Постанова

від 29.11.2016 по справі 804/5146/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 р. Справа № 804/5146/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«СтеповеВ» до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ :

11 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Степове" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просить скасувати рішення Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області:

1. індексний номер 17979175 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-004-0169, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

2. індексний номер 17979210 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-002-0024, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

3. індексний номер 17978764 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-004-0177, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

4. індексний номер 17979023 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-004-0013, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

5. індексний номер 17979232 від 14.12.2014 державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-003-0039, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області

Також, ухвалою суду від 11 серпня 2016 року причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду із заявленим позовом визнані поважними.

В обґрунтування позову зазначено наступне. Позивачем прийнято в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення на підставі договорів оренди земельної ділянки, укладених з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, строк дії договорів по 2017-2018 роки.

Зазначені договори є чинними, строк дії не закінчився, достроково договори не розірвано, проте, позивачу стало відомо, що ці ж земельні ділянки є предметами договорів, які укладено між орендодавцями та ФОП ОСОБА_1.

Софіївським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області в особі державного реєстратора ОСОБА_6 здійснено державну реєстрацію договорів оренди землі, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з порушенням норм законодавства, без проведення перевірки наявних зареєстрованих договорів оренди земельної ділянки.

Позивач має право зареєструвати своє право оренди на відповідні земельні ділянки в Реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Втім, у зв'язку з прийняттям державним реєстратором оскаржуваних рішень, позивач не має можливості цього зробити, оскільки право користування тими ж земельними ділянками зареєстровано за третьою особою.

Від представника третіх осіб надійшли письмові пояснення по справі з наступним обґрунтуванням.

Відділ реєстрації не є юридичною особою та не може бути відповідачем по справі, а ОСОБА_6 вже не працює державним реєстратором, а тому не зрозуміло які вимоги до нього висуває позивач.

З позову та додатків не вбачається жодної дії з боку позивача щодо досудового врегулювання спору, не надіслано жодного листа, жодної претензії, не отримано жодної відповіді, тобто предмет позову не турбував позивача раніше і не спонукав до досудового врегулювання конфлікту.

Укладені договори між орендодавцями та ФОП ОСОБА_1 мають характер попереднього договору, бо зобов'язання за такими договорами виникають тільки після того, як закінчується строк дії договорів, укладених з ТОВ В«СтеповеВ» . Позивач вказаним позовом і своїми діями порушив статтю 32 Конституції України, норми Закону України В«Про інформаціюВ» та Закону України В«Про захист персональних данихВ»ю

Від третьої особи ФОП ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що укладені договори між ФОП ОСОБА_1 та орендодавцями на сьогоднішній день не можуть заважати позивачу виконувати свої обов'язки за договорами оренди, які діють зараз між ним та вказаними особами, бо носять характер попереднього договору, зобов'язання за такими договорами, виникають тільки після того, як закінчується строк дії договорів, укладених з ТОВ В«СтеповеВ» . При реєстрації договорів орендодавців з ФОП ОСОБА_1 державний реєстратор здійснював всі необхідні перевірки, для цього у нього було достатньо часу і знань, дії його були законні, всі договори зареєстровано вірно і відповідно до діючого законодавства.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та здійснювати розгляд справи без участі представник відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«СтеповеВ» прийняло в оренду наступні земельні ділянки сільськогосподарського призначення:

1. кадастровий номер 1225287700-02-004-0169, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, за договором оренди земельної ділянки б/н від 03.05.2012, укладеним з власником зазначеної ділянки ОСОБА_2 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП №105465, виданий Софіївською районною державною адміністрацією 27.01.2005) строком на 5 років до 31.07.2017 (п. 3.1 Договору). Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Софіївському районі 31.07.2012 № запису 122528774001608;

2. кадастровий номер 1225287700-02-002-0024 що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, за договором оренди земельної ділянки б/н від 22.08.2012, укладеним з власником зазначеної ділянки ОСОБА_3 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП №009557, виданий Софіївською районною державною адміністрацією 17.12.2005) строком на 5 років до 10.09.2017 (п. 3.1 Договору). Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Софіївському районі 10.09.2012 № запису 122528774001974;

