Постанова

від 29.11.2016 по справі 813/3021/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року № 813/3021/16

о 13 год., 13 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/3021/16 за адміністративним

позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, представник - ОСОБА_2 про визнання протиправною і скасування постанови, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративними позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 22.08.2016 ВП №52004656 про відмову у відкритті виконавчого провадження;

- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», дії для виконання виконавчого листа №813/1221/16, виданого 19.07.2016 Львівським окружним адміністративним судом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року задоволено позов ОСОБА_1 до Держземагентства України, Головного управління Держгеокадастру України у Львівській області та визнано протиправними та скасовано наказ Голови Комісії з реорганізації Держземагентства України №35-кт/а від 10.03.2016 року та наказ Головного управління Держземагентства у Львівській області № 10-к від 15.03.2016 року, поновлено позивача на посаді заступника начальника Головного управління Держземагентства у Львівській області з 16 березня 2016 року.

Постанову суду в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання та 19.07.2016 року видано виконавчий лист №813/1221/16 про поновлення позивача на посаді заступника начальника Головного управління Держземагентства у Львівській області з 16 березня 2016 року.

28.07.2016 року позивач направив на адресу начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа №813/1221/16 від 19.07.2016.

22.08.2016 року постановою відповідача згідно п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання вищевказаного виконавчого листа через відсутність повного найменування божника.

В виконавчому листі №813/1221/16 боржником зазначено Держземагентство України, що відповідає Положенню про Державне агентство земельних ресурсів, затвердженому Указом Президента України від 08 квітня 2011 року за №445, згідного якого Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Виконавчий лист №813/1221/16 від 19.07.2016, окрім найменування боржника, також містить його код ЄДРПОУ - 37552980, адресу місцезнаходження - вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, МСП 03680, які відповідають відомостям, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що дає можливість державному виконавцю ідентифікувати установу, яка повинна виконати рішення суду за вказаним вище виконавчим документом.

Відповідно, спірне рішення, на думку відповідача, порушує його право та створює перешкоди у доступі на справедливе судочинство.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові докази та пояснення, просив суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, що спірна постанова не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», надала суду додаткові пояснення та докази - витяг про повне найменування Державного агентства земельних ресурсів України (ЄДРПОУ 37552980), просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

22.08.2016 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 ВП №52004656 на підставі пункту 6 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №813/1221/16, виданого Львівським окружним адміністративним судом 19.07.2016, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Держземагентства у Львівській області з 16 березня 2016 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Закону України «Про виконавче провадження» із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, КАС України.

Згідно ст. 124 Конституції України (в редакції від 02.03.2014 року), судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»,

1. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим же Законом.

2. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

Згідно ст. 18 цього ж Закону, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

4. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Згідно ст. 19 цього ж Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього ж Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

2. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

3. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

4. Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;

3) у судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, - копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

Згідно ст. 26 цього ж Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6/1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

2. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

3. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

4. Постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

5. У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 1 частини першої цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз'яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою для задоволення своїх вимог під час ліквідаційної процедури спільно з іншими кредиторами.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині - визнання протиправною і скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 22.08.2016 ВП №52004656 про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки згідно п. 3 ч. 3 ст. 11 Законом України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

У тексті згаданого виконавчого листа вказано - Держземагентство України, що відповідає Положенню про Державне агентство земельних ресурсів, затвердженому Указом Президента України від 08 квітня 2011 року за №445, згідно якого Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, також у виконавчому листі зазначено код ЄДРПОУ - 37552980, адресу місцезнаходження - вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, МСП 03680, які відповідають відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення (частина 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, виходячи з наведених вимог закону, відсутність у виконавчому листі повного найменування боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження, тому спірна постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 22.08.2016 року з підстав невідповідності виконавчого листа вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» - незазначення коду повного найменування боржника, не узгоджуються з вимогами законодавства, оскільки останнім не були використані в повному обсязі надані йому права та обов'язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вказана позиція суду повністю узгоджується із позицією ВАС України викладеною в ухвалі від 07 листопада 2016 року по справі К/800/24568/16 та позицією ВС України викладеною у постанові від 25.06.2014 року по №6-62цс14.

Також судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», дії для виконання виконавчого листа №813/1221/16, виданого 19.07.2016 Львівським окружним адміністративним судом, оскільки судом встановлено протиправність і скасовано спірну постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, в які була зазначена лише одна підстава відмови, відтак у відповідача є обов'язок згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» - відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

Відповідно в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню у спосіб - зобов'язати департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 813/1221/16, виданого 19.07.2016 року Львівським окружним адміністративним судом.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням повноважень суду згідно ст. 162 КАС України, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.08.2016 року ВП № 52004656 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

3. Зобов'язати департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 813/1221/16, виданого 19.07.2016 року Львівським окружним адміністративним судом.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Єфремова, 84/20, м. Львів) 1102,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 05.12.2016 року.

Суддя Гавдик З.В.