладались з урахуванням плану бюджетних асигнувань та кошторису видатків на 2015 рік. Зокрема, за кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян" передбачено видатки у сумі 1 815 500 грн. 00 коп. Копії плану бюджетних асигнувань, лімітної довідки та кошторису наявні в матеріалах справи.

На підставі умов договору позивачем здійснювалось перевезення пасажирів протягом вересня - грудня 2015 року внаслідок чого сума, що підлягала компенсації становила 498 100 грн. 04 коп. Водночас відповідачем було здійснено часткову оплату, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 321 901 грн. 95 коп., а саме:

за жовтень 2015 року - 66 981 грн. 95 коп.;

за листопад 2015 року - 126 013 грн. 00 коп.;

за грудень 2015 року - 128 907 грн. 00 коп.

У своїх письмових поясненнях Управління Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області зазначало, що відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України з 01 січня 2016 компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків, що здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Додатком № 7 ("Міжбюджетні трансферти (інші дотації та субвенції) з Державного бюджету України місцевим бюджетам на 2015 рік") Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян обласному бюджету Черкаської області було виділено кошти в сумі 53 922 400 грн. 00 коп. Дані кошти розподілено між районами області рішенням Черкаської обласної ради від 21 січня 2015 року №36-1/VІ "Про обласний бюджет на 2015 рік". Зазначеним рішенням Звенигородському району Черкаської області на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян виділено бюджетних асигнувань на суму 1 871 013 грн. 81 коп.

Відповідно до рішення сесії Звенигородської районної ради від 23 січня 2015 року № 30-1 "Про районний бюджет на 2015 рік" по управлінню соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області за КТКВК 170102 "Компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом окремим категоріям громадян" КЕКВ 2610 "Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)" за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету виділено кошти в сумі 1 871 013 грн. 81 коп. Фінансові зобов'язання 2015 року за КТКВК 170102 КЕКВ 2610 взято в межах бюджетних асигнувань загального фонду 2015 року.

Протягом 2015 року управлінням соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області за КТКВК 170102 КЕКВ 2610 за укладеними договорами по перевезенню пільгових категорій громадян автобусами загального користування з урахуванням заборгованості за 2014 рік, проведено видатки на суму 1 378 245 грн. 17 коп.

Станом на 01 січня 2016 року в Управлінні Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області по управлінню соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області за КТКВК 170102 КЕКВ 2610 обліковується кредиторська заборгованість в сумі 335 393 грн. 90 коп., яка виникла в 2015 році, зареєстрована в органах Казначейства та залишилась неоплаченою на кінець 2015 року .

Станом на 30 листопада 2016 року кредиторська заборгованість в сумі 335 393 грн. 90 коп. обліковується в Управлінні Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області по управлінню соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області за КТКВК 170102 КЕКВ 2610 як бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів минулих бюджетних періодів за коштами загального фонду місцевого бюджету в зв'язку з тим, що за КТКВК 170102 відсутні бюджетні асигнування на 2016 рік.

Водночас в Управлінні Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області не ведеться облік заборгованості в розрізі надавачів послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: зокрема, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону).

Відповідно до підпункту "б" п.4 ч.1 статті 89, ч.ч.1, 5 ст.102 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року за №256.

Згідно з п.3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів Рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 2 Порядку №256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Розпорядники бюджетних коштів, згідно з приписами частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість (ч. 3 ст.48 Бюджетного кодексу У країни).

На адресу відповідача було направлено претензію від 14 липня 2016 року за №43 про відшкодування коштів в розмірі 321 901 грн. 95 коп.

Вищевказану претензію було отримано відповідачем 20 липня 2016 року, про що свідчить відмітка про одержання.

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що у Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" субвенція з державного бюджету на фінансування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян не передбачена. Відповідачем надіслано клопотання до районної державної адміністрації, районної ради та до фінансового управління щодо виділення коштів з районного та місцевих бюджетів для погашення заборгованості, яка склалася станом на 21 липня 2016 року.

Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян за своєю правовою природою є не збитками, а видатками, що належать до бюджетних зобов'язань.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначалося вище, відповідач позовні вимоги в частині стягнення 321 901 грн. 95 коп. визнав повністю.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів.

Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 35 ГПК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином кошти в розмірі 321 901 грн. 95 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Крім того слід зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року, відсутність відповідних асигнувань не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 8 013 грн. 15 коп. - 3% річних нарахованих за період з 01 листопада 2015 року по 04 жовтня 2016 року та 3 621 грн. 92 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 01 листопада 2015 року по 31 серпня 2016 року.

Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникли з приводу грошових зобов'язань.

Правовідносини, що виникли між сторонами є правовідносинами зобов'язального характеру.

Зазначені кошти нараховуються незалежно від вини боржника і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас слід зазначити, що позивач невірно визначив початок нарахування інфляційних та річних, оскільки вимогу про сплату боргу відповідач отримав лише 20 липня 2016 року.

Отже, за період з 28 липня 2016 року по 31 серпня 2016 року інфляційних втрат немає, оскільки мала місце дефляція, а розмір 3% річних нарахованих за період з 28 липня 2016 року по 04 жовтня 2016 року складає 1 825 грн. 58 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 1 825 грн. 58 коп. 3% річних, в решті позову слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно квитанції від 06 жовтня 2016 року позивачем було сплачено 5 192 грн. 81 коп. судового збору.

Слід зазначити, що 1,5% від ціни позову складає 5 003 грн. 05 коп., а тому позивачем надмірно сплачено 189 грн. 76 коп. судового збору.

Водночас статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом є підставою для повернення судового збору за відповідним клопотанням сторони.

Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, вул. Енгельса, 135, м. Звенигородка, Черкаської області, ідентифікаційний код 03195895 на користь товариства з додатковою відповідальністю "Звенигородське автотранспортне підприємство 17108", вул. Шевечнка,4, м. Звенигородка, Черкаської області, ідентифікаційний код 03115429 - 321 901 грн. 95 коп. боргу, 1 825 грн. 58 коп. 3% річних та 4 843 грн. 95 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 07 грудня 2016 року.

Суддя А.В.Васянович