Ухвала

від 06.12.2016 по справі 265/2586/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Копилова Л.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року справа №265/2586/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ястребової Л.В.,

суддів Компанієць І.Д., Сухарька М.Г.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представника прокуратури Чапланова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 вересня 2016 року у справі № 265/2586/16-а за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах неповнолітнього позбавленого батьківського піклування ОСОБА_3 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, треті особи: Соледарський професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу,-

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2016 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області Кіор О., в інтересах неповнолітнього - ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, треті особи: Соледарський професійний ліцей про визнання бездіяльності Маріупольської загальноосвітньої школи - інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради щодо невиплати в повному розмірі випускнику з числа дітей, позбавлених батьківського піклування ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» неправомірною та зобов'язання Маріупольську загальноосвітню школу - інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради нарахувати та виплатити дитині, позбавленій батьківського піклування ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в розмірі 7673 гривень 50 копійок (а.с. 4-8).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 31 серпня 2016 року залучено до участі у розгляді адміністративного позову керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах неповнолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування ОСОБА_3 до Маріупольської загальноосвітньої школи інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, третя особа: Соледарський професійний ліцей, у якості третьої особи Департамент освіти та науки Донецької облдержадміністрації (а.с. 51).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано бездіяльність Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради щодо невиплати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року одноразової грошової допомоги згідно вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» неправомірною.

Зобов'язано Маріупольську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради (ідентифікаційний код 21969797) нарахувати та виплатити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» з відрахуванням проведених ОСОБА_3 виплат.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовлено (а.с. 57-59).

Відповідач, вважаючи що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що повне державне забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, здійснюється під час їх перебування у закладах для цих дітей, а визначена грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів доходів громадян виплачується тільки після закінчення навчання і не продовження його у подальшому, тобто з моменту, коли закінчується повне державне утримання. На думку апелянта, випускники загальноосвітнього навчального закладу із числі дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, набувають права на одноразову грошову допомогу в розмірі 6 прожиткових мінімумів лише у разі працевлаштування, тобто після закінчення навчання на повному державному забезпеченні, а оскільки ОСОБА_3, 10.10.1999 року, після відрахування з 26.08.2015 року із числа учнів Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради продовжив навчання у Соледарському професійному ліцеї за рахунок коштів держави, підстав для йому одноразової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів доходів громадян не було (а.с. 63-68).

Під час апеляційного розгляду представник прокуратури проти доводів апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги встановила наступне.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого 10 грудня 2015 року Артемівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області (10-11).

Відповідно до рішенням Виконавчого комітету Київської районної у місті Донецьку ради від 06 травня 2011 року № 170/2, малолітньому ОСОБА_3 присвоєно статус дитини, позбавлено батьківського піклування у зв'язку з тим, що мати останнього, ОСОБА_6 померла 03 березня 2011 року (актовий запис про смерть № 17 від 04.03.2011 року виконкому Спартаківської міської ради Ясинуватського району Донецької області), а батько дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, рішенням Куйбишевського районного суду міста Донецька від 22.02.2005 року визнано безвісно відсутнім (справа № 2-371/05) (а.с. 12).

З інформації про випускників Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів № 2 Донецької обласної ради за 2014-2015 н.р. вбачається, що, зокрема, неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є випускником відповідача, місце подальшого навчання випускника - Соледарський професійний ліцей, сума отриманої випускної допомоги - 42.50 грн., дата отримання випускної допомоги - листопад 2015 року (а.с. 14).

Відповідно до Витягу з Наказу № 222 від 01.09.2015 року «Про зарахування на повне державне утримання учнів з числа дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування», ОСОБА_3 внесено до списків дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, що знаходяться на повному державному утриманні.

Крім того, з листа Соледарського професійного ліцею № 80 від 18.03.2016 року керівнику Маріупольської місцевої прокуратури № 2 вбачається, що з 01 вересня 2015 року ОСОБА_3 навчається у Соледарському професійному ліцеї на повному державному утриманні (а.с. 15).

Маріупольська місцева прокуратура № 2, листом № 70-1610вих-16 від 28.04.2016 року направила директору Соледарського професійного ліцею ОСОБА_8 Повідомлення, в якому зазначило, що під час вивчення інформації про стан додержання вимог чинного законодавства, спрямованого на захист прав неповнолітніх встановлено, що ЗОШІ №2 повинна була сплатити ОСОБА_3 випускну допомогу у розмірі не менше 7716 грн., тобто, у розмірі 6 прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років (1286 грн.), який встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», проте, ЗОШІ № 2 сплатила неповнолітньому ОСОБА_3 випускну допомогу в сумі 42,50 грн., не до нарахувавши та не виплативши при цьому суму не менше ніж 7673,50 грн. випускної допомоги.

Позивач також повідомив, що у зв'язку з порушенням майнових прав неповнолітнього ОСОБА_3, як дитини, позбавленої батьківського піклування та керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 підготовлено позовну заяву до суду для здійснення захисту порушених прав останнього.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при проведенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у 2015 році відповідачу необхідно було здійснити таку виплату в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, задовольнивши при цьому позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу неповнолітньому ОСОБА_3 в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з відрахуванням проведених раніше виплат, а що стосується зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретно визначену суму одноразової грошової допомоги (7673,50 грн.), суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки зазначене не відповідає положенням, закріпленим у ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", а позивач, в даному випадку, виходить за межі своїх повноважень, оскільки функціями з нарахування та виплати одноразової грошової допомоги наділений лише відповідач, як суб'єкт владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2015 року №2342-IV (надалі - Закон № 2342-IV) та Постановою Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування № 226 від 05.04.1994 року (надалі - Постанова № 226).

Як зазначалось вище, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до абз. 3 статті 1 Закону №2342-IV є дитиною, яка залишилась без піклування батьків у зв'язку зі смертю матері та визнання батька безвісно відсутнім.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01 вересня 2015 року, ОСОБА_3 є випускником ЗОШІ № 2, в якій він перебував на повному державному забезпеченні і закінчив своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання відповідно до абз. 16 статті 1 Закону №2342-IV.

Абзацом 16 ст. 1 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання.

Статтями 3 та 4 Закону № 2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 2342-IV, держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 7 статті 8 Закону № 2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Таким чином, держава здійснює повне забезпечення, зокрема, дітей, позбавлених батьківського піклування. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів із числа цих дітей та за рахунок навчального закладу забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

При цьому, ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 01.01.2015 року по 31.08.2015 року становив 1286,00 грн. Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, ОСОБА_9 при випуску із вказаного вище навчального закладу повинен був отримати одноразову грошову допомогу не менше, ніж 7716 ,00 грн.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, п.п. 4 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" визначено, що одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів видається учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні, зазначаючи, що саме цю норму слід застосовувати до спірних правовідносин, оскільки одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів доходів для дітей віком від 6 до 18 років виплачується, на думку апелянта, тільки після закінчення навчання, а не продовження її у подальшому, тобто з моменту, коли закінчується повне державне утримання.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги вищезазначений довід апелянта з огляду на те, що відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону, а тому розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом № 2342-IV, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за Постановою № 226.

Відповідно до положень ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки Постанова № 226 прийнята до набрання чинності Законом № 2342-IV, а її положення щодо, зокрема, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів не приведені у відповідність до Закону № 2342-IV, то, в даному випадку, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону № 2342-IV, який має вищу юридичну силу, а тому, одноразова грошова допомога ОСОБА_3 підлягає виплаті у розмірі, визначеному саме Законом 2342-IV, а не Постановою № 226.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі вказує, що відповідно до ст. 25 Закону № 2342-IV, порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів, а також зазначає, що статтею 39-9 Закону № 2342-IV встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України, а тому, на його думку, саме з того часу випускники загальноосвітнього навчального закладу із числі дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, набувають права на одноразову грошову допомогу в розмірі 6 прожиткових мінімумів лише у разі працевлаштування, тобто, після закінчення навчання на повному державному забезпеченні.

Доводи апелянта в цій частині колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки норми ст.ст. 25, 39-9 Закону № 2342-IV регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що одноразова грошова допомога ОСОБА_3 виплачена у заниженому розмірі та суперечила вимогам п. 7 ст.8 Закону №2342-IV, чим порушено права неповнолітньої особи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Маріупольську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» з відрахуванням проведених ОСОБА_3 виплат.

Відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складений 07 грудня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради - залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 вересня 2016 року у справі № 265/2586/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І. Д. Компанієць

М.Г. Сухарьок