3. кадастровий номер 1225287700-02-004-0177 що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, за договором оренди земельної ділянки б/н від 03.05.2012, укладеним з власником зазначеної ділянки ОСОБА_4 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП №105473, виданий Софіївською районною державною адміністрацією 17.02.2005) строком на 5 років до 31.07.2017 (п. 3.1 Договору). Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Софіївському районі 31.07.2012 № запису 122528774001602;

4. кадастровий номер 1225287700-02-004-0013 що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, за договором оренди земельної ділянки б/н від 03.05.2012, укладеним з власником зазначеної ділянки ОСОБА_4 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП №009652, виданий Софіївською районною державною адміністрацією 17.02.2005) строком на 5 років до 30.07.2017 (п. 3.1 Договору). Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Софіївському районі 31.07.2012 № запису 122528774001581;

5. кадастровий номер 1225287700-02-003-0039 що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, за договором оренди земельної ділянки б/н від 03.05.2012, укладеним з власником зазначеної ділянки ОСОБА_5 (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДП №009612, виданий Софіївською районною державною адміністрацією 24.02.2005) строком на 5 років до 30.07.2017 (п. 3.1 Договору). Договір зареєстровано відділом Держкомзему у Софіївському районі 31.07.2012 № запису 122528774001718

Згідно позову, 05.07.2016 року з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався про те, що зазначеними вище орендодавцями також укладено договори оренди землі з ФОП ОСОБА_1 від 22.08.2012 та від 03.05.2012, згідно умов яких в оренду передані земельні ділянки за кадастровими номерами: 1225287700-02-004-0169, 1225287700-02-002-0024, 1225287700-02-004-0177, 1225287700-02-004-0013. 1225287700-02-003-0039 строком на 10 років.

Державну реєстрацію договорів здійснено державним реєстратором державної реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції рішеннями від 14.12.2014 №17979175 (орендодавець ОСОБА_2), від 14.12.2016 №17979210 (орендодавець ОСОБА_3), від 14.12.2014 №17978764 (орендодавець ОСОБА_4), від 14.12.2014 №17979232 (орендодавець ОСОБА_5) із зазначенням підстави виникнення речового права за ФОП ОСОБА_1 - договору оренди земельної ділянки, що підтверджується даними інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05.07.2016 року №62729068.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що спір точиться навколо того, чи є правомірною повторна реєстрація похідного речового права - права користування земельною ділянкою у разі наявного та зареєстрованого тотожного права на ту саму земельну ділянку за іншим користувачем.

На момент укладення договору оренди між ТОВ В«СтеповеВ» з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, діяв В«Порядок державної реєстрації договорів оренди земліВ» , затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 року №2073, підпунктами 3, 4 якого було встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Відповідно до пункту 4 В«Тимчасового порядку ведення державного реєстру земельВ» , затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року №174, чинним на момент укладення договору оренди землі від 04.07.2008 року, державна реєстрація державного акту на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Як встановлено судом, до Книги запису реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, про реєстрацію договору оренди між ТОВ В«СтеповеВ» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Софіївським відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП В«Центр ДЗКВ» внесені записи від 31.07.2012 №122528774001608, від 10.09.2012 №122528774001974, від 31.07.2012 №122528774001602; від 31.07.2012 №122528774001581; від 31.07.2012 №122528774001718.

Отже, на момент розгляду справи судом, вказані договори є чинними, їх державна реєстрація не скасована та не припинена.

Розглядаючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових прав, які підлягають реєстрації, спрямованість на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна врегульовані Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» (далі - Закон №1952).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією з засад державної реєстрації прав Закон №1952 визначив гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 3).

При цьому встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Особливістю правовідносин Закон №1952 у статті 3 визначив, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №1952 відмовляє у державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, встановлені статтею 17 Закону №1952, в частині 3 якої зазначено: документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Поряд цим, належить враховувати спрямованість держави на забезпечення визнання та захисту державою прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, які знайшли відображення та врегульовані Законом №1952.

До кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства та визначення факту виникнення у заявника речового права на нерухоме майно.

Саме зазначене положення Закону №1952 встановлює межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Оскільки державний реєстратор нерухомого майна виступає в спірних правовідносинах від імені держави, він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість.

Виконання такого обов'язку впливає на весь оборот нерухомості й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об'єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Особлива цінність землі як об'єкта прав на нерухомість зумовлює специфіку документів, які підтверджують виникнення та існування права власності та інших речових прав на неї.

За загальним правилом, визначеним частиною 6 статті 3 Закону №1952 будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано.

За загальним правилом державний реєстратор перевіряє наявність необхідних документів, їх відповідність вимогам законодавства та відсутність перешкод для реєстрації.

Здійснюючи державну реєстрацію речового права, державний реєстратор підтверджує від імені держави України відповідність вимогам закону всіх поданих документів, перелік яких є виключним, та в результаті встановлення такої відповідності проводить реєстраційну дію, за результатами якої в цивільний обіг вводиться відповідний об'єкт речового права.

Проведенням спірної реєстраційної дії державний реєстратор встановив для нового користувача виключення з встановлених Земельним кодексом України вимог щодо підстав використання землі, допустив виникнення цивільного та адміністративного спору, надавши новому учаснику обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту його прав на нерухомість.

На думку суду заявлений спір виник у зв'язку із недостатнім врегулюванням законом дій державного реєстратора та його взаємодії із Держземагенством під час реєстрації речових прав.

Державна реєстраційна служба України листом від 26.08.2014 року №9355/07-15-14 В«Щодо надання роз'яснення деяких питань, пов'язаних з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майноВ» звернула увагу структурних підрозділів Головних управлінь юстиції в областях та м. Києві, що реалізують повноваження Укрдержреєстру у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, на необхідності вжиття дієвих заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства при прийнятті рішень за результатами розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Зокрема, наголосила, що державний реєстратор запитує інформацію щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки, від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, у разі, якщо ним вичерпано можливості одержання відомостей, необхідних для проведення державної реєстрації прав, зокрема, із документів, поданих заявником, за результатами пошуку інформації в інформаційних системах, що діяли до 1 січня 2013 року, тощо.

Хоча цей лист Державної реєстраційної служби України від 26.08.2014 року №9355/07-15-14 не є нормативним документом та виданий після виникнення заявленого спору, його видання свідчить про наявність неврегульованого законом питання, яке видавник намагався врегулювати на виконання завдань Укрдержреєстру щодо здійснення керівництва та контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, передбачених підпунктом 4 пункту 4 В«Положення про Державну реєстраційну службу УкраїниВ» , затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №401/2011.

В подальшому, законодавець також вжив заходів до врегулювання заявленого питання, а саме Закон України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» (далі - Закон №1952) було доповнено розділом V В«Перехідні положенняВ» згідно із Законом України від 05.03.2015 року №247-VIII, яким визначено Кабінету Міністрів України до 1 липня 2016 року забезпечити автоматизоване перенесення записів Державного реєстру земель про речові права на земельні ділянки та їх обтяження, про суб'єктів таких прав та документи, що посвідчують такі права, до Державного реєстру прав. З моменту автоматизованого перенесення відповідної інформації перенесені записи вважаються відомостями Державного реєстру прав, а права та обтяження на відповідні земельні ділянки - зареєстрованими (крім випадків, коли права на такі земельні ділянки зареєстровані в Державному реєстрі прав після 1 січня 2013 року).

Частиною 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право суду, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до частини 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішення справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

В розглянутій справі заявлений спір з підстав відсутності законодавчого врегулювання повноважень суб'єкта власних повноважень у разі реєстрації похідного речового права на нерухоме майно (права володіння/користування/оренди), а саме відсутності у законі обов'язку державного реєстратора під час процедури встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими похідними правами на нерухоме майно здійснювати перевірку наявності вже зареєстрованого права, у тому числі у відповідних реєстрах, що велись до 01.01.2013 року.

Першим та основним правилом і обов'язком державного реєстратора, закріпленим пунктом 1 частини 2 статті 9 Закону №1952 є наступне:

1) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Вказаний перелік є вичерпним.

Пунктом 8-1 частини 2 статті 9 Закону №1952 передбачено, що:

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Суд вважає за доцільне та правомірне застосувати у спірних правовідносинах аналогію закону, застосувавши пункт 8-1 частини 2 статті 9 Закону №1952, у тому числі як складову дій щодо перевірки вже зареєстрованих прав, передбачених пунктом 1 вказаної норми, що забезпечить керування судом принципом законності при вирішення справи, оскільки:

- заявлені правовідносини мають юридичний характер та повинні бути прямо врегульовані правовими засобами;

- чинне законодавство не містить норму права, якою безпосередньо врегульована спірна ситуація та дії державного реєстратора, отже, відсутня норма, яка може безпосередньо регулювати даний випадок та на основі якої можливо вирішити справу, підтвердженням цьому є висновок касаційного суду у справі К/800/5833/15;

- аналогічні правовідносини щодо основного речового права врегульовані пунктом 8-1 частини 2 статті 9 Закону №1952, і така норма права є найближчою до аналогії правовідносин, у яких виник спір.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд зазначає про необхідність перевірки, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені рішення порушили права позивача на користування земельною ділянкою, переданою в оренду, оскільки судом не встановлено припинення дії договорів оренди станом на день винесення оскаржуваних рішень.

Таким чином, державний реєстратор не забезпечив належну реалізацію власних повноважень та при прийнятті оскаржуваного рішення діяв формально, тобто не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не добросовісно, не розсудливо, не забезпечив дотриманням принципу рівності перед законом, надавши перевагу документам, поданим третьою особою, та не забезпечив дотримання необхідного в розглянутій ситуації балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Саме у зв'язку із викладеним суд не може визнати оскаржуване рішення правомірним та задовольняє позов в цій частині.

В іншому випадку суд мав би констатувати правомірність реєстрації тотожних прав користування двох різних орендарів на одну й ту ж саму земельну ділянку на той самий строк, підтверджуючи від імені держави законність такого одночасного користування.

На думку суду, державний реєстратор мав перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими похідними речовими правами на земельні ділянки, як це вимагає пункт 1 частини 2 статті 9 Закону №1952, проте законодавець способу такої перевірки не встановив.

При цьому, таку перевірку згідно Закону №1952 належало проводити шляхом порівняння відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Оскільки законодавство України зазнавало змін та містило умови щодо ведення до 2013 року іншого механізму реєстрації речових прав, державний реєстратор мав право звернутись до відповідного Держземагентства із запитом щодо відомостей про зареєстровані договори оренди (похідні права) на вказану земельну ділянку.

Отже, застосовуючи аналогію закону, суд вважає, що державний реєстратор мав підходити до реалізації власної компетенції не формально, забезпечивши належне виконання функції держави, та керуючись пунктом 8-1 частини 2 статті 9 Закону №1952 здійснити відповідний запит.

За правилом статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 393 глави 29 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З огляду на викладене, судом встановлено, що реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції здійснила державну реєстрацію договорів оренди землі, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, без дотримання встановленого порядку, з порушенням вищезазначених норм законодавства, оскільки державний реєстратор, здійснюючи реєстрацію заявленого права, зобов'язаний був пересвідчитися у відсутності суперечностей між заявленим та вже зареєстрованим похідним правом на нерухоме майно.

Внаслідок недотримання вимог встановленого порядку, державний реєстратор здійснив реєстрацію договору оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже було зареєстровано раніше за ТОВ В«СтеповеВ» .

Суд приходить до висновку, що здійснення реєстрації права оренди за договором, укладеним між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1, порушує права ТОВ В«СтеповеВ» , як орендаря за договором оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого здійснена раніше у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню як така, що вчинена з порушенням вимог, встановлених Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяженьВ» .

Правова позиція адміністративного суду з цього питання відповідає висновку Верховного суду України, викладеному у постанові від 29 вересня 2015 року по справі №21-760а15 (№802/37191) за позовом ТОВ В«Ободівка-АгроВ» до Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції у Вінницькій області, треті особи: ТОВ В«Агрофірма В«ОбодівськаВ» , відділ Державного агентства земельних ресурсів України (є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів) в Тростянецькому районі Вінницької області, про визнання протиправними та скасування рішень.

Належить зазначити також порушення суб'єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як відзначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як відзначив Європейський суд принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне задовольнити позов та скасувати рішення державного реєстратора державної реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції 17979175 від 14.12.2014, 17979210 від 14.12.2014; 17978764 від 14.12.2014, 17979023 від 14.12.2014, 17979232 від 14.12.2014.

Щодо строків звернення до суду, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач, дізнавшись про порушення його прав, отримав 05.07.2016 року Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію спірних похідних прав, до суду позивач звернувся 11.08.2016 року, тобто у межах 6-місячного строку з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав. Інших доказів, підтверджуючих те, що відповідачу було відомо про порушення його прав незаконною реєстрацію у термін, що виходить за межі шестимісячного строку, який передує зверненню до суду з даним позовом, суду не надано. У зв'язку з тим, що суд не може приймати рішення та відмовляти у доступі до судочинства, спираючись на припущення інших осіб, що беруть участь у справі, суд доходить висновку, що позивачем додержано строки звернення до суду.

Щодо твердження представника третіх осіб про відсутність з боку позивача спроб досудового врегулювання спору, то суд зазначає, що досудове врегулювання спору є правом позивача та його відсутність не може чинити перешкоди у реалізації права на звернення до суду.

Суд не погоджується з думкою третіх осіб відносно того, що договори, укладені орендодавцями с ФОП ОСОБА_1 є попередніми, бо зобов'язання за ними виникають тільки після того, як закінчується строк дії договорів, укладених з ТОВ В«СтеповеВ» , оскільки предметом даного спору є саме здійснення дій державного реєстратора з прийняття рішень про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, укладених орендодавцями з ФОП ОСОБА_1, у той час як наявна державна реєстрація договорів оренди тих самих земельних ділянок за ТОВ В«СтеповеВ» . Оскільки судом встановлено недопущення проведення подвійної реєстрації на одні й ті ж самі земельні ділянки за різними орендарями у термін, до закінчення дії договорів оренди з ТОВ В«СтеповеВ» , то твердження про попередність характеру укладених договорів, не впливає на встановлену протиправність дій відповідача.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України В«Про захист персональних данихВ» забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров'я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Згідно пункту 5 частини другої статті 7 Закону України В«Про захист персональних данихВ» Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних необхідна для обґрунтування, задоволення або захисту правової вимоги.

Статтею 23 Закону України В«Про інформаціюВ» встановлено, що інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.

Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Персональні дані - окремі відомості про фізичну особу чи сукупність таких відомостей, що ідентифіковані або можуть бути ідентифікованими.

Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу зібрані державними органами влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.

Законом встановлено заборону збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України В«Про інформаціюВ» та статті 12 Закону України В«Про прокуратуруВ» від 30 жовтня 1997 року №5-зп (справа ОСОБА_7 №18/203-97) частину четверту статті 23 Закону України В«Про інформаціюВ» треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Укладаючи в добровільному порядку договори оренди земельних ділянок фізичними особами-орендодавцями були свідомо надані свої персональні данні ТОВ В«СтеповеВ» , а в пункті 13 договорів передбачено, що сторони несуть відповідальність у відповідності до закону, що передбачає право звернення до суду у разі невиконання або неналежного виконання умов договорів. Отже, орендодавцями свідомо надані свої задокументовані персональні данні з розумінням можливості їх використання в судовому процесі.

Крім того, зазначені обставини не можуть бути підставою для відмови у поновленні порушених прав та інтересів позивача.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6890, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, на яку станом на час розгляду справи покладені повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«СтеповеВ» до Відділу реєстрації Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішень - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області:

- індексний номер 17979175 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-004-0169, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 17979210 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-002-0024, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 17978764 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-004-0177, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 17979023 від 14.12.2014 про державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-004-0013, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області;

- індексний номер 17979232 від 14.12.2014 державну реєстрацію права оренди за ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225287700-02-003-0039, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«СтеповеВ» (код ЄДРПОУ 30847283) за рахунок бюджетних асигнувань Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052399) судовий збір у розмірі 6890, 00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 29.11.2016 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_8 ОСОБА_8 ОСОБА_